По суті справи тут криється сутність здібності національ-них платіжних засобів бути обміняними на іноземні гроші, властивість, яка гарантується, як правило, центральним бан-ком країни походження грошей.

З одного боку, якщо залишатися в рамках внутрішніх проблем, то виявляється, що операції з валютою являють со-бою складову частину грошово-кредитної сфери, активно впливаючи на стан державного бюджету й економічного зро-стання.

З другого боку, оскільки ізольованих національних еко-номік не існує, а національні господарства пов'язані між со-бою ланцюгом взаємних зобов'язань, то в цьому плані ва-лютні відносини постають перед нами як ключова форма міжнародних економічних зв'язків. Товарообіг і рух факторів виробництва, науково-технічне і гуманітарне співробітницт-во, культурний обмін і туризм обслуговуються через валютні операції.

Найбільш простим визначенням валюти є визнання такою банкнот, чеків, монет іноземних держав, між тим як вітчиз-няні гроші можуть стати валютою на зовнішніх ринках.

Отже, валюта, в широкому розумінні, означає грошову одиницю будь-якої країни (долар, фунт стерлінгів, марка, франк тощо).

Поняття валюта використовують в таких значеннях:*

національна валюта — грошова одиниця певної краї-ни або той чи інший її тип (золота, срібна, паперова);*

іноземна валюта — грошові знаки іноземних держав, кредитні та платіжні засоби, виражені в іноземних грошо-вих одиницях і які використовуються в міжнародних розра-хунках;*

міжнародна (регіональна) валюта — міжнародна або регіональна грошова розрахункова одиниця, засіб платежу:СДР СДР (Special Drawing Rights(SDR)) — спеціальні права запозичен-ня (СПЗ)) — міжнародні платіжні засоби, які використовуються Міжна-родним валютним фондом для безготівкових міжнародних розрахунків через записи на спеціальних рахунках та як розрахункова одиниця МВФ. (спеціальні права запозичення), ЕКЮ ЕКЮ (ECU-European Currency Unit) — регіональна міжнародна розрахункова одиниця, яка була введена в 1979 р. в рамках Європейсь-кої валютної системи і пізніше стала розрахунковою одиницею Європей-ського валютного союзу (сьогодні це ЄВРО).

.

Міжнародні валютні відносини — це сукупність валют-но-грошових і розрахунково-кредитних зв'язків у світогосподарській сфері, які виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств.

Міжнародні валютні відносини складаються і розвивають-ся на основі експорту товарів, капіталів, робочої сили та но-вітньої технології, спільного підприємництва. Основною цільо-вою функцією цих відносин є забезпечення необхідних умов для процесу відтворення у рамках світового господарства та обслуговування світогосподарських зв'язків. Сам процес міжнародних валютних розрахунків належить до сфери роз-поділу та обміну, проте разом з тим тісно пов'язаний з про-цесом відтворення в сфері матеріального виробництва. При-чому між процесом відтворення і валютними відносинами існує як прямий, так і зворотний зв'язок. Адже, з одного боку, розвиток процесу відтворення виступає об'єктивною основою валютних відносин, оскільки породжує експорт капіталу, міжнародний обмін товарами та послугами, передачу техно-логії та ін. і відповідно визначає весь комплекс валютних відносин, що пов'язані з міжнародним оборотом останніх. З другого боку, хоча валютна сфера — вторинна щодо сфери матеріального виробництва, вона не лише пасивно відбиває перебіг виробничих процесів, а й активно на них впливає.

Отже, міжнародні валютні відносини — одна з головних складових міжнародних економічних відносин. Найважливі-шим елементом міжнародних валютних відносин виступає валютна система. Розрізняють національну та світову валютні системи. Світова валютна система розвивається на регіональному та глобально-світовому рівнях. У свою чергу регіональні, світові та національні валютні системи активно взаємодіють між собою, утворюючи єдину цілісну систему міжнародних валютних відносин.

Валютні відносини тісно пов'язані з внутрішніми грошо-вими відносинами. Тому еволюція міжнародних валютних відносин у специфічному вигляді повторює, як ми побачимо нижче, розвиток внутрішнього грошового обігу країн. Разом з тим валютні відносини не виключають національного ха-рактеру грошового механізму окремих країн. У процесі по-глиблення міжнародного поділу праці та розвитку економіч-них зв'язків відбувається інтеграція систем національних грошових та світових валютних відносин і функціональні відмінності між ними практично нівелюються.

Національна валютна система — це форма організації економічних відносин країни, за допомогою яких здійсню-ються міжнародні розрахунки, утворюються та використову-ються валютні кошти держави. Основні елементи національ-ної валютної системи визначаються національним законо-давством.

Її структурними елементами є:*

національна валюта — грошова одиниця країни;*

валютний паритет як основа валютного курсу;*

режим курсу національної валюти;*

організація валютного ринку;*

національні органи, що обслуговують та регулюють ва-лютні відносини країни;*

умови обміну національної валюти на золото та інші валюти — конвертованість валюти.

Національна валютна система є органічною частиною сис-теми грошових відносин окремих держав. Її функціонуван-ня регулюється національним законодавством кожної краї-ни. На основі такого законодавства встановлюється механізм взаємодії національних і світових грошей, спосіб їх конвертованості, рейтинг та регулювання валютних курсів, форму-вання та використання міжнародної ліквідності, золотова-лютного запасу, кредитних ресурсів та ін. До складу націо-нальних валютних систем входять відповідні інфраструк-турні ланки — банківські та кредитно-фінансові установи, біржі, спеціальні органи валютного контролю, інші державні та приватні інститути.

Світова валютна система — це форма організації міжнародних валютних (грошових) відносин, що історично склалася і закріплена міждержавною домовленістю. Це су-купність способів, інструментів і міждержавних органів, за допомогою яких здійснюється взаємний платіжно-розрахун-ковий оборот у рамках світового господарства.

Світова валютна система включає ряд конструктивних елементів — світовий грошовий товар, валютний курс, ва-лютні ринки та міжнародні валютно-фінансові організації.

Світовий грошовий товар є першим елементом валют-ної системи, виступає носієм міжнародних валютно-грошових відносин і приймається кожною країною як еквівалент вивезеного з неї багатства. Історично першим міжнародним грошовим товаром було золото, пізніше в міжнародних роз-рахунках стали використовувати кредитні гроші (векселі, банкноти, чеки та депозити). В 70-х роках з'являються спе-ціальні міжнародні та регіональні платіжні одиниці — СДР та ЕКЮ.

Сукупність усіх платіжних інструментів, які можуть бути використані в міжнародних розрахунках,