КУРСОВА РОБОТА

з „Макроекономіки”

ЦИКЛІЧНІСТЬ ЯК ФОРМА МАКРОЕКОНОМІЧНОЇ ДИНАМІКИ

ПЛАН

Вступ 3

1. Циклічність як форма економічного розвитку 5

2. Види економічних циклів 12

3. Економічні кризи в Україні 16

Висновок 21

Список використаної літератури 24

Вступ

Кожне суспільство прагне до економічного зростання. Технічний прогрес, швидке збільшення виробничих потужностей та підвищення життєвого рівня є стратегічними напрямами динамічного розвитку економіки кожної країни. Проте довгострокове економічне зростання не завжди є рівномірним. Воно переривається періодами економічної нестабільності, коливаннями у темпах економічного зростання, структурі й ефективності відтворення. Періоди швидкого зростання економіки перериваються інфляцією (зростанням цін), спадом виробництва і низьким рівнем зайнятості (безробіттям).

Циклічні коливання в економіці були відомі давно, але до початку ХІХ ст. вони мали здебільшого сезонний характер, що було зумовлено переважанням сільського господарства і особливостями сільськогоспо-дарського виробництва, відсутністю сформованого суспільного характеру виробництва у кожній окремій країні та іншими факторами. Тобто, циклічного характеру ринкова економіка набула з початку ХІХ ст., коли вона досягла високої зрілості. До цього циклічність не проявлялась достатньо рельєфно, що дало підставу класичній політичній економії говорити про безкризовий рівномірний економічний розвиток, що забезпечувалось, на думку її представників, доцільним і ефективним механізмом попиту та пропозиції. Проте з 1825 р., коли відбулась перша світова економічна криза, ринкова економіка з певною періодичністю переживає спади виробництва. Період від однієї кризи (спаду) до іншої назвали економічним циклом.

Кожний цикл являє собою певну послідовність, яка складається з альтернативних фаз, що повторюються. Це означає, що кожна з його фаз повинна мати здатність до відтворення наступної. У підсумку цикл набуває здатності до самовідтворення. Крім цього, кожному циклу притаманна регулярність його проходження. Все це дає змогу відзначити принципову спільність структури економічних циклів у ринковій економіці, а також більш-менш чітко виражену послідовність фаз.

Оскільки такий рух відбувається хоча й нерівномірно, але безперервно (останні фази попереднього циклує накладаються на перші фази наступного), то динаміка макроекономічних показників має хвилеподібний вигляд: у кінці попереднього і при зародженні нового циклу (криза) відбувається погіршення показників; на нижньому рівні (депресія) встановлюється короткочасна рівновага; під час поширення нового економічного циклу (пожвавлення, піднесення) показники різко зростають; на верхньому рівні піднесення (процвітання, бум) – досягнення рівноваги; потім знову спад (криза) і т.д. Отже, економіка ніколи не перебуває у стані спокою. Процвітання змінюється спадом або крахом.

Це явище давно було помічене вченими-економістами, особливо коли почастішали періодичні економічні кризи – насамперед торгові, фінансово-кредитні, а потім і промислові. Спочатку вони охопили окремі найрозвинутіші країни, а згодом набули характеру світових криз. Економічні коливання негативно впливають на прибутки фірм та доходи населення. Тому циклічний розвиток економіки став предметом дослідження багатьох учених-економістів, які вже давно намагаються передбачати траєкторію економічного циклу. У минулому вони прогнозували економічний розвиток насамперед за такими економічними показниками, як виробництво сталі, обсяг перевезень, норма процента та деякі інші. Проте ці прогнози часто були далекими від дійсності. Нині економічна наука вступила в еру комп’ютерів і макроекономічних моделей. Моделювання дає змогу передбачити майбутню поведінку величезної кількості змінних. Прогнозування сьогодні стало значно точнішим, але не абсолютно точним. Ще неможливо враховувати всю сукупність економічних чинників, до того ж багато з них дуже мінливі.

Загалом полеміка з приводу причин економічних коливань ще далека від завершення.

1. Циклічність як форма економічного розвитку

У багатьох країнах з ринковою економікою упродовж останніх двох століть спостерігається економічне зростання, що забезпечило істотне підвищення життєвого рівня населення. Проте тривале економічне зростання не є рівномірним. Піднесення у ринковій економіці неминуче чергуються зі спадами, інколи настають глибокі економічні депресії з великим безробіттям.

Циклічність – це форма розвитку національної економіки і світового господарства як єдиного цілого, це рух від однієї макроекономічної рівноваги в масштабі економіки в цілому до другої.

Циклічність можна розглядати як один із способів саморегулювання ринкової економіки. Оскільки характерна риса циклічності – рух не по колу, а по спіралі, вона є формою прогресивного розвитку.

В економічному циклі досить чітко виділялись кілька періодів, або фаз. Таких фаз було чотири: криза, депресія (застій), пожвавлення та піднесення.

Криза – головна фаза циклу. Її функція полягає у встановленні порушеної рівноваги між основними пропорціями економіки. Криза завершує попередній цикл і є початком наступного. Вона розпочинається труднощами збуту продукції спочатку у гуртовій (оптовій), а потім і в роздрібній торгівлі. Починається затоварювання, підприємства працюють на склад. Скорочується виробництво, що зменшує сукупний попит на інвестиції, предмети споживання та працю. Закривається або банкрутує частина підприємств, зростає безробіття, зменшуються реальні доходи. З обігу зникають вільні грошові засоби, що ускладнює розрахунки між виробниками, різко зростає попит на позичковий капітал, стрімко збільшується норма позичкового проценту (процентні ставки за кредит). Паніка охоплює ринок цінних паперів (фондову біржу), курс яких нестримно падає.

Такою є реакція об’єктивного ринкового механізму на порушення рівноваги між попитом і пропозицією, виробництвом і споживанням тощо, тобто на порушення макроекономічних пропорцій. Цей механізм діє швидко і безжально, стихійно встановлюючи втрачену рівновагу. Скорочення виробництв під час кризи поступово призводить до необхідних пропорцій і ринкова економіка входить у фазу депресії.

Депресія – фаза циклу, яка проявляється у застої виробництва. На цій фазі відтворення просте, виробництво не розширюється, але й не звужується. Поступово реалізуються товарні запаси, які виникли під час кризи в умовах різкого зменшення платоспроможного попиту. Рівень безробіття залишається високим, але