Зростає чистий експорт Чистмй експорт зменшується

Рівноважний ЧНП збільшується Інфляція зменшується

на величину, кратній зростан-

ню інвестицій

Даний механізм діє таким чином.

В результаті політики "дешевих" грошей збільшуються над-

лишкові резерви системи комерційних банків, які є основою

збільшення грошової пропозиції, через кредитування; тому слід

очікувати зростання пропозиції грошей. Це знизить процентну

ставку, викликаючи зростання інвестицій, сукупного попиту,

сукупних витрат і рівноважного ЧНП залежить від ступеня зрос-

тання інвестицій і величини мультиплікатора доходів.

В умовах політики "дорогих" грошей банки виявляють, що

їх резерви надто малі, щоб задовільнити передбачену законом

норму обов'язкового резервного покриття, тобто їх поточні ра-

хунки надто великі в порівнянні з їх резервами. Тому вони

скорочують свої поточні рахунки, утримуючись від видачі нової

позики після оплати старої. Наслідком цього буде скорочення

грошової пропозиції, що викличе підвищення процентної ставки,

а це, у свою чергу, скоротить інвестиції, зменшуючи сукупні

витрати і обмежуючи інфляцію попиту.

Але грошово-кредитне регулювання не діє однозначно, по-

роджуючи певні суперечності. Зокрема, зростання ЧНП, вик-

ликане політикою "дешевих" грошей, у свою чергу, збільшує по-

пит на гроші, частково гальмуючи зусилля політики по зниженню

процентної ставки. Навпаки, політика "дорогих" грошей зменшує

ЧНП, а це веде до зменшення попиту на гроші і послаблює ре-

зультат даної політики, що полягає у зростанні процентної

ставки. Крім того, грошово-кредитна політика лише створює

відповідні умови для зміни пропозиції грошей, але вона не мо-

же гарантувати, що банки належним чином відреагують на неї

змінами у кредитуванні, особливо в період циклічного спаду.

Певні ускладнення виникають і в регулюванні чистого

експорту (торгового балансу). Якщо політика "дешевих" грошей

сумісна з завданням коректування дефіциту торгового балансу -

вона збільшує активне сальдо, то політика "дорогих" грошей,

протидіючи інфляції, веде до зменшення активного сальдо, тор-

гового балансу, збільшуючи його дефіцит.

Цілком зрозуміло, що в умовах хронічної інфляції Наці-

ональний банк України має діяти таким чином, щоб забез-

печувати антиінфляційні запходи. Але періодично НБУ здійснює

так звану "емісію на вимогу" у зв'язку з потребою поповнити

дефіцитний держбюджет. У такий спосіб неминуче досягається не

антиінфляційний, а проінфляційний ефект.

За моделлю запропонованою Олегом Гаврилишиним, Маркусом

Міллером та Вільямом Перродіним для пояснення ситуації, що

складається на грошовому ринку України, визначено зв'язок між

емісією, сеньйоражем та інфляцією.

Вихідна теза для побудови моделі: коли в країні існує

неефективне оподаткування і надходження не відповідають вит-

ратам, держава вдається до емісії. Емісія переворюється на

своєрідний податок з "карбування монет", або сеньйораж (це

якраз той податок, який покриваєнестачу від звичайних подат-

кових надходжень). Оскільки емісія викликає інфляцію, то

сеньйораж за суттю своєю є інфляційним податком, величина

якого визначається так:

* (М / Р), де * - коефіцієнт інфляції;

М/Р - реальна грошова пропозиція, або ре-

альні грошові баланси.

Якщо в економіці не відбувається змін у реальних грошо-

вих балансах, тобто М зростає пропорційно Р(М/Р=const), то

інфляційний податок і сейньораж дорівнюють один одному. Якщо

ж у реальних грошових балансах відбуваються зміни, тобто Р

зростає швидше, ніж М, то інфляційний податок перевищує сей-

ньораж, і формула податку має такий вигляд:

* (М/Р) = S + M/P,

де S - сеньйораж;

М/P - зміна грошових балансів.

Саме таке перевищення інфляції над сеньйоражем було

властиве для України в 1992-1993 рр.

Таблиця

Середньорічні показ-

ники, % до ВВП 1992 1993 (три квартали)

Сеньйораж 28 10

Інфляція 55 17

Важливою характеристикою стану грошової сфери і політики

є грошовий мультиплікатор.

Грошовий мультиплікатор тут розраховується як відношення

М2 (суми готівки в обігу та депозитів до запитання і строко-

вих депозитів у комерційних банках) до грошової бази (готівка

в обігу та у резервах). Графік засвідчує, що грошовий му-

льтиплікатор в цілому за два роки був невисоким (не вище

2.0), особливо низькі показники мав у 1994 р. - на рівні 1.3.

Це пояснюється невисокою активністю комерційних банків зага-

лом і високим резервуванням зокрема. У 1994 р. фактична норма

резервів становила понад 50% депозитів, хоч офіційно резерви

становили 15%. Це пояснюється тим, що в умовах нестабільності

банки банки воліють тримати грошові резерви в НБУ, не отри-

муючи процентів, що більш вигідно, ніж ризикувати, даючи кре-

дити під процент.

Ще однією характеристикою грошової політики держави та

її грошової системи є ступінь доларизації останьої. Оскільки

курс українського карбованця спочатку був надзвичайно ни-

зьким, то карбованець не виконував всіх функцій грошей, особ-

ливо - міри вартості та засобу нагромадження. Тому значна

частина угод здійснюється у стійкій валюті. Остання також ви-

користовується як засіб для визначення цін товарів та послуг

у недержавному секторі. Точний масштаб доларизації украї-

нської економіки визначити важко. Застосовується приблизний

показник, що розраховується як відношення депозитів у іно-

земній валюті до суми всіх депозитів.

Основні положення і висновки.

1. Закон грошового обігу визначає кількість грошей,необхідних

для обігу.

2. Головним змістом грошової політики є вплив на деякі макро-

економічні параметри через зміну грошової пропозиції.До таких

параметрів належать: сукупні витрати,реальний випуск,рівень

цін.

3. У теорії грошової політики розрізняють два підходи:-

кейнсіанський та монетаристський.Кейнсіанці стверджують,що

при збільшенні пропозиції грошей зменшується ставка процента,

зростають інвестиції та сукупні витрати.Обмежені можливості

впливу грошової пропозиції на макроекономічні показники вони

пояснюють явищами "пастки ліквідності" та нееластичностю

інвестиційного попиту.Монетаристи вважають,що наслідком

активної грошової політики може стати загальне підвищення

цін. Тому вони рекоменгдують дотримуватись стабільного і

низького темпу зростання грошової маси.

4. Чинниками,що визначають пропозицію грошей, є: емісія, опе-

рації центрального банку на відкритомуринку,діяльність ко-

мерційних банків (банківські депозити), норми банківських

резервів, побудова банківської системи країни.

5. Існує показник(грошовий мультиплікатор), що відображає зв'я-

зок між грошовою пропозицією,з одного боку, та грошовою базою

нормою банківських резервів і коефіцієнтом поділу доходів на-

селення на готівку та депозити - з другого.