4) Особа в антидемократичній державі фактично позбавлена будь-яких суб'єктивних прав, хоча формально вони можуть прого-лошуватись і в конституційних актах. До дисидентів і прогресивних сил застосовуються жорстокі репресивні засоби.

5) У цих режимах реально діє примат (верховенство) держави над правом, що є наслідком свавілля, порушень законності, лікві-дації правових основ у суспільному житті.

6) Характерною ознакою таких режимів є всеохопна мілітари-зація громадського життя, наявність великого військово-бюрокра-тичного апарату, військово-промислового комплексу, який домі-нує над «мирними» формами економіки.

7) Вони порушують інтереси національних державних утво-рень, особливо національних меншин.

8) Антидемократична держава у всіх її різновидах не враховує особливості релігійних переконань населення. Вона повністю від-кидає релігійний світогляд або віддає переваги одній із релігій, забороняє і придушує всі бажані релігійні течії [2, с. 186].

Авторитаризм цілком поєднуваний з поважанням усіх інших, крім політичних, прав особистості. Водночас в умовах авторитаризму громадяни не мають яких-небудь гарантій своєї безпеки й автономії (незалежний суд, опозиційні партії тощо) [11, с. 35].

Деспотичний режим дуже тісно і нерозривно пов'язаний з

де-спотичною формою правління. Цей режим - єдиний цілісний дер-жавний устрій або специфічна форма держави. Він був характер-ним для рабовласницької та феодальної епох. Поняття деспотії ви-ражало певний стан рабовласницької держави і правового становища населення: обожнення особи і влади фараона, деспота, без-правне становище всього населення (за винятком наближених до царя), відсутність будь-яких юридичних рамок діяльності військо-вого і податкового апарату, будь-яких представницьких форм. Де-спотія - це особливий режим диктатури класу рабовласників, який склався у східних країнах. В такій монархії фак-тично все залежить від волі короля, і його воля рівнозначна законові. Такі необмежені монархії існували в стародавніх державах, наприклад, в Ассиро-Вавилоні і Єгипті. Тут монарх був рівний Богові, його поважали як божество. Йому по-клонялись, приписували надприродну силу. Монарх-деспот об'єд-нував у своїй особі всю повноту влади: він був верховним жер-цем, верховним військовим начальником, єдиним вищим законо-давцем і правителем країни. Із своїми підданими він міг робити все, що йому заманеться. І справді, життя і права підданого у та-ких державах не коштували нічого. їх тисячами приносили в жертву в різних формах і видах. І самі піддані вірили, що так і повинно бути. Піддані прирівнювалися до тварин. Такі порядки поступово зникли. Але в окремих державах вони ще довго збері-гались. У Китаї, скажімо, вони зберігались аж до останньої рево-люції. У Франції - до XVIII ст., у царській Росії пережитки цього укладу існували до 1905 р. Такий устрій, природно, з розвитком людства повинен був зникнути і поступитися місцем іншим, кращим формам правління [12, с. 239-240].

В умовах деспотизму державне управління країною і суспільст-вом характеризується повним свавіллям монарха-деспота і повним безправ'ям підданих. На думку політологів, як деспотизм можна характери-зувати і політичний режим періоду культу особи Сталіна, коли не діяв закон і мали місце жорстокі придушення прав людини.

Фашистський режим. За оцінками спеціалістів, фашизм - це відкрита диктатура найбільш великої і реакційної частини моно-полістичної буржуазії, яка спиралася на терористичні методи панування. Фашизм - це прояв ослаблення буржуазії, визнання того, що вона не може більше підтримувати своє панування методами парламентської демократії. Фашистська диктатура виникає тоді, коли революційна боротьба робітничого класу стає для буржуазії особливо небезпечною. Тоді буржуазія йде на злочини і вручає владу такій партії, яка запроваджує в основу правління фізичне насильство, яке спрямовано проти комуністів та інших демократів. Виникнення фашистської диктатури було, водночас, і ознакою слабкості робітничого класу, розколотого міжусобною боротьбою партій, що представляли його інтереси (комуністів, соціалістів та ін.). Так виникла фашистська диктатура в 1922 р. в Італії, 1933 р.-в Німеччині, 1936 р.- в Іспанії. Виникнення фашизму означало підготування імперіалістичної буржуазії до загарбницької війни.

Організація державної влади за фашистської диктатури має більш-менш типові ознаки:

1) Забороняється діяльність усіх прогресивних демократичних, соціалістичних і комуністичних партій. Урядові органи і націона-лістичні партії вчиняють терор і розправу над найбільш активними діячами прогресивних партій і противників цього режиму.

2) Буржуазно-демократичні свободи і права, які були проголо-шені та закріплені після буржуазних революцій у законах держави, скасовуються. Політичні та особисті права громадян підпорядко-вуються інтересам правлячих кіл пануючої реакційної політичної партії та монополістичної буржуазії.

3) Роль представницьких органів держави і суспільства у центрі й на місцях фактично ліквідовується. Парламент або не збирається взагалі, або практично не здійснює своїх звичайних повноважень. Уся повнота реальної влади концентрується в руках уряду, який утворюється з представників нацистської партії.

4) Принцип законності в управлінні державою і суспільством відкидається. В основі практичної діяльності державних органір лежать політичні вимоги партійних керівників, які вважають себе вільними від дотримання і виконання приписів норм права, якщо це заважає здійсненню яких-небудь політичних цілей. Свавілля і терор вводяться у принцип діяльності державного механізму [2, с. 188].

Фашистські дер-жави мають єдину націонал-соціалістичну, фашистську і расистську ідеологію, яка оголошує один народ або націю вищою, а всі інші -нижчими і неповноцінними, які повинні бути знищені або стати ра-бами. Фашизм супроводжується не тільки терором і свавіллям, а й геноцидом (масовим знищенням) цілих народів і населених пунктів. Із усіх політичних режимів, які існували у світі за всю історію люд-ства (тиранія, деспотія, інші тоталітарні диктаторські режими то-що), фашизм виявився найжорстокішим і найантигуманнішим. Він завдав величезної шкоди всім націям і народам світу, оскільки розв'язав Другу світову війну з метою грабежу і колоніалізації, за-провадження рабства і винищення багатьох народів. Внаслідок Дру-гої світової війни загинуло понад 50 млн