акціях не можуть виплачуватися в тому випадку, якщо компанія не виплатила до цього дивіденди по своїх привілейованих акціях. Виплата дивідендів по звичайних акціях може бути відновлена тільки після погашення заборгованості по привілейованих акціях.
3. Правило ерозії капіталу. Виплати по дивідендах не можуть перевищувати суму нерозподіленого прибутку, оголошену в балансі. Це юридичне обмеження відоме як правило ерозії капіталу (impairment of capital rule) і придумане для захисту кредиторів. (Ліквідаційні дивіденди можуть бути виплачені з статутного капіталу, але вони повинні бути ідентифіковані під відповідною назвою і не повинні зменшувати капітал зверх лімітів, вказаних в укладених фірмою кредитних угодах).
4. Наявність грошових коштів. Грошові дивіденди можуть бути виплачені тільки грошима. Таким чином, недолік грошей на рахунку в банку може обмежувати дивідендні виплати. Однак невикористаний позиковий потенціал може компенсувати цей чинник.
5. Штрафний податок на прибуток, що неправильно нагромаджується. Щоб не дозволити багатим громадянам використати корпорації з метою ухиляння від сплати податків на особисті прибутки, податковий кодекс США передбачає особливий додатковий податок на прибуток, що неправильно нагромаджується. Таким чином, якщо податкова служба може довести, що значення коефіцієнта виплати дивідендів було навмисне занижене, щоб допомогти акціонерам уникнути прибуткового податку, на фірму буде накладений великий штраф. Однак на практиці цього покарання зазнають тільки фірми закритого типу.
6. Контроль. Якщо керівництво фірми стурбоване можливістю втрати контролю над фірмою, воно, можливо, не захоче випускати нові акції і, отже, може зберегти велику частку прибутку, чим це було б в іншому випадку. Даний чинник особливо важливий для невеликих акціонерних фірм закритого типу.
Розділ 3. Дивідендна політика акціонерного товариства
У зв'язку з процесами приватизації та створення нових підприємств в Україні останніми роками набуває поширення такий тип господарської структури, як акціонерне товариство (AT).
За період приватизації населенням нашої країни було отримано близько 46 млн. приватизаційних майнових сертифікатів. Для продажу через національну мережу центрів сертифікатних аукціонів за ПМС було запропоновано понад 13 тисяч пакетів акцій різних підприємств України загальною вартістю 3 млрд. грн., а також за компенсаційні сертифікати – 7 тисяч пакетів загальною вартістю 1,6 млрд. грн. За весь час було приватизовано 50 тисяч об'єктів малої приватизації та 1300 об'єктів незавершеного будівництва, близько 11 тисяч великих і середніх підприємств були перетворені в акціонерні товариства [9, 58-63].
Кількість AT, безумовно, зростатиме, бо акціонерна форма власності має багато переваг, наприклад таких, як можливість акумулювати значні кошти шляхом продажу акцій, обмежена відповідальність власників за борги товариства, змога вільно розпоряджатися своєю часткою капіталу, одержання акціонерами прибутку на вкладений капітал (дивідендів).
Існує кілька цілей, яких повинні прагнути досягнути AT. Основні з них такі [9, 58-63]:
розширення діяльності;
збільшення прибутку;
підвищення доходів акціонерів, поліпшення їх добробуту.
Остання з названих цілей може досягатися шляхом підвищення курсів акцій та збільшення дивідендів, проведення ефективної дивідендної політики.
Дивіденд – це грошова виплата доходу за акціями їхнім власникам, яка проводиться в порядку, передбаченому статутом AT, за рахунок прибутку, що залишається в його розпорядженні після сплати встановлених законодавством податків, інших платежів до бюджету та відсотків за банківський кредит.
Дивідендна політика – це сукупність заходів, які здійснюються AT і спрямовані на прийняття рішень із нарахування та виплати дивідендів власникам акцій цього AT.
Використання коштів на виплату дивідендів акціонерам – перший із двох основних шляхів розподілу прибутку AT після оподаткування, другим є спрямування коштів на інвестиції для подальшого розвитку AT, що приводить до збільшення майбутніх грошових потоків.
У разі збільшення дивідендів можна спостерігати два протилежних ефекти [9, 58-63]:
позитивний ефект, який полягає у зростанні впевненості потенційних інвесторів у тому, що менеджери AT прогнозують збільшення прибутку (інформаційний вплив)2, у підвищенні курсів акцій, поліпшенні добробуту акціонерів;
негативний ефект, який полягає у скороченні інвестицій для розширення діяльності, зменшенні очікуваного рівня прибутку, падінні цін на акції в майбутньому.
Отже, головним вибором дивідендної політики є реінвестування коштів в AT, або виплата дивідендів. Існують теоретичний і практичний аспекти вивчення дивідендної політики та її впливу на фінансово-господарську діяльність підприємства. Є два відомих різних теоретичних підходи: теорія непотрібності дивіденду, спрямування усіх коштів та прямі інвестиції, та теорія "синиці в руці". Друга теорія більш поширена, але й практичні рекомендації першої можуть бути враховані, наприклад, на стадії створення та розвитку підприємства [9, 58-63].
Слід виділити такі типи дивідендної політики AT [9, 58-63]:
політика постійних виплат, згідно з якою AT платить дивіденди, що дорівнюють постійному відсотку його прибутку;
політика регулярних дивідендів, яка полягає у виплаті регулярних, стійких дивідендів;
політика поступового збільшення дивідендів;
політика екстра-дивіденду, застосовуючи яку AT поділяють дивіденд на дві частини: регулярний дивіденд та екстра-дивіденд, який виплачується за сприятливих обставин;
виплата дивідендів акціями.
На розмір дивідендів можуть впливати такі заходи акціонерного товариства, як подрібнення або консолідація акцій та викуп акцій. У разі викупу акціонерним товариством своїх акцій акціонери повинні знати, що не зобов'язані їх продавати.
Взагалі єдиного підходу до формування дивідендної політики немає. Кожне акціонерне товариство обирає свою політику виходячи зі стану справ, прибутковості, етапу розвитку, складу акціонерів та інших особливостей. Для вітчизняних підприємств найкращим, очевидно, є вибір другого та третього типів дивідендної політики. Застосування першого типу недоцільне, бо прибуток українських підприємств може змінюватися в досить широких межах, а зменшення дивідендів не бажане для AT. Метод виплати дивідендів акціями призводить, по суті, до подрібнення акцій, не змінюючи загальної суми дивідендів, що будуть виплачуватися у майбутньому [9, 58-63].
Дивіденд – один із чинників привабливості акцій для дрібних