вом таких екзогенних чинників, як бюджетно-податкова та гро-

шово-кредитна політика, на ендогенні величини; ставку процен-

та і величину ВНП. Запишемо у символах ті наслідки, до яких,

згідно з моделлю IS-LM, призводять дії згаданих чинників.

Збільшення податків скорочує випуск і зменшує ставку

процента:

AD Inv Y

T D

Y (M/P) L(i) i

Збільшення державних витрат одночасно збільшує випуск і

ставку процента:

AD Inv Y

G D

Y (M/P) L(i) i

Збільшення грошової маси зменшує ставку процента і

збільшує випуск:

S

(M/P) i

M

i I AD Inv Y

2. Явище інфляції має макроекономічну природу хоча б

тому, що означає підвищення загального рівня цін і певні зру-

шення у сукупних обсягах виробництва.

Аналізуючи явище інфляції, розрізняють два її види:

інфляцію попиту та витрат (пропозиції).

Для ілюстрації механізму інфляції скористаємося моделлю

AS-AD, маючи на увазі такі вихідні положення:

1) інфляція - це порушення рівноваги, що відбувається

внаслідок зсувів ліній AD та AS;

2) причиною зрушень лінії AD можуть бути раптові зміни

кожного з компонентів сукупних витрат C,I,G, а також зміни в

кількості грошей, які перебувають в обігу;

3) необхідно розрізняти довготермінову пропозицію, яка

графічно зображається вертикальною лінією, і корот-

котермінову, що зображається лінією з правостороннім нахилом;

4) зрушення в обсягах виробництва, спричинені зсувами

ліній AD та AS, є тимчасовими. Економіка тяжіє до виробництва

на рівні своїх потенційних можливостей. Тому необхідно

розрізняти короткотермінові і довготермінові наслідки тих

чинників, що спричиняють інфляцію попиту і витрат.

Моделювання інфляції попиту грунтується на правос-

торонньому зсуві лінії AD, що є адекватним збільшенню сукуп-

ного попиту. Причиною цих змін може бути збільшення кожного з

елементів сукупних витрат. Найважливішою серед них є

збільшення державних витрат і зменшення податків. Так само

сукупний попит зростає тоді, коли збільшується кількість гро-

шей в обігу. Вважається, що будь-які заходи експан-

сіоністської бюджетно-податкової чи грошово-кредитної пол-

ітики можуть спричинити інфляцію попиту. Зобразимо результат

дії цих чинників графічно:

P P

AD1(A, M,G1) AD2(A, M,G2) AD1(E,M1) AD2(E,M2)

PC PC

C C

PB PB B

B

PA A PA A

Y(K,L) YB Y Y(K,L) YB Y

Перехід від А до В ще не є інфляцією. По-перше, це

підвищення цін здійснюється на короткому проміжку (інфляція ж

вважається тривале зростання загального рівня цін). По-друге,

воно супроводиться збільшенням обсягів виробництва і може

розглядатись як безпосередній його наслідок. Перехід від точ-

ки А до В поясню/ться тим, що зростання цін на продукцію

кінцевого виробництва стимулює зростання загальних обсягів

виробництва.

З часом зростання цін на засоби виробництва починає наз-

доганяти зростання цін на продукцію кінцевого виробництва.

Лінія сукупної пропозиції зсувається ліворуч, і у дов-

готерміновому періоді виробництво, яке зменшується, опиняє-

ться на своєму природному рівні. Як наслідок, має місце

збільшення цін при незмінних обсягах виробництва.

Моделювання інфляції витрат грунтується на лівос-

торонньому зсуві лінії AS, що є адекватним зменшенню сукупної

пропозиції. Зсув AS і відповідне зменшення пропозиції виникає

під впливом очікування збільшення витрат виробництва. Такі

зміни іноді називають "шоком пропозиції". їх зумовлює раптове

підвищення цін на елементи виробничих витрат. Підвищення цін

на елементи виробничих витрат може статись і через неврожай,

стихійне лихо, різке підвищення заробітної плати під тиском

профспілок. Графічне положення того, чому лінія AS зсувається

ліворуч, має такий вигляд:

Y Y1(L) Y

A

Y1

Y1 D Y2(L)

Y2 C

Y3

B

L3 L2 L1 L Y

Графік 1 Графік 3 AS2

W P AS1

B A

W/P1 D P3

W/P2 D L1 P2 D

W/P3 C D C

L2 P1 A

B

L3 L2 L1 L Y3 Y2 Y1 Y1 Y

Графік 2 Графік 4

Особливої уваги заслуговує питання, чому подорожання

одного з елементів виробничих витрат викликає зменшення су-

купної пропозиції. Якщо виробники під тиском зростання цін на

певний елемент виробничих витрат скорочують його споживання,

то виробничі можливості економіки зменшуються. Це означає, що

кожен додатково найнятий працівник може створити менший про-

дукт. Так, при збільшенні кількості працюючих від L2 до L1 у

межах виробничої функції Y2(L) може бути створено Y продукту і

не може бути його створено Y1 . Якщо ж кількість найнятих

працівників залишається L1 , то при скороченні виробничої

функції відбудеться скорочення граничного продукту (перехід

від точки A до D), що відповідає зменшенню реальної зарплати

(від W/P1 до W/P3).

Тепер розглянемо модель інфляції витрат. Графічно вона

має такий вигляд:

P Значну роль у лівосторонньо-

AD2 AS2 му зсуві сукупної пропозиції

відіграють передбачення ви-

AD1 AS1 робників. Раптове збільшення

PC цін на певний елемент вироб-

ничих ресурсів підвищує пе-

PB редбачувані ціни на засоби

виробництва. Якщо попит за-

PA лишається на попередньому

рівні, то виробництво у по-

передніх обсягах стає нерен-

Y(K,L) Y табельним. Однак економіка

не може лишатись у такому

стані тривалий час, оскільки реальний обсяг не відповідає

природному.

Після того, як рівновага досягла точки В, подальший роз-

виток подій можливий за двома варіантами: повернення в точку

А і перехід до точки С. Перший варіант передбачає, що скоро-

чення виробництва і небезпека безробіття змусять робітників

погодитись на зменшення зарплати. Зростаючі запаси товаро--

матеріальних цінностей спричинять зменшення цін на засоби ви-

робництва. Цьому ж сприятиме і структурна перебудова вироб-

ництва. Крива пропозиції почне зсуватись вниз до точки А, але

ці перетворення не можуть бути швидкими.

Другий варіант можливий тоді, коли в результаті бюд-

жетно-податкової або грошово-кредитної політики лінія сукуп-

ного попиту зсунеться праворуч. У результаті досягається нова

рівновага за більш високого рівня цін, але на природному

рівні виробництва. Вважається, що розвиток подій за цим вар-

іантом відбувається швидше.

З приводу того, який з наведених варіантів реагування

економіки на раптове підвищення цін на виробничі ресурси є

більш прийнятним, точиться