іант має ту перевагу, що повернення до природного рівня ви-

робництва відбувається без зростання цін, але це триває дов-

гий час, а отже, передбачає тривале безробіття. Другий вар-

іант гарантує швидкий вихід на втрачені обсяги виробництва,

але супроводиться значним підвищенням загального рівня цін.

Цікавою проблемою макроекономічної теорії є пояснення

інфляції, особливо інфляції попиту. Існують два протилежні

пояснення інфляції попиту: з позиції монетариської і кейн-

сіанської теорій.

Монетаризм. Широковідомим став вислів Мілтона Фрідмана

про те. що "інфляція скрізь і завжди є монетарним явищем".

Тобто для того, щоб пояснити інфляцію, треба дослідити пропо-

зицію грошей. Однак деякі фактичні дані засвідчують, що не

все у зв'язку інфляція-грошова пропозиція є цілком очевидним.

Інфляція - це виключно явище пропозиції грошей, то чому

зростання грошової пропозиції не зумовило пропорційного зрос-

тання індексу цін, а рівень інфляції при постійному зростанні

пропозиції грошей то зростав, то зменшувався?

Відповідь на це питання міститься у відомій монета-

риській формцлі: M V = P Y

По-перше, частково зростання грошової маси може "пог-

линатися" зростанням реального ВНП. Тобто ефект від зростання

грошової пропозиції розпадається на дві частини: частково

зросла грошова маса "обслуговує" приріст ВНП, а частково

втілюється у зростанні цін. По-друге, дія грошової пропозиції

на ціни "коригується" швидкістю обертання грошей: ціни можуть

зростати і при незмінній масі грошей лише за рахунок прис-

кореного їх обертання.

Кейнсіанський погляд. Кейнсіанство, як зазначалося вище,

поставило в центр макроекономічної теорії сукупний попит. Ви-

ходячи з цього, це вчення пояснює і явище інфляції.

Нам відомо, що ціни залежать від граничних витрат, а

граничні витрати, у свою чергу, від рівня зарплати. Зростання

сукупного попиту, за кейнсіанською теорією, має призвести до

збільшення рівня зарплати, рівня витрат, а отже, і до підви-

щення цін.

Відомий економіст А.Філіпс свого часу зібрав статис-

тичний матеріал за 1861-1913 та 1923-1958 рр., який підтвер-

джував існування залежності між щорічним зростанням зарплати

та відсотком безробіття. При безробітті на рівні 4,5% від

числа працездатних рівень зарплати залишається незмінним. При

скороченні безробіття до 4% відбувається річне збільшення

зарплати на 0,5%. На основі цих даних і була побудована крива

Філіпса.

У разі скорочення безробіття під тиском збільшення су-

купного попиту відбувається зростання рівня зарплати. Це

спричиняє зростання граничних витрат і в результаті - зрос-

тання цін, тобто інфляцію.

AD U W MC P

де U - рівень безробіття;

W - рівень зарплати;

MC - граничні витрати.

Щорічне 2,5

зростан-

ня зарп- 2

лати, %

1,5

1

0,5 4,5

-0,5 1 2 3 4 6

Безробіття, %

Усі міркування, які випливають з кривої Філіпса мають

обгрунтування за умови, що продуктивність праці лишається

незмінною. Якщо ж продуктивність праці зростає швидше, ніж

зарплата, то, навпаки, ціни зменшуються. Отже, зв'язок

W MC P справедливий лише за двох умов: коли продуктив-

ність лишається незмінною або коли зарплата зростає швидше

ніж продуктивність.

Традиційно крива Філіпса зображається в координатній

площині, де по вертикалі відкладається рівень інфляції. А са-

ма крива розглядається як набір альтернативних комбінацій

інфляції і безробіття. Ще більш конкретно криву Філіпса можна

визначити як криву, що відображає можливий компроміс між без-

робіттям та інфляцією: із збільшенням безробіття інфляція

зменшується.

Крім власного підвищення зарплати і граничних витрат,

значний вплив на формування рівня інфляції мають передбачення

щодо зростання цін. В основі кривої Філіпса лежить припу-

щення, що вони перебувають на нульовому рівні. Якщо ж вони

виникають, то це має спричиняти зсув кривої Філіпса вгору.

Ph1 Ph2 Ph3

Рівень 50

змін у

цінах, 40

%

30

20

10 6

-0,5 1 2 3 4

Безробіття, %

Відповідно до кривої Філіпса, якщо сукупний попит змен-

шиться до рівня, що передбачатиме безробіття на рівні близько

6%, то рівень зарплати врешті-решт стане меншим, ніж рівень

інфляції. Це знизить реальний рівень інфляції і зменшить його

передбачення. Крива Філіпса повернеться у стан, коли природ-

ний рівень безробіття (4,5%) забезпечить нульову інфляцію.

3. Різновидом одночасно і інфляції попиту, і інфляції

витрат є так звана "інфляція, пов'язана зі спадом". її модель

розглянута у книзі Едвіна Дж. Долана та Дейвіда Е. Ліндсея.

Вона цікава тим, що досить точно відтворює ситуацію в

Україні. Початок інфляції в нашій країні пов'язаний із

надмірним сукупним попитом та постійними інфляційними очіку-

ваннями. Графічно інфляція, пов'язана зі спадом, має такий

вигляд:

P AS4

AS3

E4

AS2

E3

E2 AS1

E1

Y(K,L) Y

Розглянута модель грунтується, по-перше, на тому, що ко-

ли інфляція виникає в результаті зростаючого попиту, то,

найімовірніше, уряд, відчувши її негативні наслідки, починає

обмежувати інфляцію саме стримуванням сукупного попиту. По-

друге, в моделі враховано інерцію виробників у їх ставленні

до цін. Проіснувавши певний час в умовах інфляції, навіть

якщо відбувається реальне обмеження сукупного попиту, люди

очікуватимуть зростання цін.

Власне інфляція, пов'язана зі спадом, припадає на інтер-

вал між точками Е та Е. Саме тут інфляція поєднується із

скороченням обсягів виробництва нижче від природного рівня та

з появою безробіття, що перевищує природний рівень.

Що в розглянутій моделі є схожим на ситуацію в Україні,

а що ні?

Несхожість полягає передусім в тому, що в розглянутій

моделі вихідна точка Е передбачає, що реальні обсяги випуску

перевищують природний рівень виробництва. В одній із попе-

редніх тем ми вже наголошували на тому, що економічна система

України не забезпечує випуску на рівні природних можливостей.

Крім того, скорочення обсягів виробництва в наших умовах

спричиняється не лише передбаченнями інфляції, а й монопол-

ізованістю і "одержавленістю" виробництва.

Схожість моделі з українською ситуацією полягає у тому,

що:

1) поштовхом до інфляційного зростання цін у нас стало

зростання сукупних витрат наприкінці 80-х - на початку 90-х

років під впливом часткової лібералізації економіки. Остання,

як відомо, виявилася у наданні колективам державних

підприємств права більш вільно розпоряджатись заробленими

коштами;

2) так, як це і передбачено моделлю, в Україні у певний

момент (а саме у