Лекція: Теорія трансформації капіталу. Неоінституціоналізм

План

Концепція конвергенції та її суть.

У.Ростоу та його теорія “стадій економічного зростання”.

Концепція “індустріального суспільства” Дж.Гелбрейта.

Концепція “постіндустріального суспільства” Дж.Белла.

1. Концепція “Конвергенції” та її суть.

Концепція “конвергенції” виникла під впливом протистояння двох політичних систем: капіталізму та соціалізму, демократичної та тоталітарної системи.

Суть “конвергенції” в тому, що капіталізм та соціалізм, суспільство з різними устроями, під впливом НТП поступово (еволюційним шляхом) проникають один в одного, набувають спільних рис.

Отже створюється одне науково-технічне і соціальне середовище, яке приводить різні державні системи до конвергенції, тобто до набуття схожості.

Розрізняють кілька шкіл конвергенції:

1) “Раціональна школа” – дві системи наближаються одна до одної і виникає змішана система, яка дає можливість досягти оптимального варіанту суспільної організації.

Від капіталізму бере:

приватну власність;

прибуток як стимул;

невтручання держави в економічні процеси.

Від соціалізму:

соціальну рівність;

робітничий контроль;

економічне планування.

2) “Технологічна школа” – злиття двох систем має відбутися внаслідок розвитку однакових технологічних структур у виробництві:

а) сучасна індустріальна техніка;

б) нові технології та наукової організації виробництва відмінності між протилежними системами зменшуються.

3) “Менеджерська школа” – управлінські технології та структури у країнах з різними політичними системами дуже сході між собою:

а) великими монопольними підприємствами у західних країнах зараз керують не самі власники капіталу, а наймалі менеджери. Тобто влада перетікає від капіталістів до управлінської верхівки;

б) майже такі процеси відбуваються у країнах Східної Європи;

Отже процеси, що відбуваються у країнах Східної та Західної Європи, в сфері управління економікою є схожими.

4) Школа “зближення у методах регулювання економіки” внаслідок НТП, масового виробництва продукції, високого ступеню організації виробництва та державного втручання в економічні процеси регулювання економіки в різних країнах набуває схожих рис.

2. У.Ростоу та його концепція “стадій економічного зростання”.

На думку американського економіста У.Ростоу, людське суспільство в своєму розвитку має пройти кілька певних етапів (стадій):

1 стадія – “традиційне суспільство” – первісне, рабовласницьке та феодальне суспільство, де переважає с/г;

2 стадія – “перехідне суспільство” – виникнення сучасних типів промислових підприємств та банків;

3 стадія – “зрушення або зліт” – швидкий розвиток промисловості і с/г.

4 стадія – “рух до зрілості” – забезпечення стабільного перевищення випуску продукції відносно зростання населення.

5 стадія – “суспільство високого масового споживання” – виробництво предметів споживання та послуг відіграє значну роль.

6 стадія – “вік пошуку якості”. Висновок, що його робить Ростоу – під час економічного зростання будь-яка економічна система досягне однакового рівня розвитку, незалежно від політичного устрою.

Тема. Буржуазна п/е в Англії

План

Нові ідеї п.е. в Англії.

Елементи політичної економії Міля.

Теорія народонаселення Мальтуса.

1. Політична економія в Англії.

В центрі уваги економістів першої половини ХІХ ст. Сея, Мальтуса, Сенсора, Батіста, Мілля та інших залишаються проблеми економічного розвитку, зросту масштабів виробництва. Вони вважали, що капіталізм, побудований на приватній власності й зіткненні інтересів власників і робітників, є прогресивним ладом.

Проте економісти нової хвилі принесли й нові ідеї в класичну теорію. Вони полягали в тому, що виробництво визначає рівень доходів і їх розподіл, але наголошують, що розвиток виробництва залежить від доходів споживача, тому раціональний розподіл вартості є важливою умовою розвитку.

Економісти нової хвилі зрозуміли, що важливу роль у процесі виробництва та обліку відіграє суб’єктивний фактор і властивість товарів задовольняти потреби.

Англійська політична економія початку ХІХ ст. характеризувалась сталістю поглядів, використанням абстрактних методів досліджень.

Джеймс Міль (1773-1836) – є одним з перших представників нової течії політекономії. Його основна праця “Елементи політичної економії” Міль вважав, що у створенні вартості бере участь не тільки праця, а і капітал. Тому, що капіталісти є організаторами виробництва. Отже прибуток – винагорода за їхню працю, як і з/п – винагорода за працю робітників.

Виходить, як за Міллем, немає суттєвої різниці між прибутком і з/п, бо капіталіст і робітник – обоє працюють. Антагонізм існує тільки між прибутком і рентою, бо землевласники є паразитуючим класом. Землевласникам потрібне високе оподаткування ренти. Землевласника Мілль розглядав як пасивного учасника розподілу. Землевласники не заінтересовані у прогресивному розвиткові землеробства, оскільки продуктивність праці сприяє зниженню цін.

Міль був творцем так званої “теорії фонду з/п”. Згідно з цією теорією капіталіст має наперед визначений фонд з/п. Сам фонд є сумою індивідуальних з/п. За цих умов підвищення з/п може здійснюватися лише за рахунок скорочення кількості робітників.

Отже, економічна боротьба робітничого класу за підвищення з/п є безглуздою.

Мак-Куллох – відомий тим, що зарахував до учасників процесу виробництва не тільки людей, а й тварин (робоча худоба).

Робітники й капіталісти є рівноправними товаровиробниками. Тому з/п – еквівалент проданої праці, а прибуток – надлишок від продажу товару дорожче за його вартість. Основна праця – “Начала політичної економії”.

Уільям Сеніор вважав, що вартість визначається ціною, та й залежить від попиту і пропозиції. Основна його праця – “Нариси науки політичної економії”.

Капітал, створюється тому, що капіталіст утримується від споживання. Тому прибуток містить дві частини:

процент на позичковий капітал, або винагорода за утримання від споживання;

підприємницький доход, або винагорода за працю щодо організації підприємства.

Томас Роберт Мальтус – автор “теорії народонаселення”, згідно з якою люди розмножують за геометричною прогресією. На відміну від цього виробництво зростає за арифметичною прогресією. Тому в суспільстві не вистачає засобів існування, мають місце злидні і безробіття.

Засоби приведення населення відповідно до виробництва дає природа – це війни, стихійні лиха, голодомор.

Математичне обґрунтування цієї “теорії” Мальту провів за допомогою статистичних даних щодо населення Північної Америки ХVІІІ ст. в праці “Досвід про закон народонаселення”.

На його думку суспільство перебуває в стані рівноваги,