державного регулювання.
У сучасній макроекономіці відбувається гостра полеміка стосовно того, як в ринковій економіці досягається повна зайнятість, а також наскільки ефективним є державне регулювання. Прихильники класичної моделі макроекономічного регулювання вважають, що ринок сам по собі забезпечує належну збалансованість національної економіки і, відповідно, державне регулювання є неефективним ( теорема неефективності політики).
Нова кейнсіанська модель сприйняла концепцію раціональних сподівань, але заперечує теорему неефективності політики. Неокейнсіанці виступають на користь активістського державного втручання в економіку.
У таблиці (див. табл.1, додаток) подано три різні підходи, що існують в сучасній економічній науці стосовно ефективності та впливів макроекономічного регулювання.
Отже, можна зробити такі узагальнення:
Три основні сучасні підходи до макроекономічного регулювання по-різному оцінюють його ефективність.
2.Викладені концепції макроекономічного регулювання поділяються економістами, які розглядають ринкову систему, як найефективнішу форму господарки.
3. Жодна з держав не обходиться без тої чи іншої моделі макрорегулювання.
Макроекономiчна координація в командно-адмiнiстративнiй економіці.
2.1.Суть директивного планування.
Без механізму макрокоординації не може існувати жодна економіка: чи то командно-адміністративна чи ринкова. У командно-адміністративній системі макроекономічне регулювання забезпе-чується винятково централізованим директивним плануванням. Ідея директивного планування складалась досить довго і практично була реалізована у Радянському Союзі. В командно-адміністративній системі основні інструменти ринкового механізму - гроші та ціни зберігаються, але втрачають свої звичні функції, бо конкуренція повністю заглушена. Розглянемо детальніше директивне планування у колишньому СРСР.
Планування проводилося так, щоб план випуску продукції був напруженим. Напруженість вважалася головним параметром будь-якого плану. Підприємства при складані плану були зацікавлені у зниженні планових показників, а Держплан - в їх завищенні. Це “виторгування” планових завдань і закінчувалося прийняттям так званого напруженого плану.
Завдання централізованого державного планування полягало у забезпеченні збалансованості народного господарства. Це зумовлювало особливе значення балансового методу планування. До системи балансів входили баланси суспільного продукту і національного доходу, фінансовий і платіжний баланси держави, баланси грошових доходів і витрат населення, трудових ресурсів тощо.
Будь-яка балансова таблиця складалася з двох кількісно пов`язаних частин. Наприклад, схема балансової таблиці за окремими видами продукції виглядає так (див.табл.2, додаток).
Розробка балансів, як і самого народногосподарського плану, неможливо без встановлення планових нормативів виробництва, розподілу і споживання. Головну роль тут виконувала система норм і нормативів витрат найважливіших видів сировини і паливно-енергетичних ресурсів. Нормативи мали розрахункову та лімітуючу функції.
Можна зробити такі твердження, що радянські плани передбачали: високі темпи індустріалізації і посилення військової могутності; надвикористання ресурсів; щораз більше залучення ресурсів, а не підвищення ефективності; встановлення цін державою; економічну самостійність; пасивну фіскальну і монетарну політику.
2.2 Причини постійної розбалансованості в економіці.
Для того, щоб чіткіше собі уявити потрібний для української економіки механізм макроекономічного регулювання, простежимо основні джерела і причини розбалансованості макроекономічних сфер України.
На початку 90-х рр. більшість відомих спеціалістів вважало, що Україна має найліпші можливості для економічного розвитку як самостійна держава. Так спеціалісти Дойче Банку на основі дванадцяти фундаментальних показників зробили прогноз стосовно майбутнього економічного розвитку п’ятнадцяти республік колишнього Радянського Союзу. У цьому рейтингу за умови набуття незалежності Україна займала перше місце. На думку німецьких спеціалістів, загальний бал економічного зростання України дорів-нював 83 ( за десятибальною шкалою), Росії - 72, Прибалтики - 77.
На жаль, прогноз спеціалістів Дойче Банку фактично не справдився. На наш погляд, однією з причин цього є те, що хоча німецькі експерти брали до уваги дуже вагомі показники, але не були враховані інші, - зокрема небувала розбалансованість економіки України. Всі причини такої розбалансованості можна поділити на дві групи:
1) ті що склалися внаслідок перебування України в складі Російської імперії і Радянського Союзу;
чинники, які посилюють розбалансованість України вже після проголошення незалежності.
Однією з найвагоміших причин розбалансованості сфери виробництва, що діяла в умовах імперського центру, була догма про випереджувальне зростання виробництва засобів виробництва порівняно з виробництвом предметів споживання, що призвела до глибокої розбалансованості між виробництвом капітальних і споживчих благ.
Ще однією з причин глибокої розбалансованості економіки України була догма про абсолютні переваги великого виробництва над дрібним. Внаслідок панування цієї догми в економіці України абсолютно переважають великі підприємства з монопольними ринками в багатьох секторах економіки. Вагомою причиною розбалансованості української господарки є незавершеність виробничого циклу в національній економіці на момент отримання незалежності. До цієї ж причини тісно додається інша - потужний, але також із незавершеним виробничим циклом військово-промисловий комплекс.
Вкрай негативно на українській економіці позначилась політика пограбування села. Це призвело не лише до помітного відставання нашого сільського господарства від розвинутих країн, але і до несприятливих тенденцій в аграрному секторі економіки. Зокрема, частка продукції тваринництва у сільському господарстві невисока, не кажучи вже про структуру землеволодіння та землекористування.
Поглиблення розбалансованості економіки України зумовлюється і обставинами, що існують в умовах незалежності, насамперед, непослідовністю проведення економічних реформ. Про це свідчать суперечливі кроки у сфері найважливіших завдань перехідного періоду: лібералізації, приватизації та демонополізації. В 1992-1998 рр. індекс адміністративного регулювання роздрібних цін коливався в дуже широкому інтервалі, що означало про суперечливі кроки в процесах лібералізації. Аналогічна ситуація мала місце і в процесах лібералізації зовнішньоекономічної діяльності, зокрема обмінних курсів. Поглиблення розбалансованості економіки України зумовлюється також тим, що процеси приватизації розвиваються непослідовно і суперечливо.
Несприятливо позначається на українській економіці різка зміна пріоритетів у проведенні державної політики. Небувалих масштабів набула тіньова економіка, а також втеча капіталу з України.
Отже, розбалансованість української економіки набула великого маштабу і тому практично неможливо усунути її за короткий проміжок часу.
Причини краху командної економіки.
В умовах поглиблення суспільного поділу праці, ускладнення господарських зв’язків директивне централізоване