в) опосередковано (через ринок факторів виробництва) при

залученні більшого обсягу ресурсів - на доходи власників ре-

сурсів:

Gpg Sales Y Inc

Існуючі податки можна класифікувати за різними прин-

ципами: об'єктом (податки на доход, прибуток, власність),

суб'єктами оподакування, платниками (індивідуальні такор-

поративні податки), характером стягування податку (прямі,

непрямі).

У даному разі нас цікавить конкретне питання: позитивний

ефект і втрати від застосування певних податків з макро-

економічної точки зору. Для цього розглянемо ту класифікацію

податків, яка розрізняє прямі податки (на доходи) і непрямі

(на споживання).

Прямі податки істотно впливають на ринок ресурсу праці.

Адже бажання пропонувати працю безпосередньо залежить від ве-

личини доходу, що залишається після оподаткування. Уявімо, що

пропорційним податком оподатковується зарплата. Як впливає

податок на обсяг робіт в економіці? Для відповіді скорис-

таємося графіком 2:

S2

Д

E2 S1

W1

E1

W

W2

K

L2 L1 L

Ресурси праці

Пояснення до графіка 2:

1. На графіку відображена рівновага (точка Е1) попиту і

пропозиції на ринку праці до того, як доход працівників почав

обкладатись податком. Цьому стану рівноваги відповідає

кількість зайнятих L1 і зарплата W.

2. Лінія S2 відображає пропозицію після впровадження по-

датку. Рівновага попиту і пропозиції досягається у точці E2.

3. Е2К - відрізок, що відображає величину податку на до-

ход. W1 - зарплата до оподаткування, W2 - після оподат-

кування.

4. Площа фігури W1E2KW2 означає величину податкових над-

ходжень до державного бюджету за умови, що платниками податку

є L2 осіб і кожна особа сплачує Е2К податку.

Розглянемо ситуацію до і після введення податку на доход

детальніше. Нехай до оподаткування середня зарплата становила

9 одиниць. Якщо встановлено, скажімо 30%-ний податок на зар-

плату, то працівники будуть пропонувати ту саму кількість

праці, у разі коли їх зарплата до оподаткування становитиме

12 одиниць. Але попит на працю з боку підприємсців змен-

шується із зростанням зарплати. Із зростанням зарплати, як

відомо, підприємства залучають меше працівників. Рівновага

(це і показано на графіку) встановиться в точці, яка виз-

начається більш високою зарплатою для підприємців (W1 W2),

але більш низькою зарплатою після оподаткування для праці-

вників (W2 W) і меншою зайнятістю.

Від оподаткування доходу суспільство має як вигоди, так

і втрати. Вигоди втілюються у величині податкових надходжень,

що будуть використані в інтересах платників податків (підви-

щення загального добробуту, суспільної безпеки, розвиток

культури, охорони здоров'я тощо).

На нашому графіку вигоди відображені площиною чотирикут-

ника W1E2KW2. Загальні втрати вимірюються трикутником Е2Е1К.

Він відповідає чистим втратам від розподілу ресурсів під

впливом податку. Ці втрати виникають через відмінність між

тим, що підприємці сплачують працівникам, і тим, що останні

отримують. Через зменшення реально отримуваної зарплати скоро-

чується пропозиція праці, відповідно скорочується обсяг про-

дукту, що міг би бути створений.

_Е2Е1К - загальна величина втрат, яка розподіляється між

працівниками і підприємцями.

- NE1K - втрати працівників від зниження доходів нижче

рівня, що існував до оподаткування.

_Е2Е1N - втрати підприємців від скорочення прибутків че-

рез зростання витрат.

Розглянемо тепер природу впливу непрямих податків (акци-

зу, податку на добавлену вартість). Якщо прямі податки, як ми

уже проілюстрували попереднім графіком, впливають на бажання

працювати, тобто на пропозицію праці, то непрямі визначають

обсяги загального виробництва та рівень цін. Скористаємося

для ілюстрації графіком AD - AS (графік 3):

Ціни

AS2

P2 D

E2

P2 AS1

T E1

P1

AD

P1 N

Y2 Y1 Випуск

Графік 3

Пояснення до графіка 3:

1. Рівновага у точці Е1 встановлюється до введення

акцизного збору. Їй відповідають обсяг виробництва Y1 і

рівень цін P1.

2. Після впровадження акцизу ціна збільшується, а лінія

пропозиція зсуваєьбся вгору, набувши значення AS2. Рівновага

встановлюється у точці Е2 при більш високій ціні Р2 і менших

обсягах виробництва Y2.

3. Відрізок Е2N відображає величину акцизного збору до

бюджету.

Розглянемо цю ситуацію більш детально. Нехай до введення

акцизного збору товар коштував 9 одиниць. При акцизному зборі

з одиниці товару у 3 грошові одиниці ціна мала б піднятися до

12 (такій гіпотетичній ціні відповідає точка D на графіку).

Лише за умови, що ціна буде на рівні 12 одиниць, обсяги про-

дажу мали б залишитися незмінними. Але покупці у разі такого

зростання ціни не залишаються нейтральними - їх природною

реакцією стає скорочення попиту. Компроміс між інтересами по-

купців та продавців буде досягнуто у точці Е2. Нехай їй

відповідають ціни не у 12, а, скажімо, у 10.5 одиниць, тобто

на 1.5 одиниці вище, ніж початкова ціна. У ціні 10.5 місти-

ться 3 одиниці акцизного збору. Втрати покупців від впровад-

ження акцизу становить 10.5 - 9 = 1.5 (адже раніше вони пла-

тили 9, а тепер 10.5 одиниць). Втрата продавців сягає:

9 - (10.5 - 3) = 1.5 одиниць (адже раніше вони отримували з

одиниці продажу виручку 9 одиниць, а після впровадження акци-

зу - 7.5 одиниць). Отже, втрати від акцизного податку (на

графіку вони зображені площею _NЕ2Е1) розподіляються між по-

купцями (споживачами) і продавцями (виробниками).

Можливість поповнити бюджет за рахунок збільшення опо-

даткування на перший погляд видається досить очевидною. Але в

реальності це виявляється не зовсім так. Кожна "данина", у

якій би формі вона не стягувалась, зменшує зацікавленість у

продуктивній діяльності. Помічено, що до певної межі оподат-

кування в оподаткованого (підприємця чи робітника) існує

зацікавленість у нарощуванні зусиль; після досягнення цієї

межі така зацікавленість зменшується і поступово сходить

нанівець. Отже, намагаючись збільшити податкові надходження

за рахунок збільшення податкових ставок або акцизів, швидко

досягається така межа, коли може зменшитись податкова база -

отримувані доходи або обсяги реалізації. Наслідком такого

зменшення стане скорочення власне податкових надзоджень.

Звідси випливає досить парадоксальний висновок: лібералізація

податкової системи може забезпечити збільшення податкових

надходжень. Цей ефект був помічений американським економістом

Артуром Лаффером і ввійшов в економічну науку під назвою кри-

вої Лаффера.

Крива Лаффера графічно має такий вигляд (графік 4):

100%

Середній B

рівень tb

податко-

вих ста-

вок ta A

tc C

0 Gв GA G

Обсяг бюджетних надходжень

Графік 4

Пояснення до графіка