дефіцит є зовнішнім виявленням розбалансованості дохідної та видаткової частин бюджету, то струк-турний і циклічний дефіцити є його внутрішніми складовими, Фактичний дефіцит відображає реальні доходи, видатки бюд-жету і дефіцит за певний період. Структурний дефіцит – це де-фіцит за умов повної або високої зайнятості потенційних виробничих ресурсів. Циклічний дефіцит – це наслідок недонадходження бюджетних доходів внаслідок циклічних ко-ливань в економіці. В загальному вираженні циклічний дефіцит є різницею між фактичним і структурним дефіцитом.
За критерієм впливу на економіку бюджетний дефіцит по-діляється на активний і пасивний. Активний бюджетний дефі-цит є наслідком свідомого збільшення державних видатків, що спричинює неможливість збалансувати бюджет.
Відмінність між структурним і активним дефіцитом полягає в тому, що останній виникає в результаті проведення політики дефіцитного фінансування з метою стимулювання досягнення максимальної зайнятості наявних виробничих ресурсів, що спонукає економіку розвиватись відносно незалежно від цик-лічних коливань Отже, активний дефіцит своїм імпульсним змістом відрізняється від структурного дефіциту.
Пасивний дефіцит бюджету зумовлюється економічною ко-н'юнктурою як першопричиною накопичення запланованого обсягу бюджетних ресурсів. Таким чином, пасивний дефіцит можна ототожнити з циклічним бюджетним дефіцитом. Існування бюджетного дефіциту вимагає постійного пошу-ку шляхів його подолання і в ідеалі збалансування доходів і витрат бюджету. Конкретні заходи держави в цьому напрямі можуть бути різними, але в результаті зводяться до створення можливостей зростання доходів та скорочення видатків бюдже-ту. З цією метою необхідно [6, 91]:
1) вдосконалити податкову систему, забезпечити оптималь-ний рівень податкових вилучень для формування бюджетів усіх рівнів і створення сприятливих умов для підприємницької ді-яльності;
2) посилити відповідальність суб'єктів господарювання та їх керівників, зокрема особисту майнову і кримінальну, за дотримання вимог податкового законодавства, своєчасність і повноту розрахунків з бюджетом та державними позабюджет-ними фондами;
3) удосконалити інструменти залучення до інвестиційної сфери особистих заощаджень населення;
4) забезпечити фінансову підтримку малого та середнього бізнесу шляхом розробки і виконання цільових програм роз-витку малого і середнього підприємництва;
5) запровадити жорсткий режим економії бюджетних коштів;
6) перейти від бюджетного фінансування до системи надан-ня субсидій, субвенцій, інвестиційних позик суб'єктам господа-рювання;
7) запровадити науково обґрунтовану систему прогнозуван-ня показників, що беруться за основу формування доходів і ви-датків бюджету, використовувати при бюджетному плануванні нормативи бюджетної забезпеченості.
Висновки
Отже, дефіцит бюджету – це сума, на яку рівень видатків бюджету перевищує рівень надходжень. Його покривають шляхом утворення державного боргу, а також деякою мірою за допомогою інших коштів. Державний борг складається з коштів, позичених урядом для покриття бюджетного дефіциту, за винятком тих, що використовуються на повернення боргу. Якщо сума надходжень більша за суми видатків, то різниця між ними називається позитивним сальдо або надлишком бюджету. Кошти, що утворюють позитивне сальдо, використовують для зменшення боргу або для задоволення деяких інших потреб. Отже, бюджетний дефіцит – перевищення видатків бюджету над його доходами. Це показник негативних явищ в економіці, що зумовлюють інфляцію грошової одиниці. Причинами виникнення дефіциту є: спад виробництва; зниження ефективності функціонування окремих галузей; несвоєчасне проведення структурних змін в економіці або її технічного переоснащення; великі воєнні витрати; інші об'єктивні та суб'єктивні фактори, що впливають на економічну та соціальну політику держави.
Значний рівень дефіциту державного бюджету та невиважена політика надання державних гарантій суб'єктам господарювання за зовнішніми запозиченнями стали основними чинниками нагромадження і зростання боргових зобов'язань держави та видатків на обслуговування боргу. Ці чинники призвели до виникнення боргової проблеми у бюджетно-фінансовій системі України, а звідси зобов'язання держави щодо погашення основної суми державного боргу та його обслуговування є й залишатимуться ключовою проблемою бюджетної політики на наступні кілька років. Зокрема, найбільші виплати з погашення запозичень держави припадають на 2003-2006 роки.
Існує позитивний взаємозв'язок між розмірами бюджетного дефіциту і державного боргу. Бюджетний дефіцит збільшує державний борг, а зростання боргу у свою чергу потребує додаткових витрат бюджету на його обслуговування і тим самим збільшує бюджетний дефіцит.
На обсягу бюджетного дефіциту відображаються всі зміни у величині державного боргу, в тому числі зумовлені впливом інфляції. Тому важливо, щоб державна заборгованість вимірювалася у реальних, а не лише в номінальних величинах.
Використання державного кредиту сприяє вирішенню поточних фінансових проблем держави, але значні обсяги його призводять до значних розмірів державного боргу, тому в останні роки в зарубіжних державах і в Україні спостерігається тенденція до зменшення державних запозичень.
Значні обсяги державного боргу, особливо зовнішнього, спричиняють економічну і політичну залежність держави від своїх кредиторів.
Бюджетний дефіцит є причиною багатьох економічних і соціальних проблем, тому в останні роки в зарубіжних державах і в Україні він не планується.
Література
Конституція України.
Бюджетний кодекс України. – Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 37-38. – ст. 189.
Закон України "Про бюджетну систему України". – Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 1. – ст. 1.
Постанова Верховної Ради України Про основні напрями бюджетної політики на 1997 рік (Бюджетна резолюція). – Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 38. – ст. 178.
Бланкарт Ш. Державні фінанси в умовах демократії. – К.: Либідь, 2000.
Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 2002.
Василик О.Д. Теорія фінансів. – К.: НІОС, 2000.
Василик О.Д., Буковинський С.А., Павлюк К.В. Фінансова стабілізація: суть, заходи, проблеми // Фінанси України. – 1996. – № 3-4.
Василик О.Д., Павлюк К.В. Шляхи зміцнення фінансового становища держави // Фінанси України. – 1998. – №7.
Державні фінанси: Теорія і практика перехідного періоду в Центральній Європі. – К.: Основи, 1998.
Либерман Я.Г. Государственный бюджет СССР в новых условиях хозяйствования. – М.: Наука, 1970.
Луніна