– ОЗДП (або єврооблігацій).
Згідно з пояснювальною запискою до проекту державного бюджету зовнішні запозичення надходитимуть від:
траншу Позики на політику розвитку Світового банку – 500 млн. доларів США;
випуску ОЗДП – 500 млн. доларів США;
Світового банку, Європейського банку реконструкції та розвитку і Японського банку міжнародного співробітництва – 391,8 млн. доларів США.
За середньорічним курсом гривні до долара США 5,05 обсяг зазначених надходжень складе 7 ,5 млн. грн. (див. таблицю 2.2).
Внутрішні запозичення заплановані в обсязі 4 ,5 млн. грн. за рахунок випуску ОВДП.
Рис. 2.. Структура надходжень на фінансування дефіциту Державного бюджету України за 2004-2006 роки
Як видно з рисунка 2.2, у структурі всіх надходжень на фінансування бюджетного дефіциту найбільшу частку складають надходження від приватизації державного майна (41,3зовнішні запозичення (35,7внутрішні запозичення (23,1 %).
Розділ 3. Методи ліквідації бюджетного дефіциту
3.1. Макроекономічні методи ліквідації дефіциту бюджету
Важливим елементом стратегії макроекономічного управління є зменшення розміру бюджетного дефіциту. Сучасна економічна думка пропонує багато концепцій бюджетного дефіциту, за допомогою яких визначається ефективність фіскальної політики та її вплив на економічну систему. Найважливішими з них є такі:
загальний дефіцит бюджету, який називають також "фактичним" чи "касовим", утворюється державними витратами, які перевищують державні доходи та субсидії;
зовнішній дефіцит дорівнює зовнішнім видаткам держави за винятком державних надходжень від зовнішніх джерел;
внутрішній дефіцит – це загальний дефіцит "мінус" зовнішній дефіцит;
операційний дефіцит визначається як загальний дефіцит за винятком інфляційної частки процентних платежів;
первинний дефіцит є різницею між величиною загального дефіциту і сумою всіх процентних платежів;
поточний бюджетний дефіцит (надлишок) утворюється поточними держа-в-ними доходами за винятком поточних видатків. Для фінансування дефіциту бюджету використовуються як інфляційні, так і неінфляційні джерела [13, 310].
Неінфляційні джерела містять в собі:
внутрішні та зовнішні позики на фінансових ринках: кредити комерційних банків, іноземних урядів та міжнародних організацій; продаж
державних цінних паперів комерційним банкам, фірмам та домогосподарствам;
трансферти – фінансування у вигляді безоплатної допомоги [13, 311].
Зменшити дефіцит бюджету уряд може і шляхом накопичення заборгованості – прострочування платежів по боргах або за куплені товари, а також за рахунок підвищення податків. Ці заходи теж мають неінфляційний характер.
Інфляційним джерелом фінансування бюджетного дефіциту є монетизація дефіциту, яка відбувається в результаті позик центрального банку урядові та купівлі центральним банком державних цінних паперів.
В аналітичному вигляді фінансування дефіциту державного бюджету можна показати таким чином [13, 311]:
BD = MB + D + e – D*,
де BD – показник дефіциту бюджету;
MB – грошова база;
D – внутрішній борг;
D* – зовнішній борг в іноземній валюті;
е – валютний курс.
Характер фінансування державного сектора і бюджетного дефіциту має різні макроекономічні наслідки. Найбільший негативний вплив справляє монетизація дефіциту. Фінансування дефіциту через центральний банк безпосередньо впливає на грошову базу та розмір грошової маси. При монетизації дефіциту держава отримує сеньйораж – доход від друкування грошей. Сеньйораж виникає в умовах перевищення приросту грошової маси над приростом реального ВВП, наслідком чого є зростання середнього рівня цін. З огляду на це всі економічні агенти змушені сплачувати так званий інфляційний податок, який через вищі ціни перерозподіляє частину їхніх доходів на користь держави:
ІТ = р (М / Р),
де IT – інфляційний податок,
р – темп приросту інфляції за рік (%),
М / Р – рівень запасів грошових коштів економічних агентів у реальному вираженні.
Боргове фінансування дефіциту бюджету веде до накопичення державного боргу, який потрібно обслуговувати. Обслуговування боргу пов'язане з виплатою відсотків по ньому й поступовою сплатою основної суми боргу.
3.2. Оптимізація бюджету в України
Прийняття Державного бюджету України або бюджету Автономної Республіки Крим, міського бюджету на відповідний бюджетний період з дефіцитом дозволяється у разі наявності обґрунтованих джерел фінансування дефіциту відповідного бюджету з урахуванням особливостей, визначених Бюджетним кодексом.
Профіцит бюджету затверджується виключно з метою погашення основної суми боргу.
У ст. 15 Бюджетного кодексу [2] визначені джерела фінансування дефіциту бюджету. Такими джерелами є:
державні внутрішні та зовнішні запозичення;
внутрішні запозичення органів влади Автономної Республіки Крим;
внутрішні та зовнішні запозичення органів місцевого самоврядування з дотриманням умов, визначених Бюджетним кодексом.
Кабінет Міністрів України може брати позики в межах, передбачених Законом про Державний бюджет України. Запозичення не використовуються для забезпечення фінансовими ресурсами поточних видатків держави, за винятком випадків, коли це необхідно для збереження загальної економічної рівноваги.
Витрати на погашення зобов'язань з боргу здійснюються відповідно до кредитних угод, а також нормативно-правових актів. Якщо витрати на обслуговування та погашення державного боргу перевищать обсяг коштів, передбачених у Законі про Державний бюджет України на ці цілі, міністр фінансів України негайно інформує про це Кабінет Міністрів України. Кабінет Міністрів України негайно інформує про очікуване перевищення таких витрат Верховну Раду України та подає у двотижневий термін пропозиції про внесення змін до Закону про Державний бюджет України.
Емісійні кошти Національного банку України не можуть бути джерелом фінансування дефіциту Державного бюджету України.
У ст. 72 Бюджетного кодексу [2] врегульовані питання дефіциту місцевих бюджетів.
Бюджет Автономної Республіки Крим та міські бюджети можуть прийматися з дефіцитом виключно у частині дефіциту бюджету розвитку.
Дефіцит бюджету Автономної Республіки Крим та міських бюджетів покривається за рахунок запозичень [18, 409].
Затвердження обласних, районних, районних у містах, сільських та селищних бюджетів із дефіцитом не допускається.
Бюджетний дефіцит в Україні в 1992-1999 pp. мав два основні джерела покриття – внутрішні джерела та зовнішні запозичення. Основні заходи, які застосовувались щодо зменшення бюджетного дефіциту, були такі:
1. Налагодження системних зв'язків між платниками податків та державою, проведення роз'яснювальної роботи, застосування штрафних санкцій до злісних порушників. Це дало змогу істотно поповнити бюджети всіх рівнів.
2. Поступове зниження податкового