Другий варіант можливий тоді, коли в результаті бюджетно-податкової або грошово-кредитної політики лінія сукупного попиту зсунеться праворуч. У результаті досягається нова рівновага за більш високого рівня цін, але на природному рівні виробництва. Вважається, що розвиток подій за цим варіантом відбувається швидше.

З приводу того, який з наведених варіантів реагування економіки на раптове підвищення цін на виробничі ресурси є більш прийнятним, точиться теоретична дискусія. Перший варіант має ту перевагу, що повернення до природного рівня виробництва відбувається без зростання цін, але це триває довгий час, а отже, передбачає тривале безробіття. Другий варіант гарантує швидкий вихід на втрачені обсяги виробництва, але супроводиться значним підвищенням загального рівня цін.

Цікавою проблемою макроекономічної теорії є пояснення інфляції, особливо інфляції попиту. Існують два протилежні пояснення інфляції попиту: з позиції монетариської і кейнсіанської теорій.

Монетаризм. Широковідомим став вислів Мілтона Фрідмана про те. що "інфляція скрізь і завжди є монетарним явищем". Тобто для того, щоб пояснити інфляцію, треба дослідити пропозицію грошей. Однак деякі фактичні дані засвідчують, що не все у зв'язку інфляція-грошова пропозиція є цілком очевидним.

Інфляція - це виключно явище пропозиції грошей, то чому зростання грошової пропозиції не зумовило пропорційного зростання індексу цін, а рівень інфляції при постійному зростанні пропозиції грошей то зростав, то зменшувався?

Відповідь на це питання міститься у відомій монетариській формцлі:

МV = P Y

По-перше, частково зростання грошової маси може "поглинатися" зростанням реального ВНП. Тобто ефект від зростання грошової пропозиції розпадається на дві частини: частково зросла грошова маса "обслуговує" приріст ВНП, а частково втілюється у зростанні цін. По-друге, дія грошової пропозиції

на ціни "коригується" швидкістю обертання грошей: ціни можуть зростати і при незмінній масі грошей лише за рахунок прискореного їх обертання.

Кейнсіанський погляд. Кейнсіанство, як зазначалося вище, поставило в центр макроекономічної теорії сукупний попит. Виходячи з цього, це вчення пояснює і явище інфляції.

Нам відомо, що ціни залежать від граничних витрат, а граничні витрати, у свою чергу, від рівня зарплати. Зростання сукупного попиту, за кейнсіанською теорією, має призвести до збільшення рівня зарплати, рівня витрат, а отже, і до підвищення цін.

Відомий економіст А.Філіпс свого часу зібрав статистичний матеріал за 1861-1913 та 1923-1958 рр., який підтверджував існування залежності між щорічним зростанням зарплати та відсотком безробіття. При безробітті на рівні 4,5% від числа працездатних рівень зарплати залишається незмінним. При

скороченні безробіття до 4% відбувається річне збільшення зарплати на 0,5%. На основі цих даних і була побудована крива Філіпса.

У разі скорочення безробіття під тиском збільшення сукупного попиту відбувається зростання рівня зарплати. Це спричиняє зростання граничних витрат і в результаті - зростання цін, тобто інфляцію.

AD U W MC P

де U - рівень безробіття;

W - рівень зарплати;

MC - граничні витрати.

Щорічне 2,5

зростан-

ня зарп- 2

лати, %

1,5

1

0,5 4,5

-0,5 1 2 3 4 6

Безробіття, %

Усі міркування, які випливають з кривої Філіпса мають обгрунтування за умови, що продуктивність праці лишається незмінною. Якщо ж продуктивність праці зростає швидше, ніж зарплата, то, навпаки, ціни зменшуються. Отже, зв'язок W MC P справедливий лише за двох умов: коли продуктивність лишається незмінною або коли зарплата зростає швидше ніж продуктивність.

Традиційно крива Філіпса зображається в координатній площині, де по вертикалі відкладається рівень інфляції. А сама крива розглядається як набір альтернативних комбінацій інфляції і безробіття. Ще більш конкретно криву Філіпса можна визначити як криву, що відображає можливий компроміс між безробіттям та інфляцією: із збільшенням безробіття інфляція зменшується.

Крім власного підвищення зарплати і граничних витрат, значний вплив на формування рівня інфляції мають передбачення щодо зростання цін. В основі кривої Філіпса лежить припущення, що вони перебувають на нульовому рівні. Якщо ж вони виникають, то це має спричиняти зсув кривої Філіпса вгору.

Ph1 Ph2 Ph3

Рівень 50

змін у

цінах, 40

%

30

20

10 6

-0,5 1 2 3 4

Безробіття, %

Відповідно до кривої Філіпса, якщо сукупний попит зменшиться до рівня, що передбачатиме безробіття на рівні близько 6%, то рівень зарплати врешті-решт стане меншим, ніж рівень інфляції. Це знизить реальний рівень інфляції і зменшить його передбачення. Крива Філіпса повернеться у стан, коли природний рівень безробіття (4,5%) забезпечить нульову інфляцію.

3. Різновидом одночасно і інфляції попиту, і інфляції витрат є так звана "інфляція, пов'язана зі спадом". її модель розглянута у книзі Едвіна Дж. Долана та Дейвіда Е. Ліндсея. Вона цікава тим, що досить точно відтворює ситуацію в Україні. Початок інфляції в нашій країні пов'язаний із надмірним сукупним попитом та постійними інфляційними очікуваннями. Графічно інфляція, пов'язана зі спадом, має такий вигляд:

P AS4

AS3

E4

AS2

E3

E2 AS1

E1

Y(K,L) Y

Розглянута модель грунтується, по-перше, на тому, що коли інфляція виникає в результаті зростаючого попиту, то, найімовірніше, уряд, відчувши її негативні наслідки, починає обмежувати інфляцію саме стримуванням сукупного попиту. По-друге, в моделі враховано інерцію виробників у їх ставленні до цін. Проіснувавши певний час в умовах інфляції, навіть якщо відбувається реальне обмеження сукупного попиту, люди очікуватимуть зростання цін.

Власне