По-четверте, затримки виплати заробітньої плати протягом тривалого часу тягнуть за собою істотне зменшиння грошових надходжень у різні соціальні фонди - соціального страхування, пенсій, зайнятості населення, чорнобильські та інші, що послаблює соціальний захист незаможних верств населення країни.

По-п*яте, заборгованість з виплати заробітньої плати має багато інших негативних соціальних наслідків. Зокрема, в навчальних закладах скорочуються навчальні плани, скорочуються штати викладачів, зменшуються розміри доплат…Має місце масовий перехід спеціалістів до інших видів діяльності; посилюється тенденція до збільшення виплати заробітньої плати продукцією; проводяться масові акції протемту проти порушень конституційних, соціально-еконосічних і трудових прав громадян.

Шляхи подолання.

Для погашення заборгованості з виплати заробітньої плати Міністерству фінансів дозволено залучати кошти Державного фонду приватизації Постанова Кабінету Міністрів України. Для вирішення проблем затримки Уряд пішов на зменшення бюджетних витрат, скорочення кількості управлінців, обмеження будівництва, придбання обладнання за рахунок бюджету.

Профспілки дамагаються включення в генеральну, галузеві і регіональні угоди, а також у колективні договор підприємств і організацій гарантій щодо заробітньої плати.

Важливим резервом погашення заборгованості є реформування податкової системи. З огляду на це вважаю за доцільне замінити велику кількість неузгоджених і економічно необгрунтованих податків і платижів, знизити податковий тиск на суб*єкти господарювання до оптимального рівня Программа Уряду на 1997-1999р.. Заборгованість з виплат заробітньої плати передусім потрібно ліквідувати, скорочую-чи масштаби тіньової економіки

Важливим напрямом вирішення проблеми є збільшення надходжень грошових коштів у бюджети всіх рівнів за рахунок поліпшення збирання податків з платників шляхом зміцнення фінансової дисципліни; скорочення товарообмінних операцій; забеспечення дійового контролю за виконанням законів про оподаткування; залучення додаткових внутрішніх і зовнішніх фінансових ресурсів і насамперед за рахунок розширення ринку цінних паперів, іноземних інвестицій і т.п.

В И С Н О ВО К.

При загальному зменшені суспільного багатства відбувається його перерозподіл шляхом приватизації та інфляції.

Коли збіднілий пенсіонер недружньо поглядає на дорогі іномарки автомобілів, які проносяться повз нього, то це не просто психологічний феномен. Під ним є певна економічна підстава. Адже якщо, наприклад, людина мала в радянський період грошові нагромадження в сумі 7 тис. Радянських карбованців, то цьому відповідало цілком реальне багатство в суспільстві: нехай не на 100, а на 70% (через товарний дефіцит, який завжди існував на той час і означав неповне товарне покриття наявних коштів), але воно було еквівалентним автомабілю середнього класу. Інфляція перетворила ці нагромадження на пил. Проте їх реальний еквівалент нікуди не подівся - він перерозподілився до рук тих, хто завдяки інфляції примножив своє богатство.

Такий перерозподіл не обов*язково здійснювався незаконним шляхом (хоча в наших умовах і таке часто траплялось), просто держава не змогла проводити політику, при якій би нові капітали формувалися за рахунок нагромаджуваної частини суспільного багатства, а не перерозподілу коштів, уже наявних у населення.

Для подолання наслідків інфляції потрібне, нове переосмислення природи, механізму формування і всіх перетворень вартості ВВП, переробку існуючих підходів на базі нових методологічних основ.

У цьому процесі вагому допомогу можуть подати інституціональні підходи, що дозволяють враховувати соціально-економічні та суспільно-психологічні особливості реакцій суб*єктів господарської діяльності, реальні умови їх господарювання і приймати рішення, адекватні ситуації.

. .

Л І Т Е Р А Т У Р А: