Теократичний режим - це форма державного правління, за якої політична влада належить духівництву, а глава церковної ієрархії наділений вищою духовною і світською владою. Ця форма правління і державний режим були розповсюджені в багатьох державах стародавнього світу і середньовіччя. Наприклад, у Вати-кані, Папській області в середні віки; протестантський різновид теократії - правління Ж. Кальвіна в Женеві у

XVI ст.

Диктаторські режими. Диктаторських режимів було багато, і всі вони мали різну специфіку - диктатура класу, військова дикта-тура тощо. Вперше згадується диктаторський режим у Дигестах Юстініана: коли чисельність людей збільши-лась (у Стародавньому Римі) й почали часто виникати війни, а деколи вони відбувались і з сусідами, іноді, на вимогу обставин, встановлювали посади магістрів із більшою владою; так з'явилися диктатори, на яких не можна було скаржитись і яким навіть нада-валося право карати до смерті.

В останнє століття диктаторські режими значною мірою

характе-ризуються застосуванням сили і насильства з метою збереження державної влади, найвищих посад, певного державного устрою, полі-тичної системи, економічного ладу тощо. Зазвичай за таких режимів державна влада захоплювалась унаслідок державних і військових пе-реворотів або за підтримки збройних сил. Наприклад, 1973 р. в Чилі стався військово-державний переворот, у результаті якого генерал Піночет за допомогою армії і танків усунув і знищив законно обра-ного Президента Альєнде та його уряд і сам став правителем - вій-ськовим диктатором. Внаслідок такого перевороту було придушено демократію, обмежено і значною мірою ліквідовано громадянські й політичні права, заборонено діяльність опозиційних політичних партій; крім того, застосовувався військовий терор до населення.

У радянські часи диктатуру розуміли як державне керівництво суспільством, яке здійснюється пануючим класом, після жовтневого перевороту в СРСР була встановлена диктатура пролетаріату. Диктатура того чи іншого пануючого класу може здійснюватися в різних формах, залежно від співвідношення класових сил, від історичних традицій та умов тієї чи іншої країни. Диктатура є прямим або прихованим насильством, спрямованим проти більшості в інтересах пануючої меншості.

Тоталітарний режим (від лат. - увесь, цілий, повний) характеризується такими ознаками:

1) повним або тотальним самодержавством диктатора - царя, тирана, фюрера, вождя;

2) жорстким контролем держави в усіх сферах економічного і політичного життя, а також життя окремого громадянина; повним одержавленням усього громадянського життя;

3) наявністю однопартійної системи, яка є пануючою в суспіль-стві, і відсутністю партійної опозиції або іншої легальної опозиції;

4) наявністю однієї пануючої ідеології в практичному житті в усіх сферах;

5) догматичним підходом до всіх сфер суспільного і державно-го життя, який ігнорує і придушує науковий підхід у сфері управ-ління економікою, політикою тощо;

6) відсутністю або формальною (фальшивою) реалізацією різ-них форм демократії - безпосередньої та представницької; лікві-дацією або суттєвим обмеженням демократичних і громадянських прав і свобод громадян;

7) застосуванням репресій проти всіх демократичних, лібераль-них, прогресивних і миролюбних сил;

8) приматом держави і каральних органів стосовно до різних ін-ститутів суспільства, ліквідацією громадянського суспільства, йо-го інститутів і принципів;

9) мілітаризацією політичної та економічної системи, створен-ням військово-промислових комплексів, які домінують над усіма іншими сферами народного господарства;

10) нетерпимістю до дисидентів та інакомислення, наявністю стереотипів, однієї віри - атеїстичної чи релігійної тощо;

11) ліквідацією права і правового режиму, свободи, рівності й рівноправності, справедливості в суспільному житті [2, с. 205].

До тоталітарних держав відносять фашистські режими в Італії та Німеччині в XX ст., а також близькі до них за своєю антигуман-ною та антидемократичною суттю тиранічний і деспотичний ре-жими, сталінізм і маоїзм. Отже, один і той же режим може мати різні назви - тоталітарний, нацистський, фашистський, маоїстсь-кий, так званий «комуністичний» (або сталінізм). Назви маоїзм і сталінізм - умовні, вони походять від прізвищ ініціаторів і керів-ників цих режимів. Власне, ці режими мають і інші ознаки, але їхня суть зводиться до деспотизму і тиранії в політичному та особистому житті. Всі вони спираються на певні соціальні класи і групи - найбільш безкультурні, аморальні, безграмотні, які легко піддаються психологічному впливу, обману, навіюванню (гіпно-зу), спокусі стати багатими, жити при комунізмі, задовольнити всі свої потреби тощо. Всі вони ігнорують загальнолюдські цінності і саму людину зводять до простого гвинтика в державній машині (механізм), яку в цілому вважають за раба і з якою не рахуються, знищуючи таких людей тисячами і мільйонами.

РОЗДІЛ 3

Державний режим сучасної України

Державний режим України можна охарактеризувати як "змішаний", тобто такий, що інтегрує ознаки усіх основних режимів: демократичного, авторитарного, автократичного, тоталітарного, анархічного, охлократичного та ін.

Перехід до демократичного режиму суттєво полегшується у випадках, коли економіка знаходиться в хорошому стані, і затруднюється в умовах її кризи, що спостерігаємо в Україні. Стан економіки - це перша проблема, з якою зіткну-лася Україна при переході до демократії. Друга проблема – парламентська криза, що суттєво дестабілізує економічне і політичне становище країни. Третя проблема полягає в тому, що у нас є люди, які знаходячись в опозиції до минулого (тоталітарного) режиму, разом з тим не є прибічниками демократії. Їх ідеал - авторитаризм.

Отже, процес переходу від тоталітарного і авторитарного режимів до демок-ратії складний, але можливий. Його не можна здійснити миттєво, стрибком. Він супроводжується, передусім, зміною соціально-економічного ладу, здійсненням згори реформи політичної системи, формуванням громадянського суспільства і утвердженням демократичної правової