обмінюються між собою за співвідношенням 1:1. У цьому разі старі гроші вилучаються з обігу поступово в мі-ру надходження їх у банки. Замість них банки видають в оборот уже нові гроші. Так проводять в США випуск в оборот нових ку-пюр на межі XX—XXI ст.
Якщо ж нові і старі гроші емітуються на різних засадах, на-приклад, старі спрямовуються для покриття бюджетних витрат, а нові — для кредитування економіки, або емісія нових має певне забезпечення (золоте чи інвалютне), а емісія старих не має, то в обороті між ними виникне конкуренція, внаслідок якої менш на-дійні старі гроші почнуть швидко знецінюватися. Курс обміну їх на нові на ринку буде весь час змінюватися. Користування стари-ми грошима буде незручним і все більш ризикованим. Держава змушена буде вживати спеціальні заходи для підтримки «падаю-чих» грошей, щоб вони не були негайно витіснені з обороту. Але це ще більше ускладнить функціонування грошової системи. Дер-жава змушена буде остаточно вилучити старі гроші з обороту, об-мінявши їх на нові за пропорцією, близькою до ринкового їх курсу напередодні обміну. Так була проведена грошова реформа в ра-дянській Росії в 1922—1924 рр. Паралельний характер мала гро-шова реформа в Україні на початку її в 1992 р., коли український карбованець тривалий час обертався паралельно з рублем.
Нерідко грошові реформи мають ознаки всіх розглянутих ти-пів, наприклад грошова реформа в Росії в 1922—1924 рр., грошо-ва реформа в Україні в 1992—1996 рр. та ін.
Чим би не викликалася необхідність проведення грошової ре-форми, найголовнішою її метою завжди є стабілізація грошового обороту. Для досягнення цієї мети недостатньо прийняти ті чи інші законодавчі акти, а необхідно підготувати відповідні економічні пе-редумови. Без цього гроші і після реформи можуть знецінюватися. Тому успішне проведення грошової реформи вимагає відповідної підготовки: нагромадження золотовалютних і матеріальних резер-вів, припинення чи значне зменшення темпів зростання грошової маси, оздоровлення державних фінансів, поліпшення структури су-спільного виробництва, збалансування ринку тощо.
ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ГРОШОВОЇ РЕФОРМИ В УКРАЇНІ
У 90-ті роки в Україні була проведена широкомасштабна гро-шова реформа, яка за своїм характером може бути віднесена до ка-тегорії повних або структурних реформ. До найхарактерніших її особливостей належать: багаточинникова зумовленість та багато-цільове спрямування; тривалий період проведення; застосування тимчасових грошей як перехідних та їх гіпервисоке знецінення; створення в ході реформи нового механізму монетарного регулю-вання; особлива соціальна спрямованість реформи та ін.
Багаточинникова зумовленість грошової реформи в Україні полягала в тому, що, крім суто економічних причин, були і до-сить могутні політичні причини її проведення. Україна з 1991 р. стала незалежною державою і за новим статусом повинна була мати власні гроші і власну грошову систему, здатну забезпечува-ти емісію і регулювання обороту національних грошей. Без вирі-шення цих завдань годі було й вести мову про політичну само-стійність та економічну незалежність України. Після виходу зі складу СРСР Україна опинилася без власного емісійного центру, а її рублеві гроші виявилися грошима неіснуючої держави, емісія яких перейшла у спадок до Російської Федерації. Сподіватися в цих умовах на нормальне забезпечення потреб обороту грошо-вою масою та проведення Україною самостійної економічної, фі-нансової і монетарної політики не було жодних підстав.
Багатоцільове спрямування грошової реформи полягало в тому, що проведення її мало щонаймеше три мети:
- створити національні гроші та грошову систему як атрибут
самостійності і механізм забезпечення незалежності української
держави;
- забезпечити стабільність національних грошей на рівні, достатньому для стимулювання економічного і соціального розвит-ку країни;
- сформувати і ввести в дію нові методи та інструменти регулювання грошового обороту і грошового ринку, адекватні потребам ринкової економіки.
Такий багатоцільовий характер та особливі умови проведення реформи визначили значну її тривалість і багатоетапність.
Довготривалість реформи. Розпочалася реформа в січні 1992р. випуском у готівковий обіг купоно-карбованця багатора-зового використання, а закінчилася у вересні 1996 р. випуском в обіг гривні, тобто тривала майже 5 років. Беручи до уваги вжиті за цей період заходи, можна виділити кілька етапів реформи:
перший етап (січень — листопад 1992 р.), на якому в обіг було випущено купоно-карбованець і забезпечено його функціо-нування. На цьому етапі уряд України розпочав формувати влас-ний емісійний механізм і одержав можливість самостійно забез-печувати потреби обороту в грошовій масі;
другий етап (листопад 1992 - серпень 1996 р.), на якому український карбованець остаточно закріпився в обороті як єдина національна, хоч і тимчасова, валюта, а також були створені економічні та фінансові передумови для її стабільного функціону-вання, насамперед як засобу обігу та засобу платежу;
третій етап (вересень 1996 р.), яким успішно завершилася грошова реформа введенням в оборот постійної грошової одини-ці гривні. Завершення реформи у вересні 1996 р. було підготов-лено успіхами її другого етапу: подоланням гіперінфляції, витіс-ненням з готівкового обігу долара, помітною трансформацією на ринкових засадах економіки, запровадженням у практику нових методів та інструментів монетарного регулювання. Застосування тимчасових грошей та їх гіпервисоке знецінення не було заздалегіть спроектованою і свідомо проведеною складовою грошової реформи. Слід зазначити, що в уряду взагалі не було єдиного, детального плану проведення реформи за всіма її етапами. Такий план був розроблений лише в 1995 р. для завершального етапу реформи і реалізований у вересні 1996 р. До цього часу процес реформування відбувався скоріше стихійно, під тиском по-дій, що відбувалися у сфері грошового обороту та державних фінансів. Ця об-ставина призвела до затягування процесу грошової реформи.
Випуск купоно-карбованця бага-торазового користування був вимушеним кроком, пов'язаним з необхідністю забезпечення потреб обороту грошовою масою, оскільки з вересня