становлення ринкових відносин. В сучасних умовах значною мірою ( але не повністю ) долається державним регулюванням, вдосконаленням господарського законодавства. Прояви нечесної конкуренції :
жорстокі, агресивні дії проти конкурентів;
тиск на постачальників ресурсів і банки з метою перешкодити в отриманні матеріалів та кредиту;
переманювання працівників;
різке зниження цін з метою розорення суперників;
шантаж;
шпигунство та інше.
Говорячи про монополістичну конкуренцію, слід згадати й про немонополістичну конкуренцію. Отже, немонополістична конкуренція – це боротьба між декількома фірмами, які випускають неоднорідну продукцію. Вона характеризується вільним виходом фірм на ринок. У сферу цієї конкуренції входить велика кількість реально існуючих ринків, зокрема галузей сфери обслуговування.
Досить велика кількість фірм обмежує контроль монополій над ціною. Відсутня взаємна залежність фірм, тому таємний зговір між ними фактично неможливий. Продукти характеризуються реальними ( функціональні особливості, матеріали, якість роботи, дизайн ) та уявними ( реклама, торгові знаки, марки, упаковка) відмінностями і різними умовами їх продажу ( послуги, розміщення та інше). Протягом незначного часу в умовах немонополістичної конкуренції фірми можуть мати як прибутки , так і збитки. В довгостроковому періоді легкий вступ і масовий вихід фірм викликає тенденцію до отримання через пошуки оптимального поєднання відповідної ціни, продукції та рекламно – пропагандистську діяльність.
Залежно від форми і видів конкуренції формуються відповідні види цін. В умовах панування монополій вони називаються монопольними цінами.
Монопольна ціна – це різновид ринкової ціни товару або послуги, яка встановлюється монополіями вище або нижче вартості товару чи послуги і забезпечує їм прибуток. Монопольна ціна встановлюється внаслідок виробництва монополіями переважної кількості товарів чи послуг певного виду, обмеження ними конкуренції, досягнення панівного становища на ринку. Монопольно високі ціни встановлюються товаровиробником, який є монополістом у виробництві й на ринку або крупними компаніями на товари та послуги воєнного призначення, виконані на замовлення держави. В цьому випадку монополісти обмежують конкуренцію, порушують права споживачів і отримують внаслідок цього високі прибутки. Монопольно низькі ціни встановлює товаровиробник під тиском монополістів. Такого тиску зазнають дрібні та середні фірми при укладанні контрактів з монополіями. Монопольно низькі ціни встановлюються на товари та послуги, які закуповує крупна компанія на комплектуючі деталі дрібних та середніх фірм через контрактну систему; на сировину, яка закуповується в країнах, що розвиваються; на товари, виготовлені у державному секторі економіки і т.д.
Практика встановлення монопольних цін призводить до зменшення платоспроможного попиту населення, зменшення їх реальних доходів, ціни “притягують” конкурентів, тим самим вони сприяють розвиткові інфляційних процесів тощо. Ціни на товари, які виробляють державні підприємства, регулює держава. Такими типовими товарами і послугами є електроенергія, послуги зв’язку й пошти тощо.
Уряд України в 1993 році запровадив пряме державне встановлення цін на продукцію природних монополістів. Для інших монополій передбачено встановлення жорсткого державного контролю за цінами через систему декларування.
Конкуренція – категорія явно суперечлива. З одного боку існує твердження, що без конкуренції ринку не буває, а з іншого, - цілком конкурентним є той ринок, на якому учасники ( фірми ) не ведуть між собою конкурентної боротьби. І далі. Якщо конкурентна боротьба існує, такий ринок не вважається цілком конкурентним. Більш того, чим сильніша конкуренція, тим повніше формуються умови для її обмеження. Але ринок рухається вже не до цілком конкурентного, а до монопольного. Ця суперечливість конкуренції виступає передумовою найпротилежніших оцінок її ролі в економіці. Одні економісти стверджують, що конкуренція - це велика благо ( між іншим, ця точка зору є характерною для сучасних українських реформаторів ), інші наполягають на тому, що конкуренція, протиставляючи суб’єктів ринку і породжуючи монополію, - велике зло для економіки.
Як і чому виникає конкуренція ? Оптимального становища на ринку господарюючі суб’єкти досягають у результаті отримання ними економічної самостійності. Тобто, коли вони отримують право володіння, користування й розпорядження виробленою продукцією. В той же час економічна самостійність породжує прагнення виділитися серед рівних, довести свої переваги, утвердити своє панування, забезпечити собі більш вигідне становище, більший прибуток і т.д. Це породжує між економічно самостійними й відокремленими господарськими одиницями певне суперництво, боротьбу, яка й отримала назву конкуренції. В конкуренції важлива не перемога, а участь: цей жорстокий і конфліктний метод взаємодії ринкових суб’єктів створює такі поняття як “конкурентність ринку”, “конкурентна боротьба”. Конкурентність ринку визначається тими межами, в рамках яких окремі фірми здатні впливати на ринок, тобто на умови реалізації своєї продукції, насамперед на ціни. Чим менше окремі фірми впливають на ринок, де вони реалізують свою продукцію тим більш конкурентним вважається ринок. Найвищий ступінь конкурентності ринку досягається тоді, коли окрема фірма на ринку товарів не впливає зовсім. Це можливо лише в разі, коли на ринку товарів діє так багато фірм, що кожна з них зокрема ніяк не може вплинути на ціну товару, й сприймає її як таку, що визначається ринковим попитом і пропозицією. Таким ринок називається цілком конкурентним. А фірми, що діють в умовах цілком конкурентному ринку, не ведуть між собою конкурентної боротьби. Якщо ж окремі фірми мають можливість впливати на умови реалізації своєї продукції ( в першу чергу на ціни ), то вони ведуть між собою конкурентну боротьбу, але ринок, де ця можливість реалізується, цілком конкурентним уже не вважається
Суть конкуренції проявляється і в тому, що вона, з одного боку, створює такі умови, за яких покупець на ринку має безліч можливостей для придбання