Безумовно, таке зменшення співвідношення державного боргу до ВВП є позитивним і означає спроможність держави вчасно здійснювати платежі за державним боргом.

Рис. 2.. Динаміка прямого та гарантованого боргу та часток прямого гарантованого боргу у ВВП за 1999-2004 роки [14]

Витрати державного бюджету на обслуговування державного боргу за 2004 рік склали 3 ,9 млн. грн. (проти 2 ,2 млн. грн. у 2003 році), у тому числі по внутрішньому боргу – 991,7 млн. грн. (проти 279,3 млн. грн. у 2003 році), по зовнішньому боргу – 2 ,3 млн. грн. (проти 2 ,9 млн. грн. у 2003 році).

По відношенню до всіх видатків державного бюджету за 2004 рік (без урахування міжбюджетних трансфертів) витрати на обслуговування державного боргу склали 5,0(проти 5,8у 2003 році).

Рівень виконання планових призначень на обслуговування державного боргу в 2004 році склав 95,3% проти 87,0у 2003 році.

2.2. Аналіз дефіциту Державного бюджету України на 2005 рік та розміру державного боргу

Закон "Про внесення змін до Державного бюджету України на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів України" передбачає зниження рівня дефіцитності державного бюджету на 2005 рік при одночасному збільшенні його видаткової частини.

Розмір дефіциту державного бюджету встановлюється у обсязі 7 ,3 млн. грн., або на 17,7% менше, ніж було заплановано у первинному Законі про Державний бюджет на 2005 рік (див. додаток 4).

Основною особливістю внесених змін є те, що дефіцит бюджету покри-ватиметься практично лише за рахунок надходжень від приватизації державного майна. Тобто обсяг видатків державного бюджету, який не забезпечується обсягом доходів державного бюджету, буде забезпечено переважно за рахунок коштів від приватизації державного майна у сумі 6 ,3 млн. грн.

Обсяг залучення коштів на зовнішніх та внутрішніх ринках капіталу (тобто обсяг запозичень) практично буде дорівнювати обсягу погашення боргових зобов'язань держави у 2005 році (див. додаток 4).

Структура надходжень на фінансування дефіциту державного бюджету у 2005 році порівняно з 2004 роком та бюджетом на 2005 рік, затвердженим у грудні 2004 року, має такий вигляд (див. рисунок 2.3):

Рис. 2.. Динаміка структури надходжень на фінансування державного бюджету за 2004-2005 роки [14]

Завдяки внесеним до бюджету змінам відбулося заміщення зовнішніх запозичень внутрішніми. Частка внутрішніх позик збільшилася на 15%, а частка зовнішніх зменшилася майже у 2,5 рази, що спрямовано на зміцнення внутрішнього ринку.

Як видно з додатку 5, у державному бюджеті на 2005 рік з урахуванням змін граничний обсяг державного боргу по відношенню до ВВП зменшився на 1,6%. Це відбулося за рахунок запланованого зменшення загального обсягу державного боргу на кінець 2005 року.

Розділ 3. Роль державного кредиту у формування фінансових ресурсів держави та шляхи його оптимізації

3.1. Роль державного кредиту у формування фінансових ресурсів держави

Як говорилося раніше, держава для фінансування своїх потреб може мобілізовувати фінансові ресурси у формі державного кредиту. У цьому разі вона є позичальником, а населення і підприємницькі структури, тобто фізичні і юридичні особи, – кредитодавцями. Державний кредит має строк повернення і ціну в формі процента. Державний кредит буває внутрішнім і зовнішнім. У сфері міжнародних економічних відносин держава виступає в ролі як кредитора, так і позичальника.

Державний кредит відрізняється від банківського. Він, як правило, використовується для покриття дефіциту державного бюджету, і джерелом його повернення та сплати процентів є доходи бюджету, а не прибутки від вигідних обсягів кредиту.

За своєю економічною сутністю державний кредит – це форма вторинного перерозподілу валового внутрішнього продукту. Його джерелом є вільні кошти населення, підприємств і організацій. Використання державного кредиту є цілком виправданою формою мобілізації коштів у розпорядження держави. Їхня доцільність при покритті дефіциту бюджету зумовлена тим, що це має значно менші негативні наслідки для фінансового становища держави, ніж покриття дефіциту за допомогою грошової емісії.

Існування державного кредиту призводить до появи державного боргу. Сума його складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави як внутрішніх, так і зовнішніх, включаючи гарантії за кредитами, що надаються іноземним позичальникам, місцевим органам влади, державним підприємствам.

Державний борг має економічно обґрунтовані межі. Величина боргу характеризує становище економіки та фінансів держави, ефективність функціонування її урядових структур. Оскільки джерелом покриття державного боргу є доходи бюджету, тобто податки, то можна стверджувати, що величина боргу – це взяті авансом у населення податки. Проте такий висновок не зовсім переконливий [7].

Сама система боргів держави зародилася ще у середні віки і нині значно поширилася. Відповідно сама проблема державної заборгованості привертала увагу як науковців, так і представників урядових структур.

Отримуючи кредити, держава має змогу використовувати додаткові можливості для свого економічного й соціального розвитку, але в більшості наукових праць XVIII і XIX століть державний борг розглядався як явище негативне. Так, А. Сміт наголошував у своїх працях, що зростання державного боргу може спричинити банкрутство держави як позичальника. Його висновки ґрунтувалися на тому, що державне споживання не є продуктивним і не створює нових цінностей, а тому залучені державою кошти є витратами для економіки

Досить категорично щодо державних запозичень висловлювався інший відомий вчений Мальтус. Він зазначав, що великий державний борг – це ракова пухлина, яка роздирає життя народу і його добробут. Цієї ж думки дотримувався відомий вчений Ж.-Б. Сей, який порівнював державний борг із новою зброєю, страшнішою за порох, зброєю, якою держава повинна користуватися лише в крайньому разі.

Ці висловлювання вчених мали значний вплив на діяльність урядів багатьох європейських країн у питаннях щодо визначення обсягів державних запозичень і їхнього використання. Водночас досвід розвитку світової економіки підтвердив, що розміри