Розподілимо моделі, що будуть розглядатися нижче на три

групи:

1) пояснення економічних коливань змінами на базі сукупного попиту;

2) пояснення коливань змінами у пропозиції:

3) пояснення, що враховують зміни і з боку попиту, і з боку пропозиції.

Пояснення коливань змінами з боку попиту здійснюється в межах моделі IS-LM. Ця модель дала змогу пояснити зміни рівноваги (коливання) у короткотерміновому періоді під впливом таких екзогенних чинників, як бюджетно-податкова та грошово-кредитна політика, на ендогенні величини; ставку процента і величину ВНП. Запишемо у символах ті наслідки, до яких, згідно з моделлю IS-LM, призводять дії згаданих чинників.

Збільшення податків скорочує випуск і зменшує ставку

процента:

AD Inv Y

T D

Y (M/P) L(i) i

Збільшення державних витрат одночасно збільшує випуск і ставку процента:

AD Inv Y

G D

Y (M/P) L(i) i

Збільшення грошової маси зменшує ставку процента і збільшує випуск:

S

(M/P) i

M

i I AD Inv Y

2. Явище інфляції має макроекономічну природу хоча б тому, що означає підвищення загального рівня цін і певні зрушення у сукупних обсягах виробництва.

Аналізуючи явище інфляції, розрізняють два її види: інфляцію попиту та витрат (пропозиції).

Для ілюстрації механізму інфляції скористаємося моделлю AS-AD, маючи на увазі такі вихідні положення:

1) інфляція - це порушення рівноваги, що відбувається внаслідок зсувів ліній AD та AS;

2) причиною зрушень лінії AD можуть бути раптові зміни кожного з компонентів сукупних витрат C,I,G, а також зміни в кількості грошей, які перебувають в обігу;

3) необхідно розрізняти довготермінову пропозицію, яка графічно зображається вертикальною лінією, і короткотермінову, що зображається лінією з правостороннім нахилом;

4) зрушення в обсягах виробництва, спричинені зсувами ліній AD та AS, є тимчасовими. Економіка тяжіє до виробництва на рівні своїх потенційних можливостей. Тому необхідно розрізняти короткотермінові і довготермінові наслідки тих чинників, що спричиняють інфляцію попиту і витрат.

Моделювання інфляції попиту грунтується на правосторонньому зсуві лінії AD, що є адекватним збільшенню сукупного попиту. Причиною цих змін може бути збільшення кожного з елементів сукупних витрат. Найважливішою серед них є збільшення державних витрат і зменшення податків. Так само сукупний попит зростає тоді, коли збільшується кількість грошей в обігу. Вважається, що будь-які заходи експансіоністської бюджетно-податкової чи грошово-кредитної політики можуть спричинити інфляцію попиту. Зобразимо результат

дії цих чинників графічно:

P P

AD1(A, M,G1) AD2(A, M,G2) AD1(E,M1) AD2(E,M2)

PC PC

C C

PB PB B

B

PA A PA A

Y(K,L) YB Y Y(K,L) YB Y

Перехід від А до В ще не є інфляцією. По-перше, це підвищення цін здійснюється на короткому проміжку (інфляція ж вважається тривале зростання загального рівня цін). По-друге, воно супроводиться збільшенням обсягів виробництва і може розглядатись як безпосередній його наслідок. Перехід від точки А до В поясню/ться тим, що зростання цін на продукцію кінцевого виробництва стимулює зростання загальних обсягів виробництва.

З часом зростання цін на засоби виробництва починає наздоганяти зростання цін на продукцію кінцевого виробництва. Лінія сукупної пропозиції зсувається ліворуч, і у довготерміновому періоді виробництво, яке зменшується, опиняється на своєму природному рівні. Як наслідок, має місце збільшення цін при незмінних обсягах виробництва.

Моделювання інфляції витрат грунтується на лівосторонньому зсуві лінії AS, що є адекватним зменшенню сукупної пропозиції. Зсув AS і відповідне зменшення пропозиції виникає під впливом очікування збільшення витрат виробництва. Такі зміни іноді називають "шоком пропозиції". їх зумовлює раптове

підвищення цін на елементи виробничих витрат. Підвищення цін на елементи виробничих витрат може статись і через неврожай, стихійне лихо, різке підвищення заробітної плати під тиском профспілок. Графічне положення того, чому лінія AS зсувається ліворуч, має такий вигляд:

Y Y1(L) Y

A

Y1

Y1 D Y2(L)

Y2 C

Y3

B

L3 L2 L1 L Y

Графік 1 Графік 3 AS2

W P AS1

B A

W/P1 D P3

W/P2 D L1 P2 D

W/P3 C D C

L2 P1 A

B

L3 L2 L1 L Y3 Y2 Y1 Y1 Y

Графік 2 Графік 4

Особливої уваги заслуговує питання, чому подорожчання одного з елементів виробничих витрат викликає зменшення сукупної пропозиції. Якщо виробники під тиском зростання цін на певний елемент виробничих витрат скорочують його споживання, то виробничі можливості економіки зменшуються. Це означає, що кожен додатково найнятий працівник може створити менший продукт. Так, при збільшенні кількості працюючих від L2 до L1 у межах виробничої функції Y2(L) може бути створено Y продукту і не може бути його створено Y1 . Якщо ж кількість найнятих працівників залишається L1 , то при скороченні виробничої функції відбудеться скорочення граничного продукту (перехід

від точки A до D), що відповідає зменшенню реальної зарплати (від W/P1 до W/P3).

Тепер розглянемо модель інфляції витрат. Графічно вона має такий вигляд:

P Значну роль у лівосторонньо-

AD2 AS2 му зсуві сукупної пропозиції

відіграють передбачення ви-

AD1 AS1 робників. Раптове збільшення

PC цін на певний елемент вироб-

ничих ресурсів підвищує пе-

PB редбачувані ціни на засоби

виробництва. Якщо попит за-

PA лишається на попередньому

рівні, то виробництво у по-

передніх обсягах стає нерен-

Y(K,L) Y табельним. Однак економіка

не може лишатись у такому

стані тривалий час, оскільки реальний обсяг не відповідає природному.

Після того, як рівновага досягла точки В, подальший розвиток подій можливий за двома варіантами: повернення в точку А