Звичайно, крайні позиції щодо державного кредиту, тобто повне його неприйняття або необґрунтоване схвалення, не можуть бути прийнятними. Щодо цього конче необхідними є глибокий аналіз і детальні дослідження. Батьківщиною державного кредиту вважається Англія. Розквіт економіки Англії, незважаючи на зростання державного боргу, став прикладом, якого почали наслідувати усі держави світу.

Насамперед наявність державного боргу не дає уявлення щодо реального фінансового становища держави. Державний борг – це складне явище, зумовлене низкою факторів, яке в умовах кожної держави може мати свою специфіку. Якщо нестачу коштів у бюджеті держава покриває за рахунок отриманих позик, то це не можна вважати нормальним явищем. Це свідчення нездорового фінансового становища, при якому виникатиме потреба укладати договори на позики, а в кінцевому підсумку – розраховуватися за боргами за рахунок збільшення податків.

Нинішні західні вчені переконані, що покриття дефіциту за рахунок державних запозичень не є виправданим. Водночас більшість дотримується думки, що розмір державного боргу не можна обмежувати, тому що на відміну від приватних господарств і корпорацій, які можуть збанкрутувати, уряд не може стати банкрутом. Одностайною є думка, що в кожній державі розмір державного боргу необхідно пов'язувати з обсягами ВВП, створеного економікою [7].

На сьогодні майже кожна держава має певний розмір заборгованості. Різниця лише в тому, що поряд із збільшенням боргу не кожна держава знаходить шляхи для його своєчасного повернення.

Країни, що розвиваються, вирізняються стрімкими темпами зростання заборгованості. Так, їхня заборгованість із 1970 р. до середини 1990-х років зросла майже в 20 разів. За даними експертів Організації економічного співробітництва та розвитку, відбувається зростання зовнішньої заборгованості у світі. На початок 1996 р. найбільший розмір зовнішнього боргу мала Мексика (125 млрд. дол.) і Китай (111 млрд. дол.). Значні розміри зовнішнього державного боргу мають також Бразилія, Росія, Індонезія, Іран, Угорщина.

Однією з головних характеристик становища боргової залежності країни є співвідношення суми зовнішнього державного боргу до ВВП. Міжнародний банк реконструкції та розвитку критичним рівнем цього показника вважає 80-100%. За даними МВФ, у 1995 році сумарний борг щодо ВВП становив у США – 69%, у Німеччині – 56%, у Франції – 51,9%, у Великобританії – 46,6%, у Японії – 87%, в Італії – 126,7% [7].

Все сказане вище дає підстави дійти висновку, що проблема полягає насамперед не в розмірах державних запозичень, а в їхньому використанні. Заслуговують на увагу наукові висновки про те, що розмір річних державних запозичень завжди повинен дорівнювати обсягові капітальних вкладень в економіку. Залучення додаткових коштів зі світового ринку позикових капіталів має стимулювати економічне зростання держави. Часто кошти, що виділяються міжнародними кредитними інститутами, видаються під певні умови. Виконання цих умов може призвести до формування незахищеного внутрішнього ринку, зростання соціального напруження та інших негативних явищ. Тому в подібних випадках пріоритетними повинні бути економічні інтереси держави. У більшості країн світу величина державного боргу регулюється законодавче.

3.2. Дефіцит державного бюджету України на 2006 рік та граничний розмір державного боргу

Дефіцит Державного бюджету України на 2006 рік планується у обсязі 9 ,4 млн. гривень. Порівняно з плановими показниками державного бюджету на 2005 рік дефіцит є більшим на 2 ,2 млн. грн., або на 140,3(див. додаток 6).

По відношенню до прогнозного обсягу ВВП на 2006 рік дефіцит державного бюджету складає 1,9ВВП. Зазначений показник є вищим, ніж було заплановано на 2005 рік, на 0,3 в.п. при прогнозному обсязі ВВП на 2005 рік у розмірі 436 млрд. гривень.

Слід відмітити позитивну тенденцію проекту бюджету на 2006 рік, яка склалася ще при внесенні змін до державного бюджету на 2005 рік, щодо джерел фінансування дефіциту. Проектом передбачаються значні надходження від приватизації державного майна, які мають скласти понад 8 млрд. гривень. Таким чином, на 90дефіцит бюджетних коштів покриватиметься не за рахунок запозичень, а за рахунок приватизаційних надходжень. Це є свідченням дотримання положення Основних напрямів бюджетної політики на 2006 рік щодо визначення приватизаційних надходжень та запозичень взаємокомпенсуючими джерелами.

Надходження коштів від здійснення державних запозичень (зовнішніх і внутрішніх) заплановані в обсязі 11 ,0 млн. грн., що на 2 ,2 млн. грн. більше рівня 2005 року.

Левову частку цих надходжень (60,7у структурі запозичень) планується отримати за рахунок зовнішніх запозичень. Це майже удвічі більше показника 2005 року, але відповідає рівню аналогічного показника за результатами 2004 року (див. додаток 6). Це означає, в 2006 році планується змінити акцент боргової політики щодо поступового заміщення державних внутрішніх запозичень зовнішніми. Пов'язано це із використанням більш ефективного інструменту здійснення зовнішніх запозичень – ОЗДП (або єврооблігацій).

Згідно з пояснювальною запискою до проекту державного бюджету зовнішні запозичення надходитимуть від:

траншу Позики на політику розвитку Світового банку – 500 млн. доларів США;

випуску ОЗДП – 500 млн. доларів США;

Світового банку, Європейського банку реконструкції та розвитку і Японського банку міжнародного співробітництва – 391,8 млн. доларів США.

За середньорічним курсом гривні до долара США 5,05 обсяг зазначених надходжень складе 7 ,5 млн. грн. (див. додаток 6).

Внутрішні запозичення заплановані в обсязі 4 ,5 млн. грн. за рахунок випуску ОВДП.

Рис. 3.. Структура надходжень на фінансування дефіциту Державного бюджету України за 2004-2006 роки [14]

Як видно з рисунка 3.1, у структурі всіх надходжень на