попит, що призводить до кризи. Якщо скорочення випуску продукції, в кінцевому рахунку викликає падіння заробітної плати ціни впадуть і в кінці кінців інфляція буде під контролем. В таких країнах, як Бразілія і Італія, які проводили політику 100%-ої індексації, шок пропозиції в ?)-х роках і індексація привели до розскручування спіралі цін і заробітної плати і до швидкого росту цін. Формування систем соціального захисту безробітних і бідних прошарків населення - кращий спосіб рішення економічних проблем і захисту населення в порівнянні з 100%-ою індексацією.
Специфічні умови боротьби з інфляцією у постсоціалістичних країнах породили особливі антиінфляційні заходи:
1) обмеження ліквідності грошей:
2) протидія зовнішнім інфляційним чинникам;
3) підвищення курсу національної валюти;
4) роздержавлення економіки як засіб підвищення ефективності виробництва;
5) стимулювання імпорту;
6) подолання хронічного дефіциту бюджету тощо.
Антиінфляційне регулювання в Україні у першій половині 90-х років здійснювалося за принципом "стій-іди" ("stop-go"). Причиною суперечливості дій уряду є те, що український варіант постсоціалістичних перетворень - це так званий "м'який", нешоковий шлях, що дістаув назву "градуалізм". На відміну від
країн, де обрано швидкий варіант перебудови економіки (Польща, Чехія, Словенія, Естонія, Латвія, Литва) і вже досягнуто фінансової стабільності та бездефіцитного або малодефіцитного бюджету, в Україні зберігається значний дефіцит бюджету. Коли інфляція почала переходити гіперінфляцію, національний банк вдався до монетарних обмежень. Але обмеження емісії, як правило, триває лише кілька місяців, упродовж яких загострюються проблеми виплат зарплати, пенсій, дотацій сільському господарству та вугільній промисловості, зростає
заборгованість державних підприємств перед бюджетом та одного перед одним. Врешті-решт здійснюється нова емісія, і розпочинається новий виток інфляції.
Протягом 1993-1994 рр. в Україні було досягнуто декількох помітних зменшень зростання готівкової маси, але опісля неминуче спостерігалось її прискорене зростання. Найбільшим було обмеження у травні 1994 р., коли мало місце не просто гальмування зростання, а абсолютне скорочення грошової бази
(на 9,8%). У наступні чотири місяці грошова маса, однак, зросла в 4 рази. Індекс споживчих цін грудня по відношенню до травня 1994 р. зріс у 3,17 раза. Так наказ "стій" щодо інфляції змінився наказом "іди".
Основні положення і висновки.
1. У межах підходу, що розглядає цикл як закономірно періодичне явище, були запропоновані різні пояснення циклу: інноваційне грошове (пов'язане з кредитом), недоспоживання, відсутність синхронності у розвитку різних сфер та ін.
2. Пояснення економічних коливань у межах моделі IS-LM розкриває зв'язок між екзогенними явищами (бюджетно-податковою та грошовою політикою) та ендогенними (ставкою процента і обсягом випуску).
3. Модель "хибних уявлень працівників про зарплату" пояснює збільшення пропозиції праці невірними уявленнями про реальну зарплату, які виникають тому,що працівники помиляються у своїх передбаченнях цін у бік їх зниження. Більша пропозиція праці забезпечує більший випуск.
4. Модель "модель недосконалої інформації" пояснює збільшення пропозиції з боку виробників неможливістю отримати реальні дані про відносні ціни своєї продукції і орієнтацією на передбачувані ціни. Якщо реальні ціни перевищують передбачувані, виробник збільшує випуск.
5. Модель "жорсткої зарплати" пояснює збільшення випуску зменшенням реальної зарплати і зростанням зацікавленості підприємців у наймі додаткових працівників. Це може відбуватись в умовах відносно стабільної зарплати і змінюваних цін.
6. Модель "жорстких цін" поянює зростання випуску неможливістю для частини виробників часто змінювати ціни, що породжує потяг до завищення цін. Тут очікування підвищення цін спричиняє це підвищення в дійсності. Відповідно, зростає випуск.
7. Модель "реального економічного циклу" пояснює збільшення пропозиції (випуску) технологічними змінами і збільшенням загального попиту через зростання попиту на продукцію нових технологій та збільшення державних витрат.
8. Інфляція існує у двох видах: як інфляція попиту і витрат. Інфляція попиту може бути ініційована або зростанням якогось елемента сукупних витрат (найчастіше - збільшенням державних витрат), або ж зростанням грошової маси.
9. Інфляція витрат спрчиняється раптовим підвищенням цін на елементи виробничих витрат: сировину, енергоносії, працю. Інфляцію витрат називають "шоком пропозиції",бо у цьому разі зростання цін поєднується із скороченням випуску.
10.Монетаристське пояснення інфляції зводить їїпроблему насамперед до зростання грошової пропозиції.Доводиться існування залежності між швидкістю обертання та ставкою процента. Остання розглядається як така,що може контролюватись і коригуватись.
11.Кейнсіанське пояснення інфляції грунтується на зв'язку: "зарплата - граничні витрати - ціни".Його узагальненням є крива Філіпса, яка, крім усього іншого, відображає "компроміс" між інфляцією та безробіттям: зменшення безробіття "компенсується" збільшенням інфляції.
12.Особливим видом є інфляція,що пов'язана зі спадом.°ї особливість полягає в тому,що вона зумовлюється збільшенням сукупного попиту, а намагання обмежити її шляхом обмеження попиту спричиняє лише скорочення випуску і дедалі вищі ціни. Модель інфляції, пов'язаної зі спадом, досить точно відтворює ситуацію, що нині існує в Україні.
13.Втрати від інфляції поділяють на дві групи: спричинені передбачуваною і непередбачуваною інфляцією. Втрати від непередбачуваної інфляції є більш вагомими. Особливо обтяжливі для суспільства наслідки гіперінфляції.
14.Традиційні антиінфляційні заходи - це контроль над зарплатою та цінами, індексація доходів, політика податкового регулювання та заходи, що дістали назву "концепції пропозиції". Антиінфляційні заходи в Україні здійснюються за принципом "стій-іди".