Реферат

Макроекономічне прогнозування.

План

Суть та способи економічного прогнозування. Класифікація прогнозів.

Макроекономічне прогнозування та його принципи.

Основні функції макроекономічного прогнозування..

1. Суть та способи економічного прогнозування. Класифікація прогнозів.

Прогноз (грец. – передбачення):

- науково обґрунтоване судження, що дає випереджаючу інформацію про розвиток об’єкта у майбутньому;

Економічне прогнозування – виявлення стану та можливих напрямків розвитку економічних явищ і процесів на різних рівнях економічної системи (мікро-, мезо-, макрорівні).

Джерела прогнозної інформації:

- накопичені знання та досвід (теоретичні та емпіричні знання про закономірності розвитку процесів);

- фактична і статистична інформація про об'єкт прогнозування;

- економіко-математичні моделі.

Способи прогнозування:

- експертний (лат. – досвідчений) – шляхом опитування спеціалістів стосовно об'єкта прогнозування;

- екстраполяції (лат. – поза і згладжувати) – збирання інформації про розвиток об'єкта у минулому і перенесення закономірностей цього розвитку на майбутнє;

- моделювання (франц. – ліпити, формувати) – дослідження, що базуються на побудові моделей об'єкта відповідно до очікуваних (бажаних) змін у його стані.

Класифікація прогнозів:

За масштабом:

- Мікропрогноз (окремого підприємства);

- Галузевий;

- Макропрогноз (національної економіки);

- Суперпрогноз (світової економіки)

За часом:

- Оперативний (до 1 місяця);

- Короткостроковий (до 1 року);

- Середньостроковий (1–5 років);

- Довгостроковий (15–25 років);

- Далекостроковий (понад 25 років).

За об'єктом:

- Природних ресурсів

- Трудових ресурсів

- Інвестицій

- Науково-технічний

- Соціальний

- Зайнятості

- Доходів

- Зовнішньоекономіч-ний тощо

За функціональною ознакою:

- Пошуковий;

- Нормативний.

2. Макроекономічне прогнозування та його принципи.

Макроекономічний прогноз – виявлення та аналіз закономірностей і тенденцій розвитку національної економіки, передбачення змін у ньому, створення наукової бази для економічної політики та ДРЕ.

Принцип наукової обґрунтованості передбачає, що прогнозування базується на системних знаннях про закономірності розвитку економіки і враховує реалії економічного, політичного і соціального життя країни, вітчизняний та світовий досвід. А також використовує систему наукових методів.

Принцип системності розглядає економіку, з одного боку, як єдиний об’єкт, а з іншого – як сукупність самостійних напрямків і блоків прогнозування.

Принцип адекватності означає, що прогноз як теоретична модель (узагальнення) має достатньо повно і точно відображати реальні процеси національної економіки.

Принцип багатоваріантності (альтернативності) передбачає розробку не одного, а кількох (мінімум трьох) варіантів майбутнього розвитку національної економіки, оскільки хоч її розвиток і детермінований конкретними умовами чи певними закономірностями, але відбувається за різними траєкторіями. Останнє обумовлено дією факторів, які впливають на функціонування народного господарства, їх інтенсивністю, можливістю виникнення інших чинників та умов у майбутньому.

3. Основні функції макроекономічного прогнозування.

Роль макроекономічного прогнозування виявляється через його функції.

Основні функції:

1) науковий аналіз розвитку національної економіки;

2) оцінка можливих наслідків прийнятих рішень;

3) оцінка об’єкта прогнозування на основі вибраних альтернатив;

4) підготовка рекомендацій урядовим структурам для ухвалення оптимальних

1. Науковий аналіз – передбачає з’ясування вихідного рівня і найсуттєвіших проблем та факторів, виявлення тенденцій і закономірностей, що визначають подальший її розвиток.

2. Оцінка можливих наслідків прийнятих рішень – за-пропоновані рекомендації мають супроводжуватися передбачен-нями результатів майбутнього державного втручання (невтру-чання) в економічне життя суспільства.

3. Оцінка об'єкта прогнозування на основі вибраних аль-тернатив – реалізація принципу багатоваріантності: розробка кількох варіантів майбутнього розвитку, їхній аналіз і порівняння за певними критеріями (мінімізація витрат, максимізація результату, часовий критерій, політичні, зовнішньоекономічні фак-тори тощо). Для оцінки враховуються два аспекти: детермінова-ності (обмеженості) й невизначеності (ймовірного розвитку в разі можливої дії невідомих факторів).

4. Підготовка рекомендацій для прийняття адекватних управлінських рішень – формування макроекономічного про-гнозу передбачає розробку відповідних рекомендацій і пропозицій щодо набору і характеру конкретних заходів державного впливу (обґрунтування напрямків соціально-економічного розвитку, форм, методів та інструментів державного регулювання економіки для урядових структур).

Етапи (стадії) наукового аналізу об'єкта прогнозування:

1. Ретроспекція – дослідження історії розвитку об'єкта прогнозування для забезпечення його систематизованого опису:

- визначення джерел прогнозної інформації;

- збирання, зберігання й обробка інформації;

- з'ясування й уточнення кількісних та якісних характе-ристик об'єкта прогнозування, методів виміру і представлення інформації.

2. Діагноз – визначення нинішнього стану об'єкта прогнозу-вання (науковий опис основних характерних ознак):

- аналіз об'єкта прогнозування, що становить основу прогноз-ної моделі;

- розробка моделі прогнозування;

- вибір адекватного методу прогнозування.

3. Проспекція – розробка самого прогнозу (за даними діаг-нозу складається прогноз розвитку національної економіки):

- верифікація (оцінка достовірності, точності та обґрунтованості прогнозу);

- синтез (систематизація окремих прогнозів);

- оцінка повноти інформації, уточнення;

- коригування прогнозної моделі відповідно до нової інфор-мації, що надходить.