По-перше, кредитори можуть домогтися заморожування майна, яке належить неплатоспроможним боржникам. Оскільки більшість боргів зроблено урядами країн-боржників, то можна заморозити лише державні активи (літаки національних компаній, кораблі, золотовалютні резерви тощо).

По-друге, на країну можуть накласти торговельні санкції, обмежити або заборонити імпорт з неї, позбавити її можливості експортувати свою продукцію або брати в позику.

По-третє, країну можуть позбавити доступу до ринку капіталів, а також до торговельних кредитів після її відмови виконувати свої зобов'язання з підписаних угод.

По-четверте, доходи від експорту можуть затримуватися, коли вони проходять через банки-кредитори [17, 428].

Проте на практиці покарання країн, не здатних повністю або частково виконувати свої зобов'язання, досі зводилося лише до відсторонення їх на відносно короткий період від ринків капіталів, після чого надання їм позик зрештою поновлювалося.

Одним із способів розв'язання проблеми невиконання боргових зобов'язань є використання застави, тобто активів певного виду, які можуть перейти у власність кредитора в разі відмови країни-боржника виконувати свої зобов'язання. Крім того, МВФ і Світовий банк намагаються створити нові стимули для збільшення внутрішніх та іноземних інвестицій у країнах-боржниках.

За сучасних умов країни-боржники прагнуть полегшити тягар своєї заборгованості через зміну графіка сплати боргу, його реструктуризацію чи полегшення сплати. Зміна графіка сплати боргу означає продовження строку надання кредитів без зміни поточної дисконтованої вартості чергових боргових платежів, що рівнозначне наданню нової позики. Реструктуризація боргу – це зміна строку або умов виплати боргу. Полегшення сплати боргу означає зменшення поточної вартості чергових платежів.

Переговорний процес із приводу заборгованості відбувається в межах Паризького клубу, що об'єднує представників найбільших країн-кредиторів, яким належить більше 50% боргових зобов'язань країн-позичальників. Паризький клуб веде переговори щодо зміни графіків сплати боргу, зниження процентів за обслуговування боргу та щодо його часткового анулювання.

Новітнім методом зменшення зовнішньої заборгованості країни є конверсія боргу, яка має такі основні форми. По-перше, це викуп боргу – надання країні-боржникові можливості викупити свої боргові зобов'язання на вторинному ринку цінних паперів. Викуп боргів здійснюється за грошові кошти зі знижкою їхньої номінальної вартості. Відомий випадок, коли кілька екологічних організацій викупили дешеві борги Перу і Болівії та запропонували їх урядам цих держав в обмін на утворення заповідників.

По-друге, це капіталізація боргу, тобто обмін боргових зобов'язань на власність (акціонерний капітал). Капіталізація боргу означає, що уряд держави-боржника передає іноземному кредиторові акції вітчизняних компаній, а кредитор списує борг на еквівалентну суму. Обмін боргових зобов'язань на акціонерний капітал є досить непростою справою для країни-боржника. Якщо компанії не є державною власністю, то уряд спочатку змушений купити акціонерну власність. Отже, проблема зовнішнього боргу перетворюється на проблему дефіциту бюджету. Уряд держави-боржника або мириться з дефіцитом бюджету і нагромаджує додатковий державний борг, або друкує гроші та спричиняє інфляцію.

По-третє, це заміна наявних боргових зобов'язань новими. У цьому разі змінюються умови боргових зобов'язань, наприклад, ставка процента за новими цінними паперами може бути нижчою, ніж за старими, хоча номінальна вартість облігацій не змінилася, та ін. [17, 429]

Усі ці методи дають змогу зменшити зовнішню заборгованість країни, але водночас скорочуються її валютні резерви та індукуються інфляційні імпульси.

2.2. Стан бюджетного дефіциту в Україні за останні три роки

ФІНАНСУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ ТА ДЕРЖАВНИЙ БОРГ ЗА СІЧЕНЬ-ЧЕРВЕНЬ 2005 РОКУ

Профіцит державного бюджету

За перше півріччя 2005 року профіцит державного бюджету (по загальному і спеціальному фондах) склав 1 ,8 млн. грн. або 0,6фактичного обсягу ВВП за цей же період.

За перші шість місяців 2005 року збереглася щомісячна динаміка минулого року щодо утворення дефіциту по загальному фонду та профіциту – по спеціальному: 740,4 млн. грн. або 0,4ВВП і 1 ,3 млн. грн. або 1,1ВВП відповідно.

Залишки бюджетних коштів

Як і у попередні два роки, профіцит державного бюджету обумовлюється переважно наявністю невикористаних головними розпорядниками бюджетних коштів. Станом на 30.06.2005 залишок коштів на рахунках Держказначейства по загальному та спеціальному фондах склав 6 ,8 млн. грн. (збільшившись із початку року на 3 ,4 млн. грн.). По відношенню до ВВП обсяг невикористаних коштів бюджетних установ склав 3,8фактичного ВВП за перше півріччя 2005 року.

У доходах державного бюджету (без міжбюджетних трансфертів) частка залишків коштів на рахунках Держказначейства склала у першому півріччі 2005 року 14,4 % (див. рис. 2.1).

Рис. 2.. Динаміка дефіциту/профіциту державного бюджету за перше півріччя 2003-2005 років

АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ ФІНАНСУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ ЗА 2004 РІК

Дефіцит державного бюджету

Розмір дефіциту державного бюджету за 2004 рік склав 10 ,6 млн. грн., що більше запланованого на 2 ,4 млн. грн., або на 137,1Порівняно з 2003 роком дефіцит бюджету за 2004 рік збільшився на 9 ,5 млн. грн., тобто майже у 10 разів (див. таблицю 2.1).

По відношенню до орієнтовного обсягу ВВП за 2004 рік розмір дефіциту державного бюджету склав 2,9проти запланованих 2,1ВВП.

Такий значний обсяг дефіциту бюджету за 2004 рік викликаний тим, що фактично до бюджету надійшло більше надходжень від приватизації державного майна від запланованого їх обсягу і це дозволило провести в 2004 році більше видатків з державного бюджету, ніж планувалося. Ці видатки мали соціальне спрямування і здійснювалися згідно зі статтею 109-3 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік". Оскільки "видатки" = "доходи" + "фінансування, у тому числі надходження від приватизації",