Робота над формуванням цього проекту почалася ще в 1996 р.

Податковий кодекс повинний бути єдиним комплексним,рамковим законодавчим актом,правові норми якого врегулювали б взаємовідносин у процесі оподаткування, зборів і обов'язкових платежів між усіма суб'єктами економічних відносин.

Необхідно розробити новий механізм оподаткування, узгоджений і із загальної концепції реформування податкової системи України. По моєму переконанню, представлена народними депутатами України Б.Губським, В.Альошиним, І.Белоусової в найбільшій мірі відповідає саме інноваційній моделі економічного зростання.

По-перше, ліквідація ??інституту привілеїв?? в сфері оподаткування з одночасним розширенням бази оподаткування і збільшенням надходжень до бюджету означає розширення можливостей держави забезпечувати, розвиток пріоритетних галузей, захист і підтримку малозабезпечених верств населення через систему бюджетних адресних дотацій.

По-друге, дуже важливе значення має запропоноване загальне зменшення податкового преса, спрощення нормативної бази, наближення ставок до європейських стандартів

По-третє, Концепція містить цілком реальний механізм підтримки малого підприємництва в Україні. Он звільняє від ПДВ підприємців, у яких об'єм реалізації був меншим 555 неоподатковуваних мінімумів прибутків фізичних осіб. Підприємці, об'єм виручки яких не перевищує 3300 неоподатковуваних мінімумів, звільняється від податку на прибуток, ПДВ, і від збору в Державний соціальний фонд: вони переходять до спрощеної системи оподаткування і платять податок по єдиній ставці в розмірі 6% об'єму виручки - для юридичних осіб.

Ставка ПДВ встановлена на рівні 15%, що є кроком до гармонізації податкового законодавства.

По-четверте, Концепція реалізовує принцип рівності платників податків, переносить навантаження по сплаті цього податку на заможні верстви населення. Зокрема, пропонується ввести неоподатковуваний мінімум прибутків фізичних осіб на рівні офіційної межі малозабезпеченості. Це дозволить припинити оподаткування суми прибутків громадян, що складає життєво необхідний рівень. Встановлюється дві ставки податку на прибуток фізичних осіб: 10% - на прибуток, що перевищує 12 неоподаткованих податком мінімумів в рік, і 20% на прибуток, що перевищує 600 мінімумів в рік.[6,c.10]

Основна задача Податкового кодекса- створення правового поля з регулюванням податкових відносин і забезпечення надходжень у бюджет країни.

У кодексі необхідно закласти такі правові норми,форми і методи по мобілізації прибутків у бюджет і загальнодержавні цільові фонди ,що спрацьовували б на різного роду порушень финансово-податкового законодавства . Для цього передбачено: виз-начення списку податків усіх рівнів забезпечення чіткості й однозначності при визна-ченні суб'єктів і об'єктів оподатковування, розв’язок проблеми подвійного оподатку-вання, забезпечення помірного зниження податкового тягаря на товаровиробника, стимулювання інноваційних і інвестиційних процесів.

2.3. Інвестиційна політика

Наша країна не хоче інвестицій. І робимо все, що б їх не було, інакше ми б вже дав-но були на іншій траєкторії економічного зростання.

Багато хто кажуть, що у країни немає грошей для нормального протікання процесу інвестування. Ні, гроші є. Тільки поза банківського обігу знаходиться майже 9 млрд. грн. Більше за 10 млрд. доларів готівкових на руках у населення, а це дуже чималий інвестиційний ресурс, але поки він лежить мертвим капіталом.

У період стабільності обмінного курсу національної валюти спостерігалася велика притока іноземної твердої валюти. Так, в 1997 році при загальному обсязі експорту товарів 14,1 млрд. доларів США було продано 32,4 млрд.(в 1999 році відповідні показники становили 11,5 і 9,5 млрд.)Тоді в економіку вони не пішли.[3.,c.8]

Зараз на Україні не створено нормальних передумов для інвестування в економіку.

Деякі роблять акцент на тільки великих інвестиціях і задають питання: чи варто взагалі говорити про якісь інвестиції на суму біля 2 тис. грн.? Це адже крапля в морі, не здатна вплинути істотний чином на положення справ. Категорично затверджувати про це абсолютно не правильно, це є абсолютною помилкою. Наприклад, в Польщі зареєстровано 2,5 млн. підприємств на 36 млн. населення, тобто в середньому одне на 14 чоловік. І цьому з урахуванням інвалідів, дітей, пенсіонерів. Соромно порівнювати ці показники з Україною.

Не треба затратити великих зусиль, щоб зрозуміти, що більшість підприємств - це дрібні інвестори. Але 2,5 млн. громадян, які можуть вкласти приблизно по 2000 гривень - це вже 5 млрд. інвестицій. Як говориться, крапля в морі перетворюється в могутній потік.

Масові дрібні інвестори формують головне для економічного зростання - внутрішній платіжний попит.

Також невирішеною залишається проблема структурного оновлення української економіки. Раніше багато говорилося про необхідність глибоких структурних перетворень промисловості України. Питома вага машинобудування становила 30,7% в 1991 році., а в 1999 році -13,8%, питома вага легкої промисловості скоротилася в 8 раз. Формуюча за роки реформ модель економічної політики не тільки не мала в своєму арсеналі відповідних інструментів регулювання, але і заперечувало необхідність таких. Всі питання структурних перетворень повинні були вирішуватися мимовільно - на основі ринкової кон?юктури. Відповідно виникає питання: чи повинне це так залишатися? . Відповідь: одночасно з підвищенням питомої ваги базових галузей неухильно збільшилася енергоємність одиниці ВВП. Економіка, в структурі промисловість якої майже 60 % складає базові галузі безперспективна з точки зору темпів свого розвитку. Потенціал їх зростання в зв'язку з низькою оборотністю капіталу надто обмежений.

Економічна криза, в якій перебуває Україна , посилення фіскальної функції податків, штучна стабілізація гривні, призводить до зменшення фінансових ресурсів підприємств і зниження палатоспроможності населення. У свою чергу це не тільки не допомагає розвитку власного виробництва, навпаки –ще більше руйнує його.

Без реальних інвестицій у новітні технології наші вітчизняні підприємства не зможуть вийти з економічної скрути. Пошук інвестиційних джерел за кордоном покищо не дає бажаного результату. Непевненність у стабільності політики держави, висока корумпованність усіх рівнів влади, та інші