й необхідністю одночасного проведення структурної перебудови, конверсії та ди-версифікації цілого ряду підприємств. Слід зазначити, що Україна виробляє багато видів наукомісткої, складної продукції машинобу-дування, яка зробила 6 честь економіці будь-якої країни світу (це літаки, трактори, автобуси, судна, ракетні космічні комплекси, верстати, турбіни та ін.).
1. ВАЖЕЛІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Держава повинна забезпечити експортерам протекціоністський захист на всіх рівнях: юридично-правовому (за допомогою законо-давчих актів, митних бар'єрів), міжнародно-політичному та реклам-но-пропагандистському. Вона має організувати кредитування й під-тримку експортерів конкурентоспроможних на світовому ринку то-варів, створити орган зі страхування експортних операцій та інвес-тицій, що додасть впевненості й сміливості нашим експортерам, які виходять на світові ринки. Дуже важливим і ефективним чинником має стати фіскальна політика держави в зовнішньоекономічній дія-льності. Податкові пільги щодо експорту продукції машинобудуван-ня та сприятливе митне регулювання слід поєднати з державним стимулюванням інвестицій науково-дослідних робіт, що здійснюю-ться з метою впровадження у виробництво конкурентоспроможних товарів і технологій. Підтримка й заохочення українського екс-портера, захист економічних інтересів України мають стати визна-чальними в її зовнішньоекономічній діяльності.
Треба створити розгалужену систему зовнішньоторговельних ор-ганізацій, представництв, торгових домів, які б займалися проб-лемами просування товарів на світові ринки, рекламою, виставками та реалізацією продукції українських підприємств. Створення й розвиток інфраструктури зовнішньої торгівлі покладено на Мініс-терство зовнішньоекономічних зв'язків та торгівлі України.
Потрібні відповідні фінансові структури та механізм вирішення питання щодо надання Україною цільових кредитів у національній валюті зарубіжним державам і підприємствам під закупівлю вітчиз-няної продукції. Цільові кредити сприятимуть експорту вітчизняної продукції та просуванню наших товарів на нові ринки збуту, підви-щенню попиту на них. Кредити треба повертати з процентами, бо, надаючи іноземним партнерам цільовий кредит для закупівлі продукції наших підприємств, ми перекладаємо на їх плечі частину проблем з підтримки та інвестування вітчизняних товаровиробників. Крім того, кредитування іноземних споживачів національною валю-тою сприятиме досягненню її зовнішньої конвертованості. Необхід-ний також продаж наших товарів за національні валюти замовників, якщо експортерам буде надано право купівлі товарів за цю валюту в країні-імпортері. Для реалізації цього способу треба створити двосторонні банки, метою яких повинно стати досягнення взаємо-конвертованості національних валют партнерів.
Зовнішньоекономічна діяльність України має бути такою, щоб експорт та імпорт товарів і послуг відповідали стратегічним інтересам держави й були економічно вигідні для власних вироб-ників, а відрахування до державного валютного фонду забезпечу-вали покриття загальнодержавних потреб і сплату внутрішнього та зовнішнього боргу України.
Розвиток експорту — це основне джерело надходження капіталу в Україну; йому держава повинна приділяти особливу увагу.
Складні проблеми, які стоять перед економікою України,— це дефіцит бюджету, заборгованість підприємств по платежах у бю-джет, що є результатом незбалансованості податків, а також тіньової економіки. Необхідно здійснювати заходи щодо виведення Ук-раїни з глибокої кризи, серед яких важливе місце посідає всебічна підтримка вітчизняного товаровиробника й національного виробни-цтва. З метою зменшення неконтрольованого експорту заборонено вивезення шкір великої рогатої худоби, прийнято пакет документів щодо захисту підприємств металургійної промисловості від виве-зення за кордон брухту чорних металів, захисту вітчизняної вугіль-ної промисловості ввізним податком від дешевшого імпортного ву-гілля, про податкові пільги вітчизняним товаровиробникам, держав-ну підтримку експортерів (повернення ПДВ на експорт). За рахунок зняття подвійного оподаткування собівартість продукції в металур-гії, сільському господарстві, переробній промисловості, машинобу-дуванні, енергетиці зменшиться на одну третину.
Завдяки економічним реформам і реструктуризації промисловос-ті створюються сприятливі умови для припливу іноземних інвести-цій.
До найбільш впливових інструментів зовнішньоекономічної діяль-ності належать державні митно-тарифні системи.
Мита поділяють на фіскальні та протекціоністські. Мета фіскаль-них мит — забезпечити надходження в бюджет, тому вони неви-сокі й охоплюють невелику групу товарів. Протекціоністські мита використовуються для захисту національного товаровиробника від іноземних конкурентів.
Величина мита залежить від країни. Антидемпінгові мита ви-користовують при оподаткуванні товарів, що продаються за цінами, нижчими від їхньої нормальної вартості. Каральні мита мають від-верто дискримінаційний характер і ведуть до загострення відносин між країнами. Митний тариф — систематизований перелік товарів із зазначенням мита, яким вони оподатковуються.
Основними формами кількісних обмежень є квотування та ліцен-зування. Квотування — це дозвіл на ввезення іноземних товарів лише певної кількості й у певний період часу. Ліцензування озна-чає, що імпортер або експортер має одержати від державного органу спеціальний дозвіл (ліцензію) на ввезення або вивезення то-варів.
Імпортні податки запроваджуються для підвищення ціни на то-вари. До імпортних податків, що широко застосовуються державою (крім мита), належать імпортні депозити, а також численні адмі-ністративні, прикордонні та інші стягнення з імпорту.
Водночас держава проводить інтенсивні дії для підтримки екс-порту. До них належать пряме й непряме субсидування, надання державних експортних кредитів. У випадку зростання дефіциту торговельного балансу держава, стимулюючи експорт і обмежуючи імпорт, сприяє скороченню товарного дефіциту.
Головний момент валютного регулювання — це валютний курс національної грошової одиниці.
Існує два полярно протилежних варіанти системи валютних кур-сів: 1) система гнучких, або плаваючих, курсів, за якої обмін однієї національної валюти на іншу визначається попитом і пропозицією; 2) система жорстко фіксованих валютних курсів, за якої зміні ва-лютних курсів у результаті коливань попиту й пропозицій пере-шкоджає державне втручання. Гнучкі валютні курси автоматично коригуються таким чином, що в кінцевому підсумку зникають дефі-цити й активи платіжних балансів, але поряд з такими перевагами, як автоматичне усунення системи неплатежів, дана система може породити серйозні проблеми:
1) невизначеність у торгівлі й прибутках. При укладанні довго-строкових контрактів з фіксацією курсу це може призвести до збитків однієї зі сторін, якщо до кінця цього періоду курс змінився;
2) умови торгівлі країни можуть погіршитися при падінні інтерна-ціональної вартості її валюти. Наприклад,