що
має тенденцію збільшувати дефіцит державного бюджету (або
скорочувати його позитивне сальдо) в період економічного спа-
ду і збільшувати його позитивне сальдо (або зменшувати його
дефіцит) в період інфляційного зростання цін без необхідності
застосування додаткових політичних (суб'єктивних) заходів.
Автоматичні стабілізатори – це такі механізми в економіці, дія яких зменшує реакцію ВНП на зміни сукупного попиту.
Автоматична зміна податкових надходжень.
Система податків прогресивно залежить від особистих доходів та доходів підприємств. Якщо обсяг виробництва падає то податкові надходження автоматично зменшуються так, що падіння особистих доходів і видатків послаблюється. У такому випадку випуск продукції зменшується не так відчутно.
В інфляційні періоди зменшення податкових надходжень зменшує особисті доходи, стримує споживчі витрати, скорочує сукупний попит і уповільнює зростання цін та заробітної плати.
Допомога по безробіттю, соціальна допомога та інші трансфертию
Допомога по безробіттю вливає кошти в економіку(в період кризи) або вилучає з неї (в період буму) і, як результат, стабілізує її та згладжує наслідки ділових циклів.
Дія інших трансфертів аналогічна.
Основні засоби дискреційної фіскальної політики :
Зміна прграм суспільних робіт та інших програм, пов”язаних з витратами.
Зміна програм трасфертного типу (перерозподільчих).
Циклічні зміни рівня податків.
Дискреційна фіскальна політика – це політика, при якій уряд свідомо маніпулює податками та державними видатками з метою зміни реального обсягу національного виробництва та зайнятості, контролю за інфляцією та прискоренням економічного зростання.
4. ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ ТА БЮДЖЕТНЕ ОБМЕЖЕННЯ
Фінансово-бюджетне регулювання є основою фіскальної
політики - кейнсіанського методу досягнення макроекономічної
рівноваги.
Під фінансами розуміють систему економічних відносин, що
склались у суспільстві щодо формування і використання грошо-
вих ресурсів. Убільш вузькому розумінні, фінанси - це грошові
фонди (готівкові і безготівкові), за якими стоять матеріальні
ресурси, необхідні для функціонування підприємств і здійснен-
ня державою своїх функцій. Суть фінансів більш повно ви-
являється у виконуваних ними функціях: розподільчої, регулю-
ючої і контрольної.
Фінансова система будь-якої країни складається із трьох
тісно переплетених сфер: фінанси держави, фінанси фірм і
фінанси домашніх господарств.
Фінанси домашніх господарств (населення) - це грошові
фонди, що формуються з доходів домашніх господарств. За допо-
могою фінансів фірм (підприємств) створюється національний
продукт, який є джерелом формування фінансових ресурсів насе-
лення і держави.Проте у виконанні згаданих функцій фінансів
основна роль належить фінансам держави.
Отже, державні фінанси - це сукупність грошових засобів,
зосереджених у руках держави і призначених для забезпечення
властивих їй функцій, а також сукупність форм і методів, че-
рез які ці функції реалізуються.
П.Самуельсон коротко сформулював основні функції дер-
жави, які вона реалізує через свої фінансові засоби - ефек-
тивність, справедливість і стабільність.
Ефективність означає, що держава через податкову систему
та пільги, регулюючи грошовий обіг і кредитування, сприяє пе-
реливанню капіталів, підвищенню ділової активності, найбільш
доцільному використанню виробничих ресурсів. Справедливість
полягає у відповідній податковій політиці, яка забезпечує
формування фондів держави для фінансування соціальних прог-
рам, спрямованих на фінансову підтримку найменш захищених
членів суспільства за рахунок найзаможніших. Стабільність -
це спрямованість фінансової і кредитної політики на досяг-
нення макроекономічної рівноваги.
Використання державних фінансів, таким чином, лежить в
основі фінансового макроекономічного регулювання. Державні
фінанси зосереджуються у бюджетні держави і бюджетах місцевих
органів влади.
Державний бюджет - це фінансовий план утворення і вико-
ристання грошових фондів держави протягом року; це баланс до-
ходів і витрат держави, який складає міністерство фінансів.
Державний бюджет (місцеві бюджети) завжди складаються
здвох частин - доходної і витратної. Доходна частина показує
обсяги і джерела надходження доходів бюджету, а витратна -
бюджетні видатки та їх обсяги.
Доходи бюджету складаються насамперед з різноманітних
податків з фірм і домашніх господарств (понад 90% цен-
трального і 70% місцевого бюджетів формується за рахунок по-
датків), а також митних зборів, процентних платежів державі і
державної позики.
Витрати бюджету мають таке спрямування: на виконання
соціальних програм, оборону. утримання апарату державного
управління, державні інвестиції і закупівлі, а також виплату
процентів по державному боргу.
Основу доходів бюджету складають податки. Усі податки
поділяються на чотири групи:
- прямі (оподаткування особистого доходу і прибутку
фірм);
- непрямі (акцизи або податок з продаж, податок з оборо-
ту, з доданої вартості);
- податки на власність (з майна, землі, дарінь або спад-
щини);
- платежі на соціальне страхування (страхові внески з
заробітної плати, прибутку корпорацій по старості, медичному
обслуговуванню, безробіттю).
Роль податків як регулятора економіки зростає. Держава,
маніпулюючи податковими ставками і видами податків, має змогу
стимулювати чи обмежувати розвиток окремих галузей або сфер
економіки, підприємств чи монополістичних об'єднань. Нап-
риклад, звільняючи від оподаткування суми, що йдуть на
технічний розвиток виробництва (на іновацію і модернізацію),
держава сприяє НТП. Не оподатковуються інвестиційні, страхові
і соціальні фонди тощо. Так держава через регулювання подат-
ками може впливати на ефективність і стабільність економі-
чного розвитку.
Особливе значення мають прямі податки, які утворюють
більшу частину державного бюджету. Світовий досвід перекон-
ливо свідчить, що найвищими темпами розвивається економіка
(10 - 15% на рік) при мінімальному оподаткуванні прибутку
(ставка 10 - 12%). При ставці податку нижче від 10% наг-
ромадження капіталу відбувається швидше, ніж створюються умо-
ви для його ефективного використання. Тому податкові пільги
не повинні бути значними і тривалими.
Водночас рівень податків на прибуток і доходи визначає
майбутній обсяг державних витрат, які спрямовуються на розв'я-
зання гострих соціальних проблем, регулювання "ефективного по-
питу". Тому при встановленні податкових ставок держава врахо-
вує дві обставини: з одного боку, надмірний податковий тиск
на підприємства створює структуру цін, веде до згортання ви-
робництва, а з іншого - зменшення податкових ставок сприяє
пожвавленню виробництва і економічному зростанню, а в кінце-
вому рахунку веде до зростання доходів підприємств, насе-
лення, держави і нації в цілому.
Держава так повинна будувати свою систему оподаткування,
щоб охопити податками різні види доходів і ефективно впливати
на їх формування. При цьому слід застосувати принцип: одна-
кові доходи обкладаються однаковими податками. Це дає змогу
реалізувати один із аспектів соціальної справедливості: хто
більше одержує доходів, той більше віддає на фінансування
суспільних потреб. Тому держава застосовує такий принцип