Контрольна з макроекономіки
Сукупний попит та сукупна пропозиція
Поняття сукупного попиту і сукупної пропозиції.
Економічний кругообіг в умовах чистого ринку.
Сукупний попит та фактори, що його визначають. Крива сукупного попиту.
Сукупна пропозиція та фактори, що її визначають. Крива сукупної пропозиції.
1. Економічний кругообіг в умовах чистого ринку.
Економічний кругообіг - це поняття макроекономіки, яке репрезентує рух суспільного продукту, виробничих ресурсів, сукупних витрат і доходів по стадіях суспільного відтворення (виробництво, розподіл,обмін і споживання) в економічній системі. Економічний кругообіг здійснюється через ринки ресурсів і продукту між суб'єктами економічної системи.
Рух ресурсів і товарів обслуговується грошовими потоками витрат і доходів. Ці потоки в ринковій економіці "протікають" між її суб'єктами - домашніми господарствами і фірмами. Вони спрямовуються ринками ресурсів і продуктів і проходять від сфери виробництва, у якій функціонують фірми, через сферу реалізації (розподілу і обміну), репрезентовану ринком, до сфери споживання, у якій знаходяться домашні господарства. Економічний кругообіг в системі вільного ринку представлено на схемі.
Схема. Модель кругообігу на ринках ресурсів та продуктів.
В системі змішаної економіки держава повністю інтегрована в кругообіг матеріальних і грошових засобів, утворюють економічний організм суспільства. Це знайшло відображення на схемі.
Схема. Модель кругообігу з урахуванням
фінансових ринків та державного сектора.
Відкрита економіка - це економічна система, яка пов’язана з іншими країнами світу механізмами експорту, імпорту та фінансових операцій.
Схема. Модель кругообігу для відкритої економіки.
Беручи до уваги ринок продуктів, можна встановити що обсяг національного виробництва (національний дохід) залежить від:
споживчих витрат домашніх господарств (сукупних витрат);
інвестиційних витрат фірм;
державних витрат (державних закупок);
впливу економічних систем інших країн, який показником чистий експорт і визначається як різниця між експортом та імпортом.
2. Сукупний попит та фактори, що його визначають. Крива сукупного попиту.
Національний обсяг виробництва і рівень цін визначаються взаємодією сукупного попиту (AD) та сукупної пропозиції (AS).
Сукупний попит є основною специфічною формою прояву суспільних потреб в умовах функціонування товарно- грошових відносин.
Сукупний попит (AD)- це величина обсягу продукції, яку готові купити за кожного рівня цін (Р) макроекономічні суб’єкти.
AD- це заплановані витрати всіх макроекономічних суб’єктів.
Сукупний попит можна визначити за формулою, що виведена з моделі кругообігу для відкритої економіки (розрахунок ВНП методом витрат):
AD = C + I + G + NE.
За даною формулою можна визначити структуру сукупного попиту. Він складається з:
C - споживчий попит: платоспроможний попит домогосподарств на споживчі товари;
I - інвестиційний попит: попит підприємців на засоби виробництва для:
-відновлення зношеного капіталу (амортизація);
-збільшення реального капіталу.
G - попит держави на товари та послуги для:
-виробництва спільних благ;
-державних інвестицій.
Xn - попит закордону.
Графічно сукупний попит зображається кривою AD, яка має від’ємний нахил.
Графік. Крива сукупного попиту.
Р - рівень цін
Q - реальний обсяг виробництва.
Основною причиною від’ємного нахилу кривої AD є ефект пропозиції грошей: зростання ціни за сталої номінальної пропозиції грошей робить гроші "дорогими" і відповідно низькими сукупні витрати.
Крива AD показує величину реальних витрат для кожного рівня цін, коли інші умови не змінюються.
Фактори, що впливають на сукупний попит поділяються на цінові та нецінові.
До цінових факторів відносяться:
1)зміна процентної ставки;
2)ефект багатства, або касових залишків;
3)ефект імпортних закупівель.
Ефект процентної ставки полягає у тому, що із зростанням згального рівня цін зростає і процентна ставка, що веде до скорочення споживчих витрат та інвестицій. У свою чергу, це спричиняє зменшення сукупного попиту. Ефект багатства, або ефект матеріальних цінностей (касових залишків) проявляється у зменшенні фінансових активів домашніх господарств (банківських строкових рахунків та облігацій) при зростанні загального рівня цін. Ефект імпортних закупівель полягає у зменшенні сукупного попиту на вітчизняні товари, якщо ціни на них будуть вищі, ніж на зарубіжні.
Під дією цінових факторів сукупний попит змінюється по кривій AD.
Розглянуті фактори показують зміну сукупного попиту під впливом зміни цін. Але сукупний попит може змінюватись і під тиском інших, нецінових факторів. До них відносять:
1)зміну в споживчих витратах:
добробут населення,
очікування споживача,
заборгованість споживача,
податки;
2)зміну в інвестиційних витратах:
процентні ставки, зміна яких викликана, наприклад, змінами грошової маси в країні, а не зміною цін,
очікувані прибутки від інвестицій,
податки з підприємств,
технологія,
надлишкові потужності;
3)зміну в державних витратах;
4) зміну у витратах на чистий експорт:
національний доход у закордрнних країнах,
валютні курси.
Під дією нецінових факторів крива сукупного попиту AD переміщується:
-вправо вгору, коли попит зростає (AD AD1);
-вліво вниз, коли попит змешшується (AD AD2).
Графік. Вплив нецінових факторів на криву сукупного попиту AD.
3. Сукупна пропозиція та фактори, що її визначають. Крива сукупної пропозиції.
Сукупна пропозиція (AS)- це обсяг товарів та послуг, який фірми готові виробляти та продавати протягом року за кожного рівня цін (за інших сталих умов).
Крива сукупної пропозиції показує обсяг реального національного виробництва за кожного можливого рівня цін.
На кривій АS можна виділити три відрізки:
-горизонтальний, або кейнсіанський (аb);
-проміжний (bc);
-вертикальний, або класичний(cd).
Горизонтальний (кейнсіанський) відрізок кривої сукупної пропозиції свідчить про те, що економіка знаходиться у стані глибокого спаду, або депресії. При цьому не використовується велика кількість засобів праці і робочої сили; ці ресурси можна привести у дію, не впливаючи на рівень цін. Виробничі витрати не зростають, а тому нема грунту для зростання цін.
Вертикальний (класичний) відрізок відображає стан економіки, коли вона досягла піку своїх виробничих можливостей, задіявши усі можливі ресурси, і за короткий період не можна збільшити обсяг виробництва. Будь-яке збільшення рівня цін не приведе