Реферат на тему:

“Як здійснюється інтеграція України

до євроринку”

Особливої стратегії вимагають відносини України з найкрупнішим інтеграційним об'єднанням в Європі - Європейським Союзом. Це пояснюється тим, що образ сучасної Європи в основному визначається інтеграційними процесами, які об'єднують 15 держав у європейське співтовариство. Аналогів ЄС у світі не існує. За своїм статусом, функціями і правами Євросоюз відрізняється від звичайних міжнародних організацій тим, що держави-члени наділили його законодавчими повноваженнями та виконавчою владою наднаціонального характеру. А це значною мірою перевищує компетенцію інших міжнародних організацій.

Сьогодні Європейський Союз вступає в новий етап інтеграції. Відбуваються серйозні зміни в напрямках уніфікації податкових систем, зближення законодавств, введено єдину валюту - євро. В один ряд з економічними стають політичні, соціальні і екологічні проблеми, проблеми прав людини і проблеми безпеки. Йдеться про створення в найближчі роки не тільки економічного і валютного, але й політичного союзу цих країн. Тобто, сьогодні ми спостерігаємо багатофакторність розвитку Європейського Союзу, а разом із цим - і підвищення його ролі і місця в глобальній економіці.

Зрозуміло, що це об'єднання дуже привабливе для України як молодої європейської держави. Тому одним з найактуальніших завдань України виступає асоційоване членство в Європейському Союзі.

Спрямовуючи свої погляди в Європу, треба пам'ятати, що інтеграція країни у світову економіку - це послідовне вирішення завдань, що забезпечують в першу чергу загальнонаціональні інтереси країни в цілому. Ця проблема не може вирішуватися без врахування зовнішньополітичних інтересів та внутрішньоекономічних орієнтирів. І тільки після того, як будуть досить чітко визначені основні елементи національної зовнішньої та внутрішньої економічної політики, можна буде визначити масштаби інтеграції у світове господарство.

Ґрунтуючись на єдності економічних та політичних інтересів України, вже зроблених нею реальних кроків, можна говорити про цілком визначену тенденцію розширення і розвитку її інтеграції до європейських структур.

Стратегія України полягає у наближенні до загальноєвропейських структур двома паралельними курсами - безпосередньо та через членство в центральноєвропейських інституціях.

За цих умов особливого значення набуває завдання налагодження відносин з такими міжнародними економічними організаціями та угрупуваннями, як Європейський Союз (ЄС), Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), Рада Європи (РЄ), Центральноєвропейська ініціатива (ЦЄІ), Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), Економічна комісія ООН для Європи, Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк (СБ).

Інтеграція в Європейський Союз прискорить та удосконалить процес економічної трансформації в Україні, що вочевидь затягнувся, а членство в ЄС принесе не тільки значні економічні вигоди, але й позитивно вплине на безпеку країни.

У відносинах з ЄС Україна сподівається на:

- послідовну підтримку з боку ЄС та його країн-членів у питанні приєднання України до Генеральної Угоди про тарифи і торгівлю ГАТТ\СОТ, одержання доступу до Загальної системи преференцій ЄС;

- вирішення питань щодо приєднання України до окремих європейських програм, зокрема в галузі енергетики, транспорту, науки і техніки, охорони навколишнього середовища, освіти тощо;

- забезпечення недискримінаційного доступу основних товарів експорту України на ринки ЄС;

- активізацію фінансової і технічної допомоги країн ЄС Україні тощо.

Розглянемо шанси України в контексті її інтеграції до структур Європейського Союзу.

Учасниками процесів, передбачених подальшим розвитком ЄС, стануть країни, економіка яких буде відповідати чітко визначеним критеріям. Кандидати у члени ЄС мають відповідати загальним вимогам, ухваленим Радою ЄС у червні 1993 року у Копенгагені. Кожна країна, котра бажала б бути прийнятою, має довести здатність захистити демократію і правову державу зсередини, реалізацію гарантій прав людини, захисту меншин. Окрім того, потрібна наявність функціонуючої ринкової економіки, а також здатність витримати тиск ринкових сил всередині союзу. Членство вимагає від кандидата також прийняти всі зобов'язання, що випливають з участі не лише в економічному, а й у валютному та політичному союзі.

Сьогодні в Україні кризові явища в національній економіці, відсутність правової бази гальмують її просування по шляху ринкових реформ. За нинішніми економічними показниками критеріям Європейського Союзу Україна не відповідає. Нам ще довго доведеться наближатися до західноєвропейських економічних, суспільно-політичних і соціальних стандартів. Але політичні фактори у визначенні перспектив європейської інтеграції відіграють сьогодні набагато важливішу роль, ніж економічні. І цим треба скористатися, як це зробили свого часу економічно слабкі Болгарія та Румунія, які розпочали інтеграцію "в обхід" - політичним шляхом.

У всякому разі Україна має реальні перспективи розвитку відносин з Європейським Союзом. Наша країна перша серед колишніх республік СРСР парафіювала Угоду з ЄС про партнерство і співробітництво в березні 1994 року. А з 1 березня 1998 року ця угода набула чинності. Угода охоплює три сфери взаємодії - політичний діалог, економічне і культурне співробітництво.

Принципове значення цієї Угоди для України - поглиблення інтеграції з європейськими та трансатлантичними структурами. Саме через європейський ринок ми зможемо отримувати новітні технології, за допомогою яких виготовлятимемо продукцію, конкурентоспроможну на ринках Європи, Азії, країн СНД. Треба враховувати, що європейський ринок - це понад 500 млн. потенційних споживачів, що мають високу платоспроможність і де можливо знайти нішу і для українських товаровиробників. Прикладом можуть стати країни - колишні члени РЕВ, які за останні 10 років змогли переорієнтувати свої економіки на тісну співпрацю з ЄС.

На виконання цієї Угоди Указом Президента України від 11 червня 1998 року було затверджено Стратегію інтеграції України до Європейського Союзу. Ця стратегія визначає основні напрями співробітництва України з Європейським Союзом і основні пріоритети діяльності органів виконавчої влади на період до 2007 року, протягом якого мають бути створені