ТЕМА. Наслідки порушення макрорівноваги.
1. Економічний цикл в макроекономічних моделях.
2. Інфляція - як порушення макрорівноваги.
3. Моделювання інфляції в Україні.
4. Різні антиінфляційні заходи, їхні можливості та обмеження.
1. Перед нами постає питання: пояснити явище порушення рівноваги та ті наслідки, до яких воно призводить. У цій темі предметом нашої уваги стануть насамперед економічний цикл, інфляція та безробіття.
Економічний цикл - це форма, в якій відбувається рух економіки. Макроекономічна рівновага є динамічною, мінливою. Її мінливість проявляється не лише у постійному нарощуванні обсягів виробництва, а й у чергуванні скорочень (спадів) та розширень (підйомів) економіки. Важливим завданням науки є
пояснення причин такого чергування.
В економічній науці ще з 20-х років ХХ століття почався перегляд традиційних уявлень про цикли в розвитку економіки. Внаслідок цього сформувалися три протилежні підходи:
1) економічний цикл розглядається як відхилення від нормального стану рівноваги;
2) цикл трактується як загальна форма економічного прогресу, а економічна рівновага не розглядається як норма, до якої тяжіє економіка в процесі коливань;
3) від ідеї закономірно-періодичного циклу відмовилися взагалі.
Таким чином, проблема звелася до визнання чи невизнання закономірності циклів в економіці та до аналізу зв'язку між циклом і рівновагою.
Ті дослідники, які розуміли коливання як явище закономірного відхилення від стану рівноваги (перший підхід), зробили пояснюючі теорії економічних циклів, в яких прагнули пояснити причини спадів та підйомів, закономірності переходу від однієї фази до іншої, проходження пікових та найнижчих
точок циклу. Будь-яка інша наука могла б позаздрити різноманітності цих пояснень. Існує спеціальна література, присвячена класифікаціям та аналізу різних теорій економічних циклів.
Теорії нововведень (інновацій) тлумачить цикл періодичним впровадженням технологічних нововведень (Йозеф Шумпетер та його тлумачники). За Шумпетером, існують дві фази, які віддаляють економіку від рівноваги: підйом і депресія, та дві фази, що повертають економіку до рівноваги: криза та пожвавлення. Кожне нововведення, творцем якого є підприємці, порушує рівновагу.
Грошова теорія пояснює цикл рухом кредиту (Ральф Хоутрі, Фрідріх Хаєк і ін.). За теорією Хоутрі, причиною криз стає штучне звуження грошової пропозиції емісійними банками, які підвищують залікову ставку процента для захисту касової готівки або з метою підтримки курсу національної валюти. За
Хаєком, економіка без грошей більше тяжіла б до стійкої рівноваги. Розширення ж кредиту провокує диспропорції у русі різних цін. Зокрема, ціни на предмети споживання зростають швидше, ніж на засоби виробництва. Це сприяє зменшенню інвестування і започатковує депресію.
Теорії недоспоживання пояснювали цикл надмірно високою часткою в сукупних доходах багатших прошарків суспільства (Джон Гобсон, Еріх Прайзер та ін.). За теорією Гобсона, величина заощаджень у капіталістичному суспільстві має тенденцію до перевищення обсягу інвестицій (оскільки переваги прогресу
привласнюються багатими, їх схильність до інвестування спадає). Нерівний розподіл доходів, що спричиняє відносне скорочення інвестицій призводить до безробіття, зниження цін і доходів. Прайзер, навпаки, наголошував на тому, що надмірно високі прибутки періоду підйомів призводять до відносного
відставання зарплати від інвестицій. Високі прибутки спричиняють високі інвестиції, з часом інвестування стає надмірним, а споживання – відносно недостатнім.
Теорії, що пояснюють цикл відсутністю синхронності (відповідності) у розвитку різних сфер, розробляли Альберт Афталіон, Джон М. Кларк, Уеслі К. Мітчел, Михайло Туган-Барановський. Афталіон пояснював цикл явищем, що дістало назву "принципу акселерації". Він обгрунтував появу надлишку предметів споживання тим, що на початку фази підйому ціни на засоби виробництва зростають швидше, ніж на предмети споживання. Наприкінці фази в результаті нагромаджень засобів виробництва створюється настільки значний надлишок предметів споживання, що падає їх гранична корисність і ціна. Криза, що охоплює галузі, де перенагромадилися засоби виробництва, перекидається на інші галузі, стаючи загальною. Кларк, розвиваючи ідею "акселератора", доводив, що попит на засоби виробництва залежить від двох чинників: величини амортизації і попиту на споживчі товари. Щорічне зношування засобів виробництва потребує постійної суми інвестицій, а непостійний попит на предмети споживання - змінюваної. Будь-яке зменшення попиту на предмети споживання робить непотрібною частину уже інвестованого раніше капіталу і викликає коливання економічної активності. Мітчел також акцентував увагу на невідповідності зростання цін на засоби виробництва і предмети споживання. Але він доповнював пояснення тим, що при підйомі до виробництва залучаються робітники з нижчою кваліфікацією і
гірше обладнання. Відповідно, граничний прибуток починає падати, і за цих умов починається криза.
У світовій економічній науці відомого українського економіста Михайла Тугана-Барановського (1865-1919) відносять до "синтетичного" напряму, який пояснював цикл невідповідністю (асинхронністю) у розвитку різних сфер виробництва. Він пов'язував циклічний характер економічного розвитку з інноваціями в галузях, що виробляють засоби виробництва, а власне причину циклічних коливань вбачав у диспропорціях між рухом заощаджень та інвестицій у цих галузях. Появу диспропорцій він пояснював недосконалістю дії ринкових механізмів, їх неспроможністю пропорційно розподілити капітал між різними
сферами.
Другий підхід до економічного циклу, як уже зазначалося, грунтується на відмові від його розуміння як відхилення від стану рівноваги. Він розроблявся в межах відносно молодої науки - економетрики. За уявленням представників цього напряму, поняття рівноваги - штучне, ідеальне утворення дослідника. Справжня економіка - це постійний рух. Тому необхідно розробляти моделі коливань, виходячи з внутрішніх залежностей та зовнішніх чинників, досліджувати їх посилення та затухання. Економетристи відстоювали ідею неминучості коливань в умовах економічного прогресу, досліджували можливості впливу на циклічні коливання, шукали засобів їх пом'якшення.
Третій підхід характеризується остаточною відмовою від розуміння коливань як відхилення від рівноваги, запереченням рівноваги як якогось нормального стану, відмовою від ідеї регулярної періодичності циклів і навіть заміною самого поняття -