цін. З огляду на це всі економічні агенти змушені сплачувати так званий інфляційний податок, який через вищі ціни перерозподіляє частину їхніх доходів на користь держави:
ІТ = р (М / Р),
де IT – інфляційний податок,
р – темп приросту інфляції за рік (%),
М / Р – рівень запасів грошових коштів економічних агентів у реальному вираженні.
Боргове фінансування дефіциту бюджету веде до накопичення державного боргу, який потрібно обслуговувати. Обслуговування боргу пов'язане з виплатою відсотків по ньому й поступовою сплатою основної суми боргу. Ефекти, пов'язані з впливом бюджетного дефіциту і боргу на економіку, ми розглянемо пізніше.
3.2. Оптимізація бюджету в України
Прийняття Державного бюджету України або бюджету Автономної Республіки Крим, міського бюджету на відповідний бюджетний період з дефіцитом дозволяється у разі наявності обґрунтованих джерел фінансування дефіциту відповідного бюджету з урахуванням особливостей, визначених Бюджетним кодексом.
Профіцит бюджету затверджується виключно з метою погашення основної суми боргу.
У ст. 15 Бюджетного кодексу [2] визначені джерела фінансування дефіциту бюджету. Такими джерелами є:
державні внутрішні та зовнішні запозичення;
внутрішні запозичення органів влади Автономної Республіки Крим;
внутрішні та зовнішні запозичення органів місцевого самоврядування з дотриманням умов, визначених Бюджетним кодексом.
Кабінет Міністрів України може брати позики в межах, передбачених Законом про Державний бюджет України. Запозичення не використовуються для забезпечення фінансовими ресурсами поточних видатків держави, за винятком випадків, коли це необхідно для збереження загальної економічної рівноваги.
Витрати на погашення зобов'язань з боргу здійснюються відповідно до кредитних угод, а також нормативно-правових актів. Якщо витрати на обслуговування та погашення державного боргу перевищать обсяг коштів, передбачених у Законі про Державний бюджет України на ці цілі, міністр фінансів України негайно інформує про це Кабінет Міністрів України. Кабінет Міністрів України негайно інформує про очікуване перевищення таких витрат Верховну Раду України та подає у двотижневий термін пропозиції про внесення змін до Закону про Державний бюджет України.
Емісійні кошти Національного банку України не можуть бути джерелом фінансування дефіциту Державного бюджету України.
У ст. 72 Бюджетного кодексу [2] врегульовані питання дефіциту місцевих бюджетів.
Бюджет Автономної Республіки Крим та міські бюджети можуть прийматися з дефіцитом виключно у частині дефіциту бюджету розвитку.
Дефіцит бюджету Автономної Республіки Крим та міських бюджетів покривається за рахунок запозичень [18, 409].
Затвердження обласних, районних, районних у містах, сільських та селищних бюджетів із дефіцитом не допускається.
Бюджетний дефіцит в Україні в 1992-1999 pp. мав два основні джерела покриття – внутрішні джерела та зовнішні запозичення.
Основні заходи, які застосовувались щодо зменшення бюджетного дефіциту, були такі:
1. Налагодження системних зв'язків між платниками податків та державою, проведення роз'яснювальної роботи, застосування штрафних санкцій до злісних порушників. Це дало змогу істотно поповнити бюджети всіх рівнів.
2. Поступове зниження податкового тиску, що сприяло частковому виведенню економіки із тіньового сектору.
3. Зниження витрат держави, насамперед на управління.
4. Поступове зменшення, аж до відміни, дотацій і пільг збитковим підприємствам.
5. Розширення приватизаційних процесів.
6. Реформування міжбюджетних відносин.
7. Контроль рівня інфляції [18, 310].
Дефіцит Державного бюджету та темпи приросту державного боргу подані на схемі (рис. 3).
Рис. . Дефіцит Державного бюджету України та темп приросту державного боргу України [18, 310]
Таким чином, оскільки бюджет є важливим інструментом регулювання соціально-економічних процесів у державі, то його стан визна-чає фінансовий стан держави і значною мірою рівень суспіль-ного добробуту в цілому. Стан бюджету може характеризувати-ся трьома показниками: балансом доходів і видатків, перевищенням доходів над видатками (профіцитом) або, навпа-ки, видатків над його доходами, тобто бюджетним дефіцитом.
Нормальним явищем є збалансованість доходів і видатків. Перевищення доходів над видатками означає економічну і фі-нансову стабільність в державі. Найскладнішим явищем є бюд-жетний дефіцит, який притаманний бюджетам більшості країн світу, в тому числі й високорозвинених.
Сьогодні в більшості країн світу дефіцит бюджету складає від 2 до 15 відсотків валового національного продукту при середньосвітовій його величині 4,5 відсотка. Спостерігається тен-денція до стабілізації бюджетного дефіциту в середньосвітовому вимірі в розмірі 3-5 відсотків. Слід зауважити, що розмір бюд-жетного дефіциту, який перевищує 3 відсотки валового на-ціонального продукту, призводить до зниження інвестиційної активності, розвитку інфляції [6, 89].
Існують глибинні, загальні, причини бюджетного дефіциту, то властиві будь-якій державі, в якій видатки бюджету переви-щують доходи, і конкретні, особливі причини, що мають місце в окремій країні. Глибинними причинами бюджетного дефіци-ту в Україні є спад виробництва, зниження ефективності функціонування галузей економіки і підприємств, невиважена со-ціально-економічна політика в державі.
Конкретними особливостями розвитку економіки України, що зумовлюють дефіцит бюджету, є:
структурна розбалансованість економіки та несвоєчасне ї неефективне проведення структурних перетворень;
збереження значної кількості нерентабельних державних підприємств, що одержують дотації;
неефективний механізм оподаткування суб'єктів госпо-дарювання;
значний обсяг тіньової економічної діяльності;
невідповідна наявним фінансовим можливостям держави структура бюджетних витрат;
нецільове і неефективне використання бюджетних коштів;
втрати, розбазарювання виробленої продукції, крадіжки, приписки і т. ін., що не стало об'єктом ефективного державно-го фінансового контролю [6, 90].
Бюджетний дефіцит негативно впливає на економіку, зок-рема стимулюючи інфляційні процеси. Він є гальмом еконо-мічного зростання держави, не кажучи вже про його негатив-ні соціальні наслідки. Однак у науковій літературі зустрічаються твердження, що дефіцит бюджету може мати позитивний вплив на пожвавлення економічного життя. З цим можна погодитися тільки частково, тому що не сам де-фіцит може сприяти економічній активності, а джерела його фінансування. В тих країнах, де добре розвинений ринок дер-жавних цінних паперів, величина бюджетного дефіциту має менш відчутний вплив на стан економіки в даному періоді, але його наявність обов'язково буде впливати на господарсь-ке життя в майбутньому. Тому бездефіцитний бюджет – об'єктивна вимога економічного розвитку держави.
Якщо фактичний