того,що частина сукупного попиту(реального доходу),що була

вилучена з обігу як попит на товари завдяки за-

ощадженням,знову стає його частиною у вигляді попиту на

інвестиційні товари.Рівновага на ринку заощаджень(інвестицій)

передбачаєрівність: S=I; S(i,I)=I(i).

Графічно це має такий вигляд: i S(i)

1.Графік ілюструє пряму залежність

між заощадженнями і ставкою процен-

та та обернену залежність між інве- i I(i)

стиціями і ставкою процента.

2.У результаті взаємодії попиту на

інветиції і пропозиції заощаджень

встановлюється рівноважнй процент

і досягається відповідність інве- 0 I,S

стицій і заощаджень:S=I. S=I

Якщо зростатиме схильність до заощаджень,лінія заощаджень

зрушиться паралельноправоруч,і рівноважна ставка процента

зменшиться.Якщо ж зростатиме схильність до інвестицій,то пра-

воруч зрушиться саме лінія інвестицій,і рівноважна ставка

процента зросте.

У класичній моделі рівноважна ставка процента не виз-

начає обсягів пропозиції чи попиту,але вона впливає на роз-

поділ цього попиту на дві частини:споживання С і інвестиції I.

Маючи функції С та I і склавши їх,можна отримати ф-цію сукуп-

ного попиту.

Yr

1.На графіку зображено три функції:

інвестиції I(i),споживанняC(i,Y )та Yr

побудована шляхом складання перших D

двох ф-ція сукупного попиту YDr (i,Yr). Yr(i,Yr)

2.Ставка процента і є тим економіч- C

ним інструментом,який визначає роз- C(i,Yr)

поділ Yr на C та I. I I(i)

I,S

Зміна ставки процента(i) не спричинює зміни сукупного попиту YDr.

Останній, як уже зазначалось,у класичній моделі лише присто-

совується до сукупної пропозиції.Але збільшення і викликало

зміну розподілу Y на користь споживання.

Поглянемо на класичну модель як на певну цілістність.Для

цього об'єднаємо графіки ринків відповідно до логіки їх роз-

гляду в класичній моделі.

Wr LS (Wr)

Wr

LD (Wr)

L L

1)Ринок ресурсів

S S

Yr Yr Yr Yr Yr

Yr

YrD (P,Yr)

YrD(P,Yr)

C(i,Yr)

L L P P i i

2)Виробнича ф-ція 4)Ринок товарів. Розподіл сукупного

попиту Yr на спожив.

та інвестицій

Y MS I,S

MD(Y) I(i)

Y

I,S

S(i)

M

i i

3)Ринок грошей 5)Ринок заощаджень

(інвестицій)

Пояснення до системи графіків:

1.Сукупність графіків у їх певній послідовності дає мож-

ливість демонструвати,як забезпечується загальна рівновага і

формується економічний оптимум за класичною моделлю.

2.Першим у цій логічній послідовності є ринок ресур-

сів(робочої сили),взаємодія попиту і пропозиції на якому виз-

начає рівновагу при повній зайнятості.

3.Другою є виробнича функція,яка показує зміну пропозиції у

разі збільшення факторів.Вона у поєднанні з ринком робочої

сили показує той реальний обсяг виробництва(пропозиції),який

забезпечує повне використання ресурсів.

4.Третім є ринок грошей,який не впливає на величину реального

продукту,але визначає номінальний продукт.Тому він зображений

як такий,що прямо не пов'язаний з іншими графіками.

5.Четвертий у логічній послідовності - це ринок товар-

ів.Пропозиція на ньому визначена виробничою функцією,тому

виступає як екзогенна величина,незалежна від рівня цін.

6.П'ятий - це ринок нагромаджень(інвестицій),на якому вста-

новлюється рівноважна ставка процента.Остання регулює роз-

поділ сукупного попиту на споживання і інвестиції.

Класична і неокласична “моделі” економічного кругообігу.

Марною справою було б шукати у працях видатний представників класичної політичної економії А.Сміта, Д.Рікардо, Ж.Б.Сея, Дж.С.Мілля якоїсь закінченої моделіекономічного кругообігу, але опис її, опираючись на економічні принципи, які вони сповідували, можна в загальних рисах зробити.

Зокрема, Адам Сміт прийшов до висновку, що координація трудової діяльності мільйонів людей і досягнення пропорційності і рівноваги економічного розвитку здійснюється “невидимою рукою” об”єкутивних економічних законів, ринкового механізму відносин між людьми. Він писав :”Кожна людина мислить лише про власну вигоду, але невидима рука, яка її спрямовує, приведе її до результату, про який вона сама і не помишляла”. Сміт вважав, що прпопорційність суспільного господарства встановлюється довершеним механізмом ринку ( ціною, попитом і пропозицією), об”єктивними економічними законами суспільного життя, які діють об”єктивно (незалежно від волі і свідомості людей), як “невидима рука”. Економічний механізм “невидимої руки” не потребує державного втручання. Ринкова економіка, на думку Сміта, не повинна знати економічних криз (порушень макроекономічної пропорційності).

Ж.Б. Сей намагався деталізувати окремі елементи і механізм дії класичної ”моделі” економічного кругообігу. Він вважав пропозицію товарів тим фактором, що визначає рівень доходу і зайнятості населення. Тому слід всіляко збільшувати пропозицію, нарощуючи виробництво. Пропозиція у “моделі” Сея сама породжує попит на товари, виробництво будь-якого обсягу продукту забезпечує доход, який необхідний для закупівлі всього продукту на ринку, тобто пропорційність забезпечується автоматично. При цьому усі заощадження населення дорівнюють інвестиціям : S=I.

Отже, Сей сформулював закон ринку, на якому й будується класична схема економічного кругообігу; за ним обмін продукту на продукт автоматично веде до рівноваги між купівлею і продажем, а якщо певні товари не знаходять собі покупця, це означає, що “інші виробництва дали товарів менше, ніж необхідно”

Ж.Б.Сей, як і Сміт та Рікардо, вважав, що глибокі диспропорційні відтворення неможливі при нормальному функціонуванні ринкової економіки, він допускав лише часткове перевиробництво окремих товарів.

Ідеї класичної політичної економії розвивались представниками неокласичного напряму в економічній теорії До неокласичного напряму відносять вчення австрійської (К.М.Менгер, Ф. Візер, Е.Бем-Баверк), математичної (М.Е. Вальрас, В.Парето,У.Джевонс,І.Фішер), американської( Дж.Б.Кларк та інші) і кембріджської (А.Маршал, А.Пігу та інші) економічних шкіл. Даний напрям сформувався у 70-80-х роках 19 ст. Усі ці школи об”єднує застосування такого методологічного принципу, як маржиналізм (дослідження гранично малих і гранично великих економічних величин). На основі принципу маржиналізму було розроблено теорії граничної корисності та граничної продуктивності капіталу, які використовувались для побудови неокласичних моделей ринкової рівноваги. Нині неокласичні ідеї

розвивають сучасні економісти - Дж.Гікс, Дж.Мід, Р.Солоу, М.Фрідмен та інші. . Навіть за умов, коли ринкову економіку час від часу вражали кризи, вони заперечували необхідність макроекономічного реголювання, вважаючи, що ринковий механізм попиту і пропозиції має достатньо можливостей для подолання диспропорцій, які виникали, і встановлення порушеної ринкової рівноваги.

Неокласичні теорії і моделі рівноваги