Пожвавлення розпочинається з невеликого зростання обсягів виробництва, помітного скорочення безробіття. Підприємці, намагаючись відновити прибутковість виробництва, змінюють стару техніку і технологію на нові, більш прогресивні. Це створює передумови для наростання сукупного попиту на нові інвестиції, тому на цій фазі відбувається масова заміна (оновлення) основного капіталу (засобів праці), що дає поштовх до зростання виробництва у відповідних галузях (які виробляють засоби праці). Це стимулює попит на сировину, матеріали, енергію тощо, а потім і на предмети особистого споживання для додаткових робітників, які поступово втягуються у суспільне виробництво, зменшуючи армію безробітних.

Нарешті, обсяг виробництва досягає докризового рівня, зростають ціни, прибуток і заробітна плата. Економіка вступає у фазу піднесення.

Піднесення – фаза циклу, коли виробництво перевищує рівень попереднього циклу і зростає високими темпами. Будуються нові підприємства, зростають зайнятість, трудові доходи, прибутки, попит на товари і ресурси, поступово зростає ставка процента, розширюється комерційна діяльність, прискорюється обіг капіталу тощо. Розпочинається справжній економічний бум, тобто швидке економічне зростання, що готує ґрунт для наступної кризи, а отже, і циклу.

Отже, економічний цикл є болісною реакцією ринку на порушення макроекономічних пропорцій. В умовах вільного підприємництва і вільної конкуренції не існувало іншого способу досягнення необхідних пропорцій економічного розвитку.

Крім криз надвиробництва, існують і так звані нерегулярні економічні кризи, до яких відносять проміжні (між основними кризами як фазами циклу), часткові, галузеві та структурні.

Циклічні кризи ХХ ст. (на прикладі США)

Роки кризи | Спад промислового виробництва | Роки кризи | Спад промислового виробництва

глибина, % | тривалість, міс. | глибина, % | тривалість, міс.

1900-1903

1907-1908

1913-1914

1920-1921

1929-1933

1937-1938

1948-1949 | 2,0

6,4

11,5

16,4

46,0

10,8

5,8 | 12

12

16

14

37

9

9 | 1957-1958

1970-1971

1974-1975

1980-1982

1990-1992

2000-2002 | 4,1

2,6

10,7

7,2

1,9

1,8 | 15

8

9

33

10

11

Якщо циклічні кризи охоплюють увесь процес відтворення, то проміжні кризи носять локальний характер. Вони не дають початку новому циклу, а на короткий час переривають фазу пожвавлення або піднесення, вони менш тривалі та глибокі.

Часткові кризи, на відміну від проміжних, охоплюють не всю економіку, а якусь одну із її сфер, наприклад, грошовий обіг і кредит. Галузева криза вражає лише якусь окрему галузь, скажімо, енергетику чи транспорт.

Структурна криза з’являється тоді, коли стара структура економіки перестає відповідати новим техніко-економічним параметрам виробництва, існує нагальна необхідність її зміни і переходу до нового технологічного способу виробництва. Складність такого переходу зумовлена тим, що стара економічна структура не сприймає необхідних змін і чинить їм опір. Структурна криза безпосередньо розпочинається тоді, коли занепадають ключові галузі економіки, які визначають структуру відтворення суспільного виробництва. Занепад якоїсь однієї базової галузі (скажімо, вугільної) вимагає структурної перебудови всієї економіки (у цьому прикладі – розширення видобування нафти і газу, розвиток атомної енергетики, перехід на використання нових видів палива та енергії усіх інших галузей, поява нових технологій тощо).

У чому ж причина циклічного розвитку економіки?

З моменту першої економічної кризи вчені намагалися з’ясувати головну причину цього явища, виробити рекомендації для їх відвернення. Було названо близько 200 причин виникнення економічної кризи.

Серед цих причин – поверхневі та наукові. До поверхневих належать спроби економістів пояснити кризи появою плям на сонці, ритмом руху Венери та ін.

Науковий підхід до з’ясування причин виникнення економічних криз пов’язаний з представниками класичної школи політичної економії. Так, англійський економіст Д.Рікардо такою причиною вважав несправедливість у розподілі багатства. Швейцарський економіст С. де Сісмонді пояснював кризи недоспоживанням мас, невідповідністю між виробництвом і споживанням.

К.Маркс найбільш глибинною причиною цього явища називав основну суперечність капіталістичного способу виробництва – суперечність між суспільним характером виробництва і приватнокапіталістичним характером привласнення результатів цього виробництва. Формами вияву цієї кризи він вважав суперечність між виробництвом і споживанням, між організацією виробництва на окремому підприємстві та відсутністю такої організації у всьому суспільстві (або анархією виробництва).

Велике наукове і прикладне значення мала теорія ринку, економічних криз і розбудована на ній теорія економічної кон’юнктури М.Туган-Барановського, яка повністю підтвердилася впродовж ХХ ст. Цим науковим новаторством українського вченого скористалися вчені всіх напрямів економічної думки новітньої доби й окремі держави в проведенні економічної антикризової політики. Дуже виразне її застосування було в планово-директивній системі. Характерно, що в колишньому СРСР – країні економічної та політичної диктатури – всіляко паплюжили теорію Туган-Барановського, а в плановій практиці її широко використовували. Достатньо пригадати фетишизацію розвитку засобів виробництва порівняно з виробництвом предметів споживання, яка була притаманна для економіки тоталітаризму, що звела людей на рівень злиденного існування.

М.Туган-Барановський дав наукову інтерпретацію причинно-наслідкових зв’язків циклічного характеру капіталістичного відтворення, розкрив його перспективи і обґрунтував методологічні засади прогнозування ринкової економічної кон’юнктури. Учений-економіст дійшов висновку, що економічні кризи не можна розглядати у відриві від функціонування ринку. Детальний опис і зіставлення фактів економічної кон’юнктури переконали дослідника в тому, що „криза залежить не тільки від випадкових причин, властивих певному історичному моменту, але і від постійних, загальних причин, властивих сучасному культурно-економічному ладу”1.

Дж.Кейнс пояснював економічні кризи дією основного психологічного закону, згідно з яким люди схильні збільшувати споживання із зростанням доходів, але не настільки, як зростає доход.

Економічна криза – надзвичайно складне явище. Тому всі названі вище причини пояснюють її виникнення з різних боків.

Це схоже на пошук причини захворювання людини. Такими причинами можуть бути нераціональне харчування, нервове напруження (в цьому разі кажуть, що всі хвороби „від нервів”), проникнення інфекції в організм,