обігу має бути певна, об'єктивно зумовлена грошова маса. Він з'ясовує внутрішні зв'язки між кількістю грошей в обігу і масою товарів, рівнем цін, швидкістю обороту грошей.
Грошовий оборот забезпечується певною масою грошей, величина якої є важливою характеристикою стану грошового обороту та ринкової кон'юнктури в цілому. Зміна грошової маси безпосередньо впливає на інтенсивність обороту грошей, на формування платоспроможного попиту, на кон'юнктуру ринків, а значить – на економічний розвиток. Тому регулювання грошової маси є ключовим напрямом державної грошово-кредитної політики. Завдяки цьому вивчення та правильне визначення маси грошей в обороті має не тільки теоретичне, а й важливе практичне значення.
Грошова маса – це сукупність усіх грошових засобів у готівковій і безготівковій формах, які забезпечують реалізацію товарів, послуг і всі нетоварні платежі у народному господарстві.
У структурному відношенні грошову масу можна розділити за кількома критеріями:
за ступенем «готовності» окремих елементів до оборотності, тобто за ступенем їх ліквідності;
за формою грошових засобів (готівкові, депозитні);
за розміщенням у суб'єктів грошового обороту;
за територіальним розміщенням та ін.
Найбільшу складність має структуризація грошової маси за першим критерієм, оскільки немає однозначного розуміння ступеня ліквідності кожного її елемента, як і немає чіткого розмежування між власне грошима і високоліквідними фінансовими активами, які вже не є грошима. За цим критерієм наука і практика виділяють кілька елементів грошової маси, комбінацією яких можна визначати різні за складом і обсягом показники грошової маси, що називаються грошовими агрегатами.
Грошовий агрегат – це визначена законодавством відпо-відно до ступеня ліквідності специфічна група ліквідних акти-вів.
Грошові агрегати формуються на основі таких принципів:
1) грошова маса включає не лише готівкові гроші, а й депозитні;
2) уся грошова маса поділяється на ту, що є в обігу, і ту, яка нагро-маджується, виконує функцію збереження вартості;
3) сукупна грошова маса включає також банківські внески, депозити та цінні папери з фіксованим доходом [4, 94].
Грошові агрегати будуються шляхом приєднання до попе-редніх величин нових грошових компонентів у послідовності, що характеризує зменшення їх ліквідності.
Швидкість обігу грошей характеризує частоту, з якою кожна одиниця наявних в обороті грошей (гривня, долар тощо) використовується в середньому для реалізації товарів і послуг за певний період (рік, квартал, місяць).
Швидкість обігу грошей, як і їх маса, впливає на економічні процеси не своєю абсолютною величиною, а її зміною протягом певного періоду – прискоренням чи уповільненням.
Література
Барр Р. Политическая экономия: В 2-х т. – М.: Международные отношения, 1995. – Т.1 – 608 с., Т.2 – 750 с.
Гроші та кредит / За ред. М.І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2001.
Гроші та кредит: Підручник / За ред. Б.С. Івасіва. – Тернопіль: Карт-бланш, 2000. – 510 с.
Гроші, банки та кредит: у схемах і коментарях: Навч. посіб. / За ред. Б.Л. Луців. – Тернопіль: Карт-бланш, 2000. – 225 с.
Доллан Э. Дж., Линдсей Д.Е. Микроэкономика: Пер. с англ. – СПб.: Санкт-Петербург оркестр, 1994. – 448 с.
Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання-Прес, 2001. – 581 с.
Загальна економіка: Підручник / За ред. І.Ф. Радіонової. – К.: Знання, 1995. – 234 с.
Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг: Навч. посібник. – К.: Знання, 1999.
Лагутін В.Д. Кредитування: теорія і практика: Навч. посібник. – К.: Знання, 2000.
Макконнелл Р., Брю С.Л. Экономикс. – К.: Хагор-Демос, 1993.
Мельник О.М. Інфляція: теорія і практика регулювання. – К.: Знання, 1999.
Мишкін Ф.С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків. – К.: Основи, 1998.
Основи економічної теорії / За ред. С.В. Мочерного. – К.: Академія, 1998. – 464 с.
Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / За ред. Г.Н. Климка, В.П. Нестеренка. – К.: Вища школа – Знання, 1997. – 743 с.
Селезнев В.В. Основы рыночной экономики Украины: Учеб. пособ. – К.: А.С.К., 1999. – 448 с.