Розділ 3. Проблема удосконалення роботи Державної податкової служби

3.1. Необхідність та напрямки вдосконалення адміністрування податків

Для забезпечення правильності зарахування платежів відповідно до бюджетної класифікації органи Державної податкової адміністрації 1 грудня кожного року подають відповідним органам Державного казначейства списки платників кожного району, міста із зазначенням їх ідентифікаційних номерів, розрахункових рахунків, видів платежів відповідно до бюджетної класифікації доходів. Якщо протягом року у складі платників або видів платежів відбулися зміни, територіальні органи Державної податкової адміністрації у триденний термін подають органам Державного казначейства уточнені списки.

Органи Державного казначейства здійснюють аналітичний облік доходів Державного бюджету з кожного виду податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до бюджетної класифікації доходів. Облік податків і зборів (обов'язкових платежів), відповідно до бюджетної класифікації доходів з кожного платника здійснюють органи податкової служби [9, 103].

Наприкінці кожного місяця відповідний орган Державного казначейства здійснює звірку даних з органом податкової служби. За результатами звірки складається довідка № 5 про звірку доходів, які надійшли до Державного бюджету на рахунки № 2510, 3510. Ця довідка містить інформацію про код виду доходів та його найменування, а також суму доходів, що надійшли з початку року та за відповідний місяць згідно з даними Державного казначейства та податкової адміністрації. Процес діяльності органів Державного казначейства щодо касового виконання Державного бюджету охоплює три сфери (казначейську, банківську, податкову), відбувається на трьох ієрархічних рівнях (районному, обласному і центральному), включає як обов'язкові регулярні (щоденні, щомісячні), так і вимушені нерегулярні операції [9, 104].

Чи не найголовнішим інструментом фіскального адміністрування є податки. Вони супроводжують історію людської цивілізації, беручи свої витоки від найдавніших часів. Минули віки, знадобилась інтелектуальна робота багатьох поколінь європейських мислителів, відбулися суспільні зміни, перш ніж податок із ненависного платежу, запровадженого владою, перетворився в усвідомлений фіскальний обов'язок платника перед державою. Поступово від значення податків як "фіскального насильства" уявлення про них поетапно еволюціонувало у поняття взаємовигідного фіскального обміну в системі взаємодії економіки, держави, суспільства й особистості.

Особливістю економічної політики держави є те, що життєво необхідний для неї потенціал може забезпечити тільки вона сама, маючи таке важливе дохідне джерело, як податки. Завдання макроекономічної стабілізації та економічного піднесення має пов'язуватися тільки з податками, їхньою фіскальною і регулюючою функціями.

Мета здійснення фіскального адміністрування – забезпечення держави фінансовими ресурсами, а також ефективне їх використання. Податки можуть дорівнювати державним витратам, у цьому разі буде збалансований бюджет.

Вплив податків на розвиток економіки та розмір бюджетних надходжень залежить від ступеня розвитку підприємницької діяльності. З одного боку, податковий тиск має бути помірним, а з другого – податкові надходження мають бути стабільними і достатніми для виконання державою своїх функцій.

Як правило, уряд частину своїх витрат фінансує за рахунок зібраних податків. Існування й розвиток сучасного суспільства без податків і податкових надходжень уявити неможливо. Податки відображають складні економічні відносини і мають відповідати цим відносинам. Але головною хибою чинної в Україні податкової системи є відсутність балансу інтересів платника податків і державного бюджету.

Аналізуючи стан економіки останніх років, слід зазначити, що мобілізація податкових доходів до бюджетів відбувалася в умовах певної стабілізації економіки, про що свідчить зростання валового внутрішнього продукту (ВВП). Його вартісна оцінка у 1998 році становила 102,6 млрд. грн., у 1999 році – 130,4 млрд. грн., у 2000 році – 173 млрд. грн., у січні – серпні 2001 року – 132,6 млрд. грн. Відносні темпи зростання цього показника у порівняльних цінах позитивно характеризують економіку України за останні два роки (див. рис. 1)

Рис. 1. Темпи приросту ВВП [13]

Підсумки розвитку економіки у січні – серпні 2001 року свідчать про стійкість процесу економічного зростання та присутність у ньому факторів прискорення. За 8 місяців темпи приросту ВВП перевищили темпи у відповідному періоді минулого року більш ніж удвічі й становили 10,8%. Найбільші темпи приросту валової доданої вартості зафіксовано у сільському господарстві – 26,2%. На 12,7%, тобто швидше, ніж сукупний ВВП, збільшилися чисті податки на продукти та імпорт, що підтверджує ефективність скасування необґрунтованих податкових пільг.

Про зміни в економіці України за останні роки свідчать також дані про хід виконання затверджених сум податкових надходжень. У 1999 році затверджені показники доходів зведеного бюджету виконано на 99,15%, а вже у 2000 році на 107,37% [13].

Одним із головних резервів використання потенціалу податків у дохідній частині бюджетів є діяльність органів державної податкової служби зі стягнення податкової заборгованості. Заходами примусового стягнення заборгованості додатково забезпечується близько третини усіх надходжень до зведеного бюджету.

Найбільшу питому вагу серед податкових надходжень має ПДВ, який найчастіше піддається критиці. Із метою реалізації економічної програми, проголошеної у Посланні Президента України до Верховної Ради "Україна: поступ у XXI сторіччя. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000-2004 роки", розроблено проект Податкового кодексу України. У ньому запропоновано суттєво знизити ставки основних податків. Ставку обкладення ПДВ пропонується зменшити з 20% до 17%, із яких 15% – для формування звичайного бюджету та 2% – для формування бюджету розвитку. Таке зниження зменшить податковий тиск на споживання, але напевно не приведе до зменшення цін на товари. Адже характерною ознакою української економіки є інертність, і приклад цього – зменшення податкових ставок [13].

При розрахунку суми ПДВ, що сплачується до бюджету, застосовується сальдовий метод (різниця між податковим зобов'язанням і податковим кредитом) – найпоширеніший у світовій практиці. За такої методики сама додана вартість не обчислюється. На жаль, при