Поняття та риси соціальних норм.
Соціальне регулювання здійснюється за допомогою соціальних норм
Соціальні норми – це правила поведінки загального характеру, що певним чином встановлюються та гарантуються з метою упорядкування суспільних відносин.
Риси соціальлних норм:
Мають загальний характер, тобто поширюються на невизначену кількість однотипних випадків;
Адресуються всім суб’єктам, що діють у сфері, яка регламентується нормою;
Встановлюють права та обов’язки суб’єктів, визначаючи міру можливої та необхідної поведінки;
Мають суспільний характер, тому що регламентують відносини між людми;
Виробляються в процесі життєдіяльності суспільства та вдосконалюються в процесі вдосконалення суспільних відносин;
Забезпечуються суспільством шляхом створення умов щодо їх виконання, а також застосування засобів громадського впливу у випадку їх порушення.
Отже, соціальні норми – це правила поведінки, що формуються в суспільстві, реалізуються в реальній поведінці суб’єктів та забезпечуються суспільством з метою надання суспільним відносинам упорядкованості.
Різновиди соціальних норм
Різноманітність суспільних відносин визначає різноманітність соціальних норм, які можуть бути класифіковані за різноманітними критеріями.
І. За способом виникнення:
Стихійні, що виникають в процесі функціонування суспільства без впливу свідомої діяльності людини;
Свідомі, поява яких в суспільстві є усвідомленою, які спеціально створюються і мають більш високий організаційний вплив.
ІІ. За способом існування:
Усні норми, що існують у свідомості суб’єктів і передаються з покоління в покоління;
Письмові, що існують у формі чітко визначеного документу.
ІІІ. За способом забезпечення:
Норми, що забезпечуються внутрішніми переконаннями суб’єктів ( мораль, традиції, звичаї);
Норми, що забезпечуються недержавними утвореннями ( корпоративні норми);
Норми, що забезпечуються засобами громадського впливу (норми культури, етики, естетики);
Норми, що забезпечуються примусовими засобами (політичні та проавові).
ІV. За особливістю сфери відносин, що регулюються:
Норми моралі, тобто правила поведінки, що засновані на уявленнях суспільства про добро та зло, справедливість та несправедливість;
Норми культури – правила поведінки, що відображають рівень духовного розвитку суспільства;
Організаційні норми – правила поведінки, що регламентують порядок утворення та функціонування державних і недержавних структур;
Традиції – правила поведінки, що виникають в результаті багаторазового їх застосування та існування у свідомості суб’єктів;
Звичаї – правила поведінки, що передаються з покоління в покоління та мають тривале історичне функціонування;
Політичні норми – правила поведінки, що регламентують взаємодію держави з політичними партіями, націями та громадянами в процесі здійснення політичної влади;
Корпоративні норми – правила поведінки, що утворюються громадськими об’єднаннями та регламентують порядок їх функціонування;
Релігійні норми – правила поведінки, що визначають порядок здійснення релігійних культів та засновуються на вірі в бога;
Норми етики – засновуються на уявленнях про красу людських вчинків;
Норми права – правила поведінки, що встановлюються чи санкціонуються державою з метою державно-владного впливу на суспільство.
Право та інші соціальні норми: спільні риси.
Право, як і інші соціальні норми, має об’єктивний характер – визначається об’єктивними умовами життєдіяльності суспільства;
Вони існують в реальній поведінці суб’єктів;
Регламентують поведінку людини шляхом надання прав та покладення обов’язків;
Мають загальний характер;
Певним чином встановлюються та гарантуються;
Протирічать свавіллю та беззаконню;
Виробляють повагу до прав людини.
44. Відмінності права та інших соціальних норм. |
Правові норми | Інші соціальні норми
1 | Встановлюються чи санкціонуються державою. | Існують в додержавному суспільстві і не залежать від держави.
2 | Мають формально визначений характер. | Існують в усній формі, а письмове закріплення не має документального характеру
3 | Розробляються в чітко визначеному порядку в процесі правотворчості чи законотворчості. | Розробляються у довільному порядку.
4 | Є загальнообов’язковими і виконуються незалежно від відношення до них з боку суб’єктів. | Виконуються лише у випадку авторитетності норми для конкретного суб’єкта.
5 | Мають системний характер. | Є просто сукупністю норм.
6 | Чітко визначають права та обов’язки суб’єктів. | Права та обов’язки не визначені.
7 | Права та обов’язки мають взаємний характер, тобто виконання обов’язку є гарантією реалізації права. | Виконання обов’язку не пов’язується з реалізацією прав.
8 | Мають чітко визначену структуру (гіпотеза, диспозиція, санкція). | Не мають структурних елементів.
9 | Реалізуються в чітко визначеному порядку (дотримання, виконання, використання та застосування). | Реалізуються в довільному порядку.
10 | Гарантуються державою шляхом діяльності спеціально створених органів. | Гарантуються суспільством в процесі його життєдіяльності.
11 | Охороняються державою шляхом застосування, у випадку їх порушення, одного з видів юридичної відповідальності. | Охороняються суспільством шляхом застосування засобів громадського впливу.
Право як різновид соціальних норм.
Право є різновидом соціальних норм. Воно характеризується певними особливостями, що надають можливість визначити право як найважливіший засіб забезпечення життєдіяльності суспільства.
САМЕ ПРАВО:
Встановлюється чи санкціонується державою в процесі функціонування утворених нею органів;
Існує як письмовий документ, тобто має формально визначений характер;
Основу права складають норми, тобто правила поведінки, що мають чітко визначений зміст;
Право має системний характер, тобто не є простою сукупністю норм, а характеризується їх ієрархічною підпорядкованістю;
Право має загальнообов’язковий характер – є обов’язковим для всіх суб’єктів і не надає можливості щодо невиконання правових приписів будь-ким з цих суб’єктів;
Право має імперативний характер – встановлює чіткі межі можливої (право) та необхідної (обов’язки) поведінки суб’єктів;
Право має загальний характер – поширюється на невизначене коло суб’єктів та кількість життєвих випадків;
Право охороняється державою за допомогою організаційних засобів – створення умов щодо реалізації правових приписів та примусового характеру застосування чітко визначених засобів впливу, у випадку невиконання суб’єктами покладених обов’язків чи порушення, наданих інщим суб’єктам, прав.
Отже, право – це система загальнообов’язкових, формально визначених, встановлених чи санкціонованих державою норм, що регламентують суспільні відносини шляхом надання суб’єктивних прав та покладення юридичних обов’язків учасникам цих відносин, і які гарантуються та охороняються державою.
Поняття та особлівості правового регулювання.
Правове регулювання – це здійснюваний
