одночасно реалізувати їх усі чи більшу їхню частину. Держава в цілому має у своєму розпорядженні широкий спектр регулятивних інструментів для розв'язання таких завдань.
Проте з допомогою заходів лише монетарної політики одночасно досягти всіх указаних цілей неможливо через обмеженість та спе-цифіку її інструментарію. Тому в межах монетарної політики зазна-чені стратегічні цілі виявляються несумісними. Зокрема, стабілі-зація цін вимагає застосування монетарних заходів, які призводять до погіршення кон'юнктури, спаду виробництва та зайнятості. І на-впаки, для зростання виробництва необхідно вживати заходи, які призведуть до пожвавлення кон'юнктури і можуть спричинити зро-стання цін.
Тому центральний банк вибирає залежно від конкретної еконо-мічної ситуації одну із стратегічних цілей. Нею, як правило, є стабілізація цін (чи погашення інфляції), оскільки якраз вона найбільше відповідає головному призначенню центрального банку - підтри-мувати стабільність національних грошей. І через розв'язання цього завдання центральний банк сприяє досягненню інших стратегічних цілей. Проте щоразу виникає складна проблема узгодження стратегіч-них цілей монетарної та загальноекономічної політики. [1,24-26]
Проміжні цілі монетарної політики полягають у таких змінах певних економічних процесів, які сприятимуть досягненню страте-гічних цілей. Оскільки в ринкових умовах економічне зростання, зайнятість, динаміка цін, стан платіжного балансу та інші макроекономічні показники визначаються передусім станом ринкової кон'юнктури, проміжними цілями монетарної політики є зміна ос-таннього в напрямі, який визначається стратегічною ціллю. Зокре-ма, якщо ціллю загальноекономічної політики є економічне зрос-тання при скороченні безробіття, то проміжною ціллю може бути пожвавлення ринкової кон'юнктури.
Деякі економісти до проміжних цілей відносять вибір не тільки напряму зміни ринкової кон'юнктури, а й економічних перемінних, регулюванням яких досягається вплив на стратегічні цілі. Такими перемінними можуть бути: маса грошей в обі-гу, процентна ставка, валютний курс, швидкість обігу грошей, номі-нальний обсяг виробництва, рівень цін .
Характерною особливістю проміжних цілей є те, що встановлю-ються вони на тривалі часові інтервали, упродовж яких можуть бути реалізовані і виявити свою ефективність. Так, пожвавлення кон'юн-ктури ринку через зростання маси грошей чи зниження процентних ставок у короткостроковому періоді може спричинити зростання попиту і цін. І лише за умови, що ці заходи активізують інвестиції, зростання виробництва, буде забезпечене збільшення пропозиції, яке зупинить зростання цін і стабілізує їх. Проте для цього потрібен тривалий проміжок часу.
Тактичні цілі — це оперативні завдання банківської системи щодо регулювання ключових економічних перемінних, передусім грошової маси, процентної ставки та валютного курсу, для досяг-нення проміжних цілей. Стосовно кожного з цих показників може ставитися одне з трьох завдань: зростання, стабілізація, зниження. Конкретний напрям зміни економічної перемінної визначається проміжною ціллю монетарної політики та характером показника. Наприклад, для пожвавлення ринкової кон'юнктури як проміжної цілі необхідно, щоб на рівні тактичних цілей грошова маса зростала, а процентні ставки знижувалися. За показник грошової маси виби-раються базові гроші, оскільки саме цей показник перебуває у пов-ному розпорядженні центрального банку. Характерними ознаками тактичних цілей є їхня короткостроковість, реалізація їх оперативними заходами виключно центрального банку, багатоаспектність, єдність та певна суперечливість. [1,26-27]
Місце монетарної політики в загальнодержавній економічній політиці. Хоча регулятивні заходи монетарної політики здійсню-ються безпосередньо в грошово-кредитній сфері, її ефект не обме-жується цією сферою, а проявляється також у реальній економіці завдяки впливу монетарних змін на виробництво, інвестиції, зайня-тість тощо. Тому монетарна політика по суті є складовою загальної економічної політики держави. У своєму впливі на реальну еконо-міку вона взаємодіє з фіскальною, ціновою, інвестиційною, струк-турною політикою. За механізмом дії та характером впливу на ре-альну економіку вона найбільш чітко вписується в кон'юнктурну політику (рис. 1.1). [1,28]
Рис.1.1. Зв’язок монетарної політики з загальноекономічною політикою держави
Інституційна основа монетарної політики. Успішне грошово-кредитне регулювання ринкової економіки потребує наявності в країні відповідної інституційної основи. Ключовими складовими ці-єї основи є банківська система та грошовий ринок.
Формування монетарної політики як дуже важливого і складного механізму економічного регулювання ставить ряд вимог до бан-ківської системи щодо рівня розвитку її інфраструктури та якості функціонування.
Основними з таких вимог є:
дворівнева побудова банківської системи, за якої одному з банків надається статус центрального з монопольним правом емісії грошей. На центральний банк покладаються функції вироблення та реалізації монетарної політики;
законодавче та фактичне забезпечення незалежності централь-ного банку від державних органів виконавчої та законодавчої влади, достатньої для проведення ним самостійної монетарної політики;
законодавче закріплення за центральним банком статусу ре-зервної структури банківської системи в цілому з наданням йому права регулювати резервні фонди всіх банків другого рівня;
законодавче надання центральному банку статусу кредитора в останній інстанції для банків другого рівня та статусу фінансового агента уряду;
широкий розвиток мережі банків другого рівня, достатньої для повного забезпечення попиту економічних суб'єктів на позич-кові кошти;
створення системи державного регулювання та нагляду за ро-ботою банків другого рівня, що гарантує функціональну поведінку останніх у межах, визначених монетарною політикою центрального банку;
забезпечення високого рівня довіри до банківської системи загалом через досягнення стабільності кожного окремого банку.
Грошовий ринок як другий елемент інституційної основи моне-тарної політики створює те середовище, в якому формуються і реа-лізуються методи та інструменти монетарної політики. Чим це сере-довище сприятливіше, тим ефективнішою буде дія останніх. Навіть здатність банків здійснювати грошово-кредитне регулювання знач-ною мірою залежить від розвитку грошового ринку, оскільки вони є головними посередниками на ньому.
Проведення ефективної монетарної політики ставить перед гро-шовим ринком такі вимоги:
досягнення високого рівня його структуризації, за якого успі-шно функціонують усі складові цього ринку — кредитний ринок із сегментами ринку грошей та ринку капіталу, міжбанківський ринок, ринки державних і корпоративних цінних паперів, валютний ринок;
достатній рівень лібералізації всіх секторів грошового ринку