З’ясуємо випадок максималізації прибутку. Фірма максимізує прибутки, виробляючи такий обсяг продукції, за якого загальний виторг перевищує загальні витрати на найбільшу величину. У нашому прикладі величина прибутку у випадку максималізації прибутку становить 299 грн. за обсягом виробництва 9 одиниць.

Припустімо, що витрати залишаються незмінними, але ціна за одиницю впала з 131 грн. до 81 грн.. За цієї ціни будь-який рівень буде збитковим. Однак фірма не закривається. В цьому випадку фірма зведе до мінімуму свої збитки, тому що отримає загальний дохід, достатній для відшкодування всіх загальних змінних витрат, а також значної частини загальних постійних витрат. З виробництва 6-ти одиниць загальний виторг становить 486 грн.; цього достатньо для покриття змінних витрат (450 грн.) і вагомої частки - 36 грн. - постійних витрат. Очевидно, що краще втратити 64 грн., ніж 100 грн., коли продукцію взагалі не виробляють. Отже, збитки буде мінімізовано за виробництва у випадку, коли загальні витрати перевищують загальний виторг на мінімальну величину і є меншими за загальні постійні витрати.

Припустімо, що ринкова ціна становить 71 грн.. За будь-якого обсягу продукції збитки перевищуватимуть постійні витрати у сумі 100 грн, які є збитками фірми у випадку припинення виробництва. Розглядається випадок закриття фірми. Отже, якщо загальний виторг не перевищує загальних змінних витрат за будь-якого обсягу виробництва, фірма мінімізуватиме збитки призупинивши виробництво продукту.

Другий підхід до визначення того, який обсяг продукції захоче запропонувати конкурентна фірма, - обчислити і порівняти суми, на які кожна додаткова одиниця продукції збільшить загальний виторг і загальні витрати. Фірмі треба порівняти граничний виторг і граничні витрати кожної наступної одиниці продукції. Необхідно пам’ятати правило: максимальний прибуток досягається на тому рівні випуску продукції, де ціна дорівнює граничним витратам, але це правило P = MC є просто частковим випадком правила MR =MC.

Розглянемо приклад, що ілюструє поведінку фірми в умовах досконалої конкуренції (таб. №3).

Таблиця № 3: Обсяг виробництва фірми.

1

Q |

Середні

постійні

витрати

грн, AFC |

Середні

змінні

витрати

грн, AVC |

Середні

загальні

витрати

грн,ATC |

Граничні

витрати

грн,MC |

Ціна=

гранич-ний виторг,

грн,MR |

Сумарний

ек. прибу-ток(+) або

збиток(-),

грн, EP | 2

грн

MR |

грн,

EP | 3

грн

MR |

грн

EP

0

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10 |

100

50

33.33

25

20

16.67

14.29

12.5

11.11

10 |

90

85

80

75

74

75

77.14

81.25

86.67

93 |

190

135

113.33

100

94

91.67

91.43

93.75

97.78

103 |

90

80

70

60

70

80

90

110

130

150 | 131

131

131

131

131

131

131

131

131

131

131 | -100

-59

-8

-53

+124

+185

+236

+277

+298

+299

+280 | 81

81

81

81

81

81

81

81

81

81

81 | -100

-109

-108

-97

-76

-65

-64

-73

-102

-151

-220 | 71

71

71

71

71

71

71

71

71

71

71 | -100

-119

-128

-127

-116

-115

-124

-143

-182

-241

-320

Джерело: Макконнелл К., Брю С. Мікроекономіка /за ред. Панчишина С. : Львів: Просвіта, 1999. -Т. 2. - С. 247.

Припустімо з початку, що ринкова ціна, а отже, і граничний виторг, дорівнює 131 грн. Ціна, або граничний виторг, перевищує граничні витрати для кожної з перших дев’яти одиниць продукції. Однак десяту одиницю не слід виробляти, бо вона більше додає до витрат (150 грн.), ніж до виторгу (131 грн.). Розрахунок сумарного економічного прибутку наступний:

ЕР = (MR - ATC) * Q

Розрахунок економічного прибутку на одиницю продукції наступний:

EP/Q = MR - ATC

Припустімо, що ринкова ціна становить 81 грн, а не 131 грн.. За обсягу виробництва понад 6 одиниць, граничні витрати перевищують граничний виторг. Отже фірма повинна виробляти 6 одиниць продукції. Розглянуто випадок мінімізації збитків. Розрахунок збитку (Z) наступний:

Z = (MR - ATC) * Q

Припустімо тепер, що ринок встановлює ціну лише у 71 грн. Тепер фірмі вигідніше припинити виробництво, бо за жодного обсягу продукції фірма не може покращити свої середні змінні витрати. Тому найкраще для фірми - закрити підприємство.

Для визначення ціни і обсягу продукції дані про загальну величину пропозиції треба порівняти із даними про загальну величину попиту. Якщо величина загальної пропозиції рівна загальному попиту то на перетині цих кривих встановлюється рівноважна ціна.

З`ясуємо виробничу і цінову поведінку фірми в довгостроковому періоді часу. У довгостроковому періоді фірма вносить зміни, які неможливо здійснити в короткостроковому періоді часу. У довгочасовому плані фірми, які працюють в галузі, можуть скоротити або розширити свої виробничі потужності. Крім того, число фірм в галузі може збільшуватись або зменшуватись залежно від того, вступають нові фірми у галузь чи залишають її існуючі фірми. Виникає питання: як ці довгострокові пристосування або зміни впливають на визначення фірмою ціни і обсягу виробництва продукції, а також на формування конкурентної рівноваги в довгостроковому плані?

У довгостроковому плані максимальний економічний прибуток фірма отримує тоді, коли ціна (Р) рівна її довгостроковим граничним витратам (LRMC). Збитки спричинятимуть вихід фірм з галузі доти, доки ціна продукту знову не покриватиме витрати на одиницю продукції.

Якщо в певній галузі є економічний прибуток і він більший, ніж в інших галузях, то ця галузь буде привабливішою для інших фірм. Інвестори фінансуватимуть створення нових підприємств у цій галузі, щоб отримати економічний прибуток. Це означає, що в ній фірми отримують додатній економічний прибуток.

Якщо економічний прибуток в галузі набуває від`ємного значення, то фірми не відшкодовують повністю свої економічні витрати. Вони будуть змушені залишати неприбуткову галузь і шукати більш вигідні галузі для вкладання коштів.

Якщо в галузі економічний прибуток рівний нулю, то фірми не мають стимулу для входження в галузь або виходу з неї. Кожна фірма покриває свої економічні витрати і не зацікавлена в тому, щоб залишити галузь. Не існує також стимулу для вступу нових фірм у галузь, оскільки вони не можуть отримати в ній більше, ніж