Рис.1.5. Вплив нецінових факторів на сукупну пропозицію.

До основних нецінових факторів сукупної пропозиції відносяться:

зміни цін на ресурси (ресурсових цін);

зміни в продуктивності ресурсів;

зміни податків з підприємств та субсидій.

Усі нецінові фактори мають одну загальну рису: коли вони змінюються, то внаслідок цього змінюються середні витрати. Між середніми витратами і сукупною пропозицією діє обернена залежність. Коли нецінові фактори зменшують середні витрати, сукупна пропозиція збільшується, а її крива зміщується вправо. І навпаки, якщо вони збільшують середні витрати, сукупна пропозиція зменшується, а її крива зміщується вліво.

Серед нецінових факторів найбільший вплив на сукупну пропозицію справляють ціни на ресурси. Це особливо стосується цін на робочу силу (заробітна плата) та матеріальні ресурси (сировина. матеріали, паливо тощо). Збільшення продуктивності ресурсів означає. що за наявного обсягу ресурсів можна виробити більший реальний обсяг національного продукту. Це зменшує середні витрати, збільшує сукупну пропозицію і зміщує її криву вправо. Зростання продуктивності ресурсів є основним фактором збільшення сукупної пропозиції у довгостроковому періоді. Підвищення податків з підприємств збільшує середні витрати та зменшує сукупну пропозицію. Збільшення субсидій підприємствам зменшує середні витрати і збільшує сукупну пропозицію.

Сукупний попит – сукупна пропозиція як модель економічної рівноваги.

Важливою властивістю, яка притаманна ринковій економіці, є постійне тяжіння до рівноваги. В узагальненому вигляді економічна рівновага є рівновага між сукупним попитом і сукупною пропозицією, тобто СПо = СПр.

Рівновага між ними породжує рівноважний ВВП і рівноважні ціни (див. рис.1.6). На цьому графіку крива СПо1 – це початкова крива сукупного попиту і крива СПр1 – початкова короткострокова крива сукупної пропозиції (Прg – довгострокова крива сукупної пропозиції, яка бере свій початок у точці потенційного ВВП (О1).

Рис.1.6.

Точка Т1 є точкою короткострокової рівноваги як результат перетину кривих СПо1 і СПо2 і одночасно точкою довгостроковї рівноваги як результат перетину кривих СПо1, СПр1 і СПрg. Отже, в точці Т1 має місце подвійна рівновага (короткострокова і довгострокова). Вона може забезпечуватися лише в умовах повної зайнятості.

Якщо припустити, що при незмінній сукупній пропозиції (СПр1) скупний попит зменшиться порівняно з потенційною величиною (СПо1), а його крива переміститься вліво з положення СПо2, то короткострокова рівновага буде забезпечуватися в точці Т2, що порушує довгострокову рівновагу. Якщо, навпаки. при незмінному сукупному попиті (СПо1) короткострокова сукупна пропозиція зменшиться відносно потенційної величини (СПр1), а її крива переміститься в положення СПр2, то короткострокова рівновага буде забезпечена в точці Т3, що теж порушить довгострокову рівновагу.

Короткострокова рівновага означає, що кількість товару, яку покупці бажають придбати, дорівнює тій кількості, яку підприємці мають намір виробити. Якщо падіння сукупного попиту знизить ціну, то ціна примусить підприємців зменшити обсяг виробництва до рівня сукупного попиту (О2). Якщо зменшення сукупної пропозиції підвищить ціну. то ціна викличе зменшення обсягів бажаних закупок до нового рівня сукупної пропозиції (О3).

Довгострокова рівновага означає, що кількість товару, яку покупці бажають придбати, дорівнює потенційним можливостям економіки. За цих умов будь-яке подальше збільшення сукупного попиту викликає лише зростання цін, а випуск реального ВВП залишається незмінним. Виключення може мати місце лише за умов економічного буму. коли підприємці вдаються до надмірного використання робочої сили, а безробіття сягає нижче природної норми.

Рівновага в економіці постійно порушується. Її порушення може викликатися змінами в сукупному попиті внаслідок зміни запланованих сукупних витрат або в сукупній пропозиції внаслідок зміни середніх витрат. Але вона постійно відновлюється ринком за іншого рівня ВВП і за інших цін. Розглянемо механізм відновлення економічної рівноваги на основі моделі СПо-СПр внаслідок її порушення почергово сукупним попитом і сукупною пропозицією.

Механізм відновлення економічної рівноваги, яка порушується падінням сукупного попиту. З метою аналізу механізму відновлення економічної рівноваги побудуємо графік короткострокової і довгострокової рівноваги (рис.1.7).

Точка Т1, в якій перетинаються всі криві, є одночасно точкою короткострокової та довгострокової рівноваги, тобто в умовах повної зайнятості, коли О1 дорівнює потенційному ВВП. Ціна Ц1 – це початкова рівноважна ціна. Цим умовам відповідає і певний рівень зарплати, яка урівноважує ринок праці.

Рис.1.7.

Далі припустимо, що сукупний попит суттєво зменшився. Незалежно від причин, які викликали падіння сукупного попиту, неминучим результатом цього буде незаплановане збільшення товарних запасів. Переконавшись у тому, що товари розпродуються повільніше, ніж виробляються, підприємства переглянуть свої плану. Їхня короткострокова реакція на скорочення сукупного попиту буде обумовлюватися тим, що зарплата (та інші ресурсові ціни) тимчасово не знизяться. За цих умов підприємства відреагують на падіння сукупного попиту частково зменшенням реального ВВП до О2, частково зниженням товарних цін до Ц2. Графічно перелічені зміни в поведінці підприємств знайдуть своє відображення через зміщення кривої сукупного попиту вліво, в положення СПо2.

Коли економіка досягне точки Т2, в якій перетинаються криві СПо2 і СПр1, заплановані витрати і реальний ВВП знову будуть врівноважені на базі зниження цін до Ц2, а незаплановане накопичення товарних запасів припиниться. Точка Т2 – це новий стан короткострокової рівноваги в економіці, який буде зберігатися доти, поки крива сукупного попиту і короткострокова крива сукупної пропозиції не змінять свого розташування. Але в цій точці довгострокова рівновага буде порушена.

Перетин кривих СПо2 і СП1 у точці Т2 відповідає умовам, коли зарплата ще не відреагувала на зниження товарних цін від Ц1 до Ц2. Звичайно, така ситуація не може продовжуватися довго. Поступово зарплата під впливом конкуренції на ринку праці почне