+ | Комерційні векселі | 349,2

+ | Ощадні облігації | 125,0

+ | Банківські акцепти | 34,5

Разом = L | 4990,3

Найвужче визначення грошей, яке повідомляє ФРС, є M1. Це визначення відповідає тому, що пропонується теоретичним підходом, і містить в собі готівку, вклади на поточних рахунках та дорожні чеки. Ці активи, безперечно, є грішми, бо вони безпосередньо можуть використовуватися як засіб обміну. До середини 70-х років тільки комерційним банкам дозволялося відкривати поточні рахунки і не дозволялося сплачувати по них будь-який процент. Завдяки фінансовим інноваціям державне регулювання змінилося таким чином, що іншим видам банків, таким, як ощадні і позичкові асоціації, взаємні ощадні банки і кредитні спілки, надано права відкривати поточні (чекові) рахунки. Крім того, банківські інституції можуть відкривати інші чекові депозити, такі, як нау-рахунки (обігові накази про вилучення), супер-нау-рахунки і ATS (рахунки автоматичного перерахування грошей), по яких дійсно виплачуються проценти. У таблиці 3.2 перелічені активи, що містяться у грошових агрегатах. І безстрокові вклади (поточні рахунки, по яких не виплачується процент), і інші чекові депозити містяться у показнику М1 [12, 66].

Грошовий агрегат М2 додає до М1 такі активи, що мають риси виписки чеків (депозитні рахунки грошового ринку і взаємні фонди грошового ринку) та інші активи (строкові депозити малого номіналу, ощадні депозити, одноденні угоди про взаємний викуп і одноденні позички в євродоларах), що мають виняткову ліквідність, бо можуть перетворитися у готівку дуже швидко за дуже незначних втрат вартості.

Грошовий агрегат М3 додає до М2 активи з трохи меншою ліквідністю, такі, як строкові вклади великого номіналу, довгострокові угоди про взаємний викуп, строкові євродолари і інституційні титули власності взаємних фондів грошового ринку.

Останнім показником є L, який насправді є не показником грошей, а радше вимірником високоліквідних активів. Даний показник додає до М3 декілька видів цінних паперів, зокрема високоліквідні облігації, такі, як короткострокові цінні папери Державної скарбниці, комерційні векселі, ощадні облігації та банківські акцепти.

Оскільки ми не можемо бути впевненими, який із грошових агрегатів є найточніший як справжній вимірник грошей, то буде логічним поцікавитися, наскільки взаємопов'язане змінюються ці агрегати стосовно один до одного. Якщо вони змінюються разом, тоді використання одного грошового агрегату для вироблення економічної політики матиме такі ж наслідки, як і використання іншого. Проте той факт, що ми не впевнені у придатності відповідного визначення грошей (для прийняття певного політичного рішення), не такий важливий. З другого боку, якщо грошові агрегати не змінюються разом і в одному напрямі, тоді те, що один грошовий агрегат свідчить про поведінку «грошей», може цілком відрізнятися від того, що свідчитиме інший грошовий агрегат. Суперечлива і протилежна динаміка агрегатів може подавати заплутану ситуацію розвитку подій в економіці і зробить для творців економічної політики вибір правил одного курсу дій надто важкою справою.

На рисунку 3.2 зображено темпи зростання М1, М2 та МЗ протягом 1960-1990 pp. Темпи зростання цих трьох грошових агрегатів справді демонструють певну властивість змінюватися разом. Час піднесення і падіння цих агрегатів приблизно однаковий, і всі вони показують вищі темпи зростання у середньому у 1970-і роки, ніж у 1960-і, і падіння наприкінці 1980-х років [12, 68].

Рис. 3.. Темпи зростання трьох грошових агрегатів: 1960-1990 pp. [12, 69]

Однак існує декілька разючих розходжень у динаміці цих агрегатів. Відповідно до М1, темп зростання грошей не прискорювався з 1968 p., коли він був в інтервалі від 6 % до 7 %, до 1971 p., коли він перебував на такому ж рівні. Проте у цьому ж періоді агрегати М2 і МЗ розповідають нам іншу історію. Вони демонструють значне прискорення темпу зростання грошей з інтервалу 8-10 % до інтервалу 12-15 %. Тоді як темп зростання М1 фактично збільшився з 1971 p. до 1987 p., темпи зростання М2 та МЗ у цьому ж періоді демонстрували спадну тенденцію. Отже, різні грошові агрегати розповідають нам дуже відмінну історію про курс монетарної політики з 1970-х по 1980-і роки [12, 68].

Отримання однозначного правильного визначення грошей видається дуже важливим. І ось чому має неабияке значення те, який саме грошовий агрегат політики і економісти вибирають як точний показник грошей.

Вимірники пропозиції грошей забезпечують чорно-біле, тобто однозначне рішення щодо питання, чи актив є грішми і чи його слід повністю включати або не включати взагалі. Проте ця відмінність не завжди така чітка. Оскільки всі активи характеризуються певним ступенем «грошовості», тобто певним ступенем ліквідності, можна стверджувати, що певна частка кожного активу функціонує як гроші. Наприклад, ступінь грошовості у фондах грошового ринку, що дозволяє виписувати чеки з певним обмеженням щодо вашої суми, може тлумачитися як 60тоді як вклад на ощадний рахунок розглядається як гроші на 40 %. Тоді можна визначити пропозицію грошей, враховуючи не лише компоненти М1, але також і 60 % фондів грошового ринку і 40 % ощадних депозитів: М1 + 0,60 (фонди грошового ринку) + 0,40 (ощадні депозити).

Вимірник пропозиції грошей, для розрахунку якого застосовується вище описаний підхід, називається зваженим грошовим агрегатом, бо кожний актив отримує різну вагу (наприклад, 1 для М1, 0,60 для фондів грошового ринку і 0,40 для ощадних депозитів), коли їх підсумовують. Дослідження ФРС укупі з іншими дослідженнями, дозволили розробити показники грошей, що, здається, прогнозують інфляцію і ділові цикли трохи краще, ніж традиційні показники. Тільки час покаже, наскільки