Акти застосування норм права у механізмі правового регу-лювання використовуються в таких випадках:

1) коли самі норми права передбачають, що індивідуалізація прав і обов'язків здійснюється органами держави, посадовими особами, а не учасниками відносин. Так, нормами про порядок надання відпусток робітникам і службовцям передбачається, що відпустка конкретній особі надається згідно з наказом адмініст-рації;

2) коли суб'єкти відносин, що регулюються, поводяться про-типравне: порушують права, не виконують обов'язки. У цьому разі актом застосування норм права індивідуалізується юридич-на відповідальність, передбачена нормами права за їх порушен-ня, тобто встановлюється персональна відповідальність право-порушників. У всіх випадках акти безпосередньої або опосередкованої реалізації прав і обов'язків завершують правове регулювання. Саме тут відбувається «переведення» розпоряджень юридичних норм (спочатку виражених у правах і обов'язках) у фактичну, реальну поведінку учасників суспільних відносин, на які було спрямовано правове регулювання.

2.1 Стадії механізму правового регулювання

Використання у певному порядку тих чи інших елементів механізму характеризує процес правового регулювання. Він може бути простим і складним.

Простий процес правового регулювання припускає використання лише одного державно-владного акта — нормативно-правового. Індивідуалізацію прав і обов'язків здійснюють самі суб'єкти, до яких цей акт звернений.Складний процес правового регулювання припускає наявність двох актів державно-владного характеру, один із яких — норма-тивно-правовий, а інший — акт застосування норм права (інди-відуальний акт). Його стадії залежать від правової поведінки су-б'єкта — правомірної чи неправомірної[15,c 27].

Розглянемо складний процес правового регулювання.

1. Перша стадія механізму правового регулювання — стадія загальної дії правових норм. На цій стадії відбуваються визна-чення змісту і формулювання меж поведінки суб'єкта, умов ви-никнення прав, обов'язків, повноважень, відповідальності і т.д. (вступає в дію механізм правотворчості).

Наприклад, дія цього механізму у пенсійних справах можли-ва лише за наявності норми права, об'єктивованій у законі про пенсії. Однак, як загальне правило, дана норма не вирішує пи-тання про те, кому саме буде нарахована пенсія. Для цього по-трібні додаткові юридичні дії, здійснювані на другій стадії.

2. Друга стадія механізму правового регулювання пов'язана з виникненням конкретних суб'єктивних прав і обов'язків, тобто з виникненням правовідносин. Необхідною умовою цієї стадії виступає юридичний факт (система фактів), з яким норми права пов'язують настання юридичних наслідків (вступає в дію меха-нізм реалізації норм права).

Дія механізму у пенсійних справах починається після звер-нення громадянина С. до установи соціального забезпечення і винесення рішення про призначення йому пенсії на основі за-гальної юридичної норми.

Винесення індивідуального розпорядження про призначен-ня пенсії означає індивідуалізацію загальних правил стосовно конкретної особи. За допомогою індивідуально-правового акта за учасниками відносин, що регулюються, закріплюється від-повідне суб'єктивне юридичне право і суб'єктивний юридич-ний обов'язок[18,c7].

Після ухвалення рішення про призначення пенсії громадя-нину С. (індивідуально-правовий акт) він стає носієм суб'єктив-ного права на одержання пенсії, а орган соціального забезпе-чення набуває суб'єктивного обов'язку нарахувати і виплачува-ти йому пенсію (правовідносини). З наведеного випливає, що реалізацією суб'єктивного юридичного права громадянина на пенсію є її одержання, а реалізацією суб'єктивного юридичного обов'язку органу соціального забезпечення — видача пенсії.

У разі правомірної поведінки суб'єктів правове регулювання вичерпує себе механізмом реалізації норм права.

3. Третя стадія механізму правового регулювання — застосу-вання санкцій правової норми — виникає у випадках неправо-мірної поведінки суб'єкта. Правовою підставою цієї стадії є пра-вопорушення, а також норми права, що встановлюють санкції за вчинені правопорушення і визначають порядок застосування відповідальності[6,c41]. Державні органи і посадові особи реалізують свою компетенцію через розслідування обставин вчинення пра-вопорушення, встановлення і покарання винних, а інша сторо-на — правопорушники — зазнає втрат державно-владного харак-теру за вчинені правопорушення (вступає в дію механізм покла-дання юридичної відповідальності).

Стадії механізму правового регулювання (варіант правомір-ної поведінки) можна представити і в більшій кількості, розбив-ши другу стадію в запропонованій схемі на такі:

* виникнення суб'єктивних юридичних прав і суб'єктивних юридичних обов'язків;

* безпосередня реалізація суб'єктивних юридичних прав і суб'єктивних юридичних обов'язків;

* застосування права (як факультативна — можлива, але не обов'язкова стадія).

2.2 Елементи механізму правового регулювання та їх призначення

Элементами, що забезпечують динамічну сутність механізму правового регулювання, визначають рух реальних правовідно-син, виступають юридичні факти.

Режим сприяння механізму правового регулювання забезпе-чується законністю, державною дисципліною, які разом із право-свідомістю і правовою культурою є обов'язковими протягом усієї його дії.

Механізм правового регулювання складають елементи, обов'язкові на окремих його стадіях:

1) принципи права, норми права, нетипові правові розпорядження (спеціалізовані норми права), об'єктивовані в нормативно-правових актах;

2) правовідносини, суб'єктивні юридичні права і обов'язки в їх індивідуалізації (конкретизації);

3) акти безпосередньої реалізації прав і обов'язків;

4) акти застосування норм права.

Кожний елемент виконує специфічну роль у регулюванні діяльності суб'єктів і суспільних відносин, що виникають Розглянемо коротко кожний з елементів.

1. Норма права в механізмі правового регулювання.

Норма права — це споконвічний елемент і нормативна основа механізму правового регулювання.

Норма права являє собою загальне обов'язкове правило (модель) поведінки, яке встановлює для суб'єкта як можливий варіант поведінки — суб'єктивні юридичні права, так і необхідний варіант поведінки — суб'єктивні юридичні обов'язки.

Специфічне завдання норми права в механізмі правового регулювання полягає в тому, щоб:

а) визначити загальне коло людей, на які вона поширює свою Дію;

б) встановити зміст суспільних відносин (зміст поведінки суб'єкта), а також об'єкти правовідносин;

в) визначити обставини, в яких особа повинна керуватися даним правилом поведінки;

г) розкрити саме правило поведінки вказівкою на права і обов'язки учасників відносин, що регулюються, характер їх зв'язку між собою, а також державно-примусові заході, що застосовуються до осіб у разі невиконання ними юридичних обов'язків.

Зобов'язуючі норми регламентують активну поведінку зобов'язаних осіб.

Дозвільні та заборонні норми покладають пасивні обов'язки на зобов'язаних осіб і дозволяють вчинення