і матеріально-технічне забезпечення зовнішньої політики, а також адміністративне - управлінські ви-трати випивають на структуру попиту.
Кон'юнктурним цілям бюджетного регулювання служать витра-ти по внутрішньому державному боргу (наприклад, дострокове погашення частини боргу), розміри витрат на кредити і субсидії приватним і державним підприємствам, сільському господарству, на створення і удосконалення об'єктів інфраструктури, на закупів-лю озброєння і військове будівництво. Таким чином, держава на-магається задовольнити вимоги різноманітних соціальних груп, зменшити соціальну напруженість у товаристві.
У періоди криз і депресії витрати державного бюджету на господарські споживання, як правило, ростуть, а під час кон'юнктури - скорочуються.
Важливо відзначити, що структура державного бюджету робить регулюючий вплив на розміри попиту і пропозиції, а також на галузеву і регіональну структуру економіки, національну конкурентоздатність на світових ринках.
Структуру державних прибутків можна уявити такою уявою:
1. Податки (у тому числі акцизні збори і мита).
2. Податкові надходження: прибутки від державної власності, державної торгівлі.
3. Внески в державні фонди соціального страхування, пенсійний, страхування від безробіття.
Головком статтею бюджетних прибутків є податки. Під податком, збором, митом і іншими платежами розуміється обов'язковий внесок у бюджет відповідного рівня або ж позабюджет-ний фонд, здійснювані платниками в порядку і на умовах, визначених законодавчими актами.
Податки бувають двох видів:
1. Податки на прибутки і майно: прибутковий податок із громадян; податок із прибутку; податок на соціальне страхування і фонд заробтіньої плати і робочої сили; майнові податки, у тому числі податки на власність, включаючи землю й іншу нерухомість; податки на переклад прибутку і капіталу за рубіж і ін. Ці податки стягаються з конкретної фізичної особи, їх називають прямими податками.
2. Податки на товари і послуги: податок з обороту, що в даний час замінений податком із додаткової вар-тості; акцизи (податки, прямо що включаються в ціну товару або послуги); податок на спадщину, на доходи з нерухомістю і цінними паперами й ін. Ці податки називаються непрямими. Вони частково або цілком пе-реносяться на ціну товару aбо послуги.
З вище викладеного очевидно, що податки виконують три найважливіші функції:
1. Фінансування державних витрат (фіскальна функція).
2. Підтримки соціальної рівноваги шляхом зміни співвідношення між прибутками окремих соціальних груп з метою згладжування нерівності між ними (соціальна функція).
3. Державного регулювання економіки (регулююча функція).
У минулому й у даний час податки в основному викону-вали фіскальну функцію. Проте в плані останніх десятиліть помітний розвиток одержали соціальна і регулююча функції.
За допомогою податків держава намагається зменшити соціальну напруженість у товаристві, і тим самим запобіг-ти соціальному вибуху. Це досягається гнучкою податковою полі-тикою, наданням усіляких податкових пільг: пільги багатодітним сім'ям, переселенцям через межу на свою історичну батьківщину, студентам і особам збільшуючим свою кваліфікацію. Часто податкові пільги даються дрібним і середнім підприємцям, осо-бливо вперше починаюча самостійна справа, ферма, але ці подат-кові пільги носять не тільки соціальний, але і регулюючий харак-тер.
Регулююча функція податків також широко використовуєть-ся державою. Глобальне зниження податків веде до збільшення чистих прибутків, посиленню стимулу господарської діяльності, росту капіталовкладень, попиту, зайнятості до пожвавлення господарської кон'юнктури, підвищення додатків - звичайний засіб боротьби з перегрівом кон'юнктури. Змінюючи податкові ставки на прибуток, держава може підсилити або зменшити додаткові сти-мули для капіталовкладень, а маневруючи рівнем непрямих по-датків - впливати на фонд споживання ж цілому, на рівень цін.
Список використаної літератури
1. "Мікроекономіка і макроекономіка" за загальною редакцією Е.Будаговської. Київ "Основи", 1998 р.
2. "Основи економічної теорії: політ економічний аспект" за редакцією Г.Н. Климка, В.П.Нестороненка. Київ - Вища школа — знання”, 1997р.
3. “Макроекономіка за редакцією А.Г. Савченка” Київ "Либідь", 1995.
4. "Фінанси України" , №9, 10 за 1996р. №8-11 за 1998р.
5. "Економіка України", журнал 1999-2001 р.
6. Закон України "Про Державний бюджет".