КУРСОВА РОБОТА

на тему:

“Державний борг (внутрішній та зовнішній),

його роль в розвитку економіки

ПЛАН

ВСТУП

1. ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ: ЕКОНОМІЧНА ПРИРОДА І РОЛЬ

2. ДЕРЖАВНИЙ БОРГ ТА ЙОГО ВИДИ

2.1. Поняття державного боргу

2.2. Чинники, які впливають на формування державного боргу

3. ХАРАКТЕРИСТИКА ДИНАМІКИ ВНУТРІШНЬОГО ТА ЗОВНІШНЬОГО БОРГІВ УКРАЇНИ

3.1. Характеристика динаміки зовнішнього та внутрішнього боргів

3.2. Особливості погашення внутрішнього та зовнішнього боргів України

3.3. Показники державного прямого та гарантованого боргів України

4.БОРГОВІ ПАРАДОКСИ І ОРІЄНТИРИ ДЕРЖАВНИХ ЗАПОЗИЧЕНЬ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Актуальність даної теми пояснюється, в першу чергу тим, що борг є важливим елементом кругообігу “доходи-витрати”. Коли в економіці зростають доходи, зростають і заощадження, які повинні бути використані домашніми господарствами, фірмами та урядом.

Створення боргу – це механізм, за допомогою якого заощадження передаються економічним агентам, що здійснюють витрати. Якщо домогосподарства не схильні до запозичень, то приватна заборгованість зростає недостатньо швидко, аби поглинути зростаючий обсяг заощаджень. Отже, щоб економіка не відійшла від стану повної зайнятості ресурсів, ці заощадження мають бути використані державою шляхом приросту державного боргу.

Державний борг – це загальний розмір, накопиченої заборгованості уряду власникам державних цінних паперів, який дорівнює сумі минулих бюджетних дефіцитів за вилученням бюджетних надлишків. Державний борг складається з внутрішнього та зовнішнього боргу держави.

Для України вивчення цього питання є вкрай важливим. Державний борг формується під впливом як об’єктивних, так і суб’єктивних факторів. До перших з них можна віднести несприятливий інвестиційний клімат, трансформаційний склад виробництва і звуження на цій основі податкової бази, від’ємне сальдо торговельного балансу, переважання застарілої технологічної бази із значною мірою морального старіння і фізичного спрацювання основного капіталу, уповільнені темпи виробничого відтворення. Суб’єктивні фактори пов’язані з ситуативними прорахунками у тактиці впровадження реформ і фактичною відсутністю стратегії щодо розвитку фінансового ринку. До того ж мають місце спроби вирішення поточних проблем “у пожежному порядку”.

Логіка конкретних макроекономічних і фінансових рішень може бути продиктована як політичним міркуваннями, так і вибором на користь суспільного добробуту. В будь-якому випадку борговими перспективами визначається фінансове здоров’я країни.

Незбалансованість державного бюджету України, дефіцитність торговельного балансу, прийняття державою боргів підприємств і невиважена політика державного запозичення вкрай загострили проблему державного боргу.

В даній роботі ставимо перед собою мету дослідити такі питання як загальне поняття державного боргу та його види, державний борг України, боргові парадокси і орієнтири державних запозичень. Гадаю, що саме ці питання дають змогу розкрити тему даної курсової роботи.

Під час написання курсової роботи були використані різноманітні науково-дослідницькі методи, зокрема: літературний метод, метод порівняння, аналізу та синтезу, метод узагальнення та формалізації.

1. ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ:

ЕКОНОМІЧНА ПРИРОДА І РОЛЬ

Центральне місце в системі загальнодержавних фінансів посідає державний бюджет.

Його економічний зміст визначається сутністю та функціями держави, системою господарювання, дією економічних законів.

Фінансові відносини, що складаються у держави з підприємствами, організаціями, населенням мають назву бюджетних.

Специфіка цих відносин полягає в тому, що вони:

1) виникають в розподільчому процесі, учасником якого є держава;

2) пов’язані з формуванням та використанням централізованого фонду грошових коштів, який призначено для задоволення загальнодержавних потреб.

Бюджетним відносинам притаманний об’єктивний характер. Це зумовлено тим, що в руках держави щорічно має концентруватись певна частка національного доходу, яка є необхідною для потреб поширеного відтворення в масштабах всього суспільства, задоволення соціально-культурних потреб громадян, вирішення інших загальнодержавних завдань [7, с.55].

Бюджетні відносини - це органічна частина економічної структури суспільства, їх функціонування об’єктивно визначено необхідністю матеріально-фінансової основи для здійснення державою її функцій.

В процесі функціонування бюджетні відносини матеріалізуються в бюджетному фонді країни, який має складну організаційну структуру.

Сукупність бюджетних відносин з формування та використання бюджетного фонду країни складає поняття держбюджету.

Таким чином, державний бюджет за своєю економічною сутністю уявляє з себе грошові відносини, що виникають у держави з юридичними та фізичними особами щодо перерозподілу національного доходу країни у зв’язку з утворенням та використанням бюджетного фонду на фінансування народного господарства, оборони, соціально-культурних заходів та інших напрямів.

Погляд на бюджет як на самостійну економічну категорію отримав визнання відносно недавно.

Особливості державного бюджету як економічної категорії накладає відбиток і на функції, що він виконує (розподільчу та контрольну).

Сфера дії розподільчої функції є досить широкою, оскільки у відносини з бюджетом вступають практично всі учасники суспільного виробництва.

Основним об’єктом бюджетного перерозподілу є чистий дохід, але це не виключає можливості перерозподілу частини вартості необхідного продукту, а іноді і національного багатства.

Контрольна функція полягає в тому, що бюджет об’єктивно через формування та використання грошового доходу держави відображає всі процеси, що відбуваються в структурних ланках економіки.

Основу контрольної функції складає рух бюджетних ресурсів, що відображається у відповідних показниках бюджетних надходжень.

Прояв властивостей, що притаманні бюджету, використання його як інструменту розподілу та контролю є можливим лише за умов людської життєдіяльності, що і знаходить своє відображення в бюджетному механізмі, який є конкретним втіленням бюджетної політики.

Саме Основні напрями бюджетної політики на наступний бюджетний період є підґрунтям для формування проекту закону про Державний бюджет України. Цей документ розробляє Міністерство фінансів України виходячи з прогнозних макропоказниках економічного і соціального розвитку країни на наступний бюджетний період. Проект Основних напрямів бюджетної політики має містити пропозиції Кабміну щодо:

1) граничного розміру дефіциту (профіциту) Державного бюджету України у відсотках до прогнозного річного обсягу ВВП;

2) частки прогнозного річного обсягу ВВП, що перерозподіляється через зведений бюджет України;

3) граничного обсягу державного боргу та його структури;

4) питомої ваги обсягу міжбюджетних трансфертів у видатках Державного бюджету України і коефіцієнта вирівнювання для місцевих