У цьому контексті не можна не зауважити й на тому, що у Декларації Організації Об'єднаних Націй, що була затверджена у вересні 2000 року були визначені Цілі розвитку тисячоліття (ЦРТ), які 189 країна (включаючи Україну) зобов'язалися досягти до 2015 року. Країни домовилися зробити світ місцем для усього людства.

Глобальні цілі розвитку тисячоліття були прийняті в українському контексті врахо-вуючи особливості розвитку країни.

Цілі розвитку тисячоліття для України є наступними:

- подолання бідності;

- забезпечення якісної освіти впродовж життя;

- сталий розвиток довкілля;

- поліпшення здоров'я матерів та зменшення дитячої смертності;

- обмеження поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу та туберкульозу та

започаткування тенденції до скорочення їх масштабів;

- забезпечення тендерної рівності.[13, с. 94-95].

ВИСНОВКИ

Дослідивши та проаналізувавши навчальну, наукову літературу, джерельну базу проблеми, можна зробити наступні висновки:

Державний режим визначається сукупністю форм і методів здійснення державної влади, обсягом та рівнем реаль-ності прав і свобод громадян та рівнем їх участі в управлінні спра-вами держави і суспільства.

Розрізняють демократичний та недемократичний режими.

Основними ознаками демократичного режиму є свобода особи у сфері економічної діяльності, гарантії особистих прав і свобод, захищеність особи від свавілля та беззаконня, плюралізм в політичній, економічній, ідеологічній та духовній сферах життєдіяльності людей, правовий характер діяльності державного апарату та ін.

У сучасному суспільстві демократичний режим проявляється у трьох різновидах: ліберально-демократичному, консервативно-демократичному, соціально-демократичному.

Недемократичний режим поділяється на тоталітарний і авторитарний.

Тоталітарний режим – це сукупність таких засобів, прийомів і способів реалізації державної влади, за яких уся життєдіяльність суспільства і кожного окремого громадянина (особи) абсолютно регламентована: влада на всіх рівнях формується однією особою чи кількома людьми з правлячої верхівки, не контролюється населенням, відсутня будь-яка можливість вільного виявлення інтересів усіх груп населення, звичним є грубе втручання в особисте життя людини і громадянина.

Авторитарний режим – це така сукупність засобів, прийомів, способів реалізації державної влади, за яких вона концентрується в руках правлячої верхівки; припускається незначне розмежування політичних сил, відстоювання інтересів певних верств населення.

Серед недемократичних режимів розрізняють деспотичний, фашистський, тиранічний, абсолютизм, теократичний, терористичний, диктатуру певної партії, класу, іншої групи чи прошарку в соціально-неоднорідному суспільстві.

Державний режим України можна охарактеризувати як "змішаний", тобто такий, що інтегрує ознаки усіх основних режимів: демократичного, авторитарного, автократичного, тоталітарного, анархічного, охлократичного та ін.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Теорія держави і права: Підручник / С. Л. Лисенков, А. М. Колодій,

О. Д. Тихомиров, В. С. Ковальський / За ред. С. Л. Лисенкова – К.:

Юрінком Інтер, 2005. – 448 с.

2. Котюк В. О. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2005. – 592 с.

3. Скакун О. Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. – Харків: Консум, 2001. – 656 с.

4. Романюк О. Транзитивні демократії // Людина і політика. – 2004. –

№ 2. – С. 23-30.

5. Піча В. М., Хома Н. М. Політологія: Навчальний посібник. – К.: Каравелла, 2002. – 344 с.

6. Сухонос В. В. Теорія держави і права: Навчальний посібник. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2005. – 536 с.

7. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави. – К., 1994.—175 с.

8. Короткий політичний словник. – К., 1991.

9. Якушик В. М. Проблеми теорії революційно-демократичної держави. – К., 1991. – 165 с.

10. Якушик В. М. Різновиди політичних режимів // Віче. – 1995. – № 9.

11. Основи демократії. Права людини та їх забезпечення в умовах суспільних змін: Навчальний посібник // О. В. Філонов,

В. М. Субботін, В. В. Пашутін, І. Я. Тодоров. – К.: Знання, 2006. –

215 с.

12. Хропанюк Н. В. Теория государства и права: Хрестоматия. – М.: Интер-стиль, 1998. – 944 с.

13. Павлов В. Поступ демократії у світі: український контекст. – К.: Фонд «Європа ХХІ», 2007. – 208 с.

14. Правознавство: Навчальний посібник. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – 309 с

15. Давимука С., Колодій А., Кужелюк Ю., Харченко В. Політичні режими сучасності та перехід до демократії. – Львів, 1999.

16. Линецький С. Теоретичні підходи до визначення та еволюції української моделі державного режиму. // Право України. – 1999. –

№ 7.