більшому, так і при меншому об’ємі виробництва. Встановлювати більш високу ціну, ніж існуюча ринкова, було б марно. Продавці на цих ринках не витрачають багато часу на розробку стратегії маркетингу, до тих пір, поки ринок залишається ринком досконалої конкуренції, роль маркетингових досліджень, діяльності по розробці товарів, політика цін, реклами, стимулювання збуту і інших заходів мінімальна. Котлер Филип. Основи маркетинга: Пер. з анг./ В. Б. Боброва.- М.: Прогрес, 1990. - С. 517
4. Вільне входження в галузь і вихід з неї.
Нові фірми можуть вільно входити, а існуючі - вільно покидати досконало конкурентні галузі. Зокрема, не існує ніяких серйозних перешкод: законодавчих, технологічних, фінансових і інших, які могли б помішати виникненню нових фірм і збуту їхньої продукції на конкурентних ринках.
5. Наявність і доступність ринкової інформації.
За досконалої конкуренції необхідно, щоб споживачі фірми - виробника і власники ресурсів мали повне уявлення про відповідні економічні і технологічні умови. Споживачі повинні мати всю цінову інформацію. Фірми виробники також повинні мати доступ до будь-якої цінової чи технологічної інформації. Власники ресурсів повинні знати все про можливості своїх ресурсів. Всі мають рівну можливість брати участь в процесі купівлі-продажу, виробництва і збуту.
6. Висока мобільність ресурсів.
Досконала конкуренція вимагає того, щоб всі ресурси були повністю мобільними. Іншими словами, кожна ресурсна одиниця може входити в ринок чи виходити з нього, переключаючись з одного способу використання на інший і робити це достатньо швидко. Це означає, що:
- трудові ресурси можуть переміщуватися з регіону в регіон, з одного виду діяльності в інший;
- сировинні джерела не є монополізовані.
7. Раціональна поведінка ринкових об’єктів.
Це означає, що виробники і споживачі у своїй поведінці керуються інтересами максимальної вигоди.
Отже, досконала конкуренція має свої особливості (риси чи ознаки), що дає можливість вважати її важливим інструментом мікроекономічного аналізу.
Ціни і випуск продукції за досконалої конкуренції.
Особливість досконалої конкуренції полягає в тому, що окрема конкурентна фірма не може відчутно вплинути на ринкову ціну, встановити ціну вище, ніж ринкова, оскільки на ринку існує дуже велика кількість інших продавців-конкурентів і покупці можуть придбати необхідну кількість цієї продукції у інших продавців за ринковою ціною. Отже, виробник не має можливості впливати на ціну і обмежений у використанні цінових методів конкуренції.
Ринкова ціна формується на ринку під впливом попиту і пропозиції. При цьому потреби у контролі за цінами з боку держави, в умовах чистої конкуренції підприємство повинно уважно вивчити попит споживачів, можливі його коливання. Важливою проблемою є пристосування виробника до цін. В умовах досконалої конкуренції виробник добре знає, що ціна не залежить від обсягу його виробництва; пропонувати більш високу ціну марно, зменшити ціну - означає зменшити прибуток. Однак виробник знає, що однакова ринкова ціна не зумовлює однакову норму прибутку. Пристосування до ціни означає досягнення таких витрат виробництва, які б забезпечували норму прибутку не нижче, ніж у конкурентів. Це примушує виробників вишукувати перспективні шляхи розвитку цієї галузі виробництва.
З`ясуємо виробничу і цінову поведінку фірми в короткостроковому періоді часу. У короткостроковому періоді конкурентна фірма має незмінні виробничі потужності і максимізує свої прибутки або мінімізує збитки. Тобто, існує два підходи до визначення рівня виробництва, за якого конкурентна фірма максимізує свої прибуток або мінімізує збиток.
Перший передбачає порівняння загального виторгу (TR) і загальних витрат (TC). Ринкова ціна на продукт становить перед конкурентними виробниками три запитання: Чи варто взагалі виробляти? Якщо виробляти, то яку кількість? Чи принесе виробництво економічний прибуток? Короткі відповіді можна отримати з таблиці №1.
Таблиця №1: Визначення конкурентного обсягу виробництва в короткостроковому періоді.
Запитання | Принципи порівняння
TR і TC | Принципи порівняння
МR і МC
Чи треба фірмі виробляти? | Так, якщо TR > TC або TR < TC на величину, меншу за TFC | Так, P > =AVC
Яка к-сть продукції повинна вироблятись, щоб максимізувати прибуток? | Виробляти таку к-сть, коли пере-вищення TR над TC максимальне або, коли перевищення TC над TR мінімальне. При-чому це пере-вищення менше, ніж TFC | Виробляти тоді, коли MR = P = MC
Чи принесе вироб-ництво економічний прибуток? | Так, якщо TR > TC
ні, якщо TC > TR | Так, якщо P > ATC
ні, якщо ATC > P
Джерело: Макконнелл К., Брю С. Мікроекономіка /за ред. Панчишина С. : Львів: Просвіта, 1999. -Т. 2. - С. 240.
Отже, як бачимо правильна відповідь на запитання “Чи варто взагалі виробляти?” така: фірмі варто виробляти у короткостроковому періоді, якщо вона може: 1) одержати прибуток або 2) зменшити збитки порівняно з її постійними витратами. Правильна відповідь на друге запитання: “Скільки продукції виробляти?” така: у короткостроковому періоді фірмі варто виробляти обсяг продукції, за якого вона максимізує прибутки.
Розглянемо приклад, що ілюструє поведінку фірми в умовах досконалої конкуренції (таб. №2).
Таблиця №2: Обсяг виробництва фірми.
(за ціни: 1) - 131грн, 2) - 81грн, 3) - 71грн)
1)
Q |
Загальні постійні витрати,
грн, TFC |
Загальні
змінні
витрати,
грн,TVC |
Загальні
витраті,
грн, TC |
Загальний виторг ,
грн, TR |
При-
буток,
грн, EP | 2)
Загальний виторг ,
грн, TR |
При-
буток,
грн, EP | 3)
Загальний виторг ,
грн, TR |
При-
буток,
грн, EP
0
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10 | 100
100
100
100
100
100
100
100
100
100
100 | 0
90
170
240
300
370
450
540
650
780
930 | 100
190
270
340
400
470
550
640
750
880
1030 | 0
131
262
393
524
655
786
917
1048
1179
1310 | -100
-59
-8
+53
+124
+185
+236
+277
+298
+299
+280 | 0
81
162
243
324
405
486
567
648
729
810 | -100
-109
-108
-97
-76
-65
-64
-73
-102
-151
-220 | 0
71
142
213
284
355
426
497
568
639
710 | -100
-119
-128
-127
-116
-115
-124
-143
-182
-241
-320
Джерело: Макконнелл К., Брю С. Мікроекономіка /за ред. Панчишина С. : Львів: Просвіта, 1999. -Т. 2. - С. 240.
З’ясуємо випадок максималізації прибутку. Ринкова ціна становить 131 грн. за одиницю продукту, якого фірма може виробляти будь-яку кількість. Загальний дохід відображає різні рівні