Демократично-радикальний режим характеризується введенням нових форм, методів і засобів управління політичною системою, державою та економікою. Для нього є характерним оновлення всієї форми державного устрою, форм правління, методів і способів ре-алізації державної влади, адміністративно-територіального управ-ління та державного режиму. Він прагне провести необхідні ре-форми з метою поліпшення ефективності управління державою і суспільством.

У багатьох державах можуть існувати й інші демократичні різ-новиди державного режиму, зокрема соціалістично-демократич-ний, народно-демократичний або загальнонародний, перехідний тип і види режиму - від «квазісоціалістичного», або тоталітарного, до демократичного режиму. Наприклад, в Україні та багатьох ін-ших республіках колишньої соціалістичної системи склався змі-шаний вид державного режиму, який поєднує елементи різних ви-дів і різновидів. Крім того, нині вирізняють такий вид державного режиму, як державно-правовий або демократично-правовий, особливо в дер-жавах, які взяли курс на побудову демократичної, соціальної та правової держави. Цей режим характеризується основними прин-ципами правової держави, серед яких домінуючими є верховенст-во права над законами і підзаконними нормативно-правовими ак-тами, над фізичними і політичними методами управління держа-вою і суспільством. Його суть полягає в тому, що право - це міра рівності, рівноправ'я, мистецтво добра і справедливості, міра сво-боди і відповідальності особи та держави, міра поваги і взаємопо-ваги особи і держави. Правовою основою такого режиму є не всі закони держави, а лише такі, що відповідають основним вимогам і принципам права, основним закономірностям розвитку політичної, економічної, соціальної та моральної системи суспільства. Сино-німом такого державного режиму є режим правової демократії, за якої вся державна влада належить народу і його представникам, здійснюється в інтересах усього народу і кожної особи з метою найкращого управління і задоволення основних потреб та інтересів, а також забезпечення гарантій основних прав, свобод та обов'язків особи і держави, гармонізація статусу людини і громадянина, дер-жави і суспільства [2, с. 184].

2.2. Антидемократичний державний режим

Термін «антидемократичні державно-політичні режими» виник відносно недавно. До останнього часу вживався термін «авторита-рні» або «автократичні» режими. Всі режими, які суперечили або не відповідали вимогам демократії, досить довго називали ав-тократичними або авторитарними. На думку українського дослід-ника В. М. Якушика, авторитарний у найширшому розумінні - це метод управління, який характеризується: а) нав'язуванням чиєї-небудь волі іншим особам; б) субординацією суб'єктів суспільних відносин; в) наявністю центра управління, який має владні пов-новаження; г) можливістю застосування примусових заходів до суб'єктів, які порушують загальнообов'язкові соціальні норми. За авторитарного державного режиму метод авторитаризму є домі-нуючим, основні інститути політичної демократії обмежуються або скасовуються [9, с. 163-164].

Найважливіші ознаки авторитарного політичного режиму поля-гають у тому, що:

1) в діяльності державних органів влади домінують методи ко-мандування, прямого диктату;

2) із процесу прийняття і реалізації політичних рішень повністю або в основному вилучається застосування методу вироблення компромісних рішень, взаємного погодження різних позицій під час обговорення різноманітних проблем;

3) у центрі й на місцях відбуваються концентрація і централіза-ція реальної влади в руках одного або декількох тісно взаємо-пов'язаних органів, рішення яких повинні виконуватися бездоганно. Нерідко ці органи мають самостійні повноваження, тобто право діяти за своїми рішеннями, виходячи з власного розуміння полі-тичної доцільності, зокрема з порушенням норм і вимог закону;

4) виконавчо-розпорядчі органи наділені широкими законодав-чими повноваженнями;

5) звужено або навіть ліквідовано сферу принципів виборності державних органів, гласності та діяльності, підзвітності й підконтрольності їх населенню;

6) сили, які тримають у своїх руках державну владу, застосову-ють до своїх політичних противників суворі заходи примусу;

7) обмежуються громадянські, політичні та особисті права і свободи, а також гарантії їх захисту;

8) досить часто законодавчо закріплюються відступи від прин-ципу юридичної рівності громадян [2, с.185].

Суть авторитарних або антидемократичних ре-жимів полягає в тому, що всі вони застосовують насильницькі форми, методи і засоби досягнення тих чи інших політичних ці-лей, мети і завдань. Завдання й цілі держави та державної влади можуть бути однакові для багатьох держав і суспільств, але засоби іх досягнення можуть бути різними. Авторитарні або

антидемо-кратичні режими характеризуються тим, що вони не хочуть або не можуть досягти поставлених завдань і цілей гуманними, цивілізованими, демократичними методами і засобами, або намагаються зберегти державну владу з метою збереження старого режиму у власних, корисливих та егоїстичних цілях за будь-яку ціну, зокре-ма застосуванням військової сили, терору, насильства.

До спільних рис антидемократичних режимів можна віднести:

1) Основне, що визначає характер державної влади,- це спів-відношення держави та людини. Якщо держава в особі різних її органів придушує людину, принижує, обмежує її права, вільний розвиток, то такий режим є антидемократичним.

2) Цей режим характеризується повним (тотальним) контролем держави над усіма сферами суспільного життя: економічного, політичного, ідеологічного, соціального, культурного і національно-го. У такій державі встановлюється диктатура однієї партії, яка фактично здійснює всі державні функції, маючи повноваження, не обмежені законами.

3) Цим режимам властиво одержавлення всіх громадських ор-ганізацій (профспілок, молодіжних, творчих і т.