Одночасно з відкриттям розрахункового рахунку в іноземній валюті юридичним особам - резидентам відкривається розподільчий рахунок. При цьому усі надходження в іноземній валюті на користь резидентів, включаючи виручку від реалізації товарів, робіт, послуг за іноземну валюту, на території України підлягають попередньому зарахуванню на розподільчі рахунки цих резидентів в уповноваженому банку.

Таким чином, процес обігу валюти за розрахунковим рахунком юридичних осіб - резидентів України фактично відбувається по двох паралельних рахунках: розподільчому то поточному валютному рахунках.

Розподільчий ( блокований або транзитний ) рахунок - це валютний рахунок, на який зараховується сума валютних надходжень від продажу товарів та послуг за іноземну валюту, незалежно від джерел її надходження. Зазначена сума підлягає обов’язковому та повному зарахуванню на спеціальні розподільчі рахунки, які відкриваються та ведуться стосовно кожного з клієнтів у комерційних банках України, що мають ліцензію НБУ.

На поточний валютний рахунок ( або валютний рахунок в країні ) зараховується решта валютних коштів, які залишаються у розпорядженні підприємства, організації, установи після обов’язкового продажу частини надходжень в іноземній валюті.

Чинним законодавством передбачаються певні випадки, коли надходження на користь резидентів України не зараховуються на розподільчий рахунок і не підлягають обов’язковому продажу уповноваженим банкам.

Субрахункові рахунки в іноземній валюті відкриваються для філіалів або інших відокремлених підрозділів підприємств, які мають право на використання іноземної валюти ( за згодою власника рахунку - головного підприємства ), відповідно до діючого валютного законодавства.

На субрахунковий рахунок можуть бути зараховані валютні кошти за реалізовані товари та послуги ( відповідно до нормативних актів НБУ ), перераховані головним підприємством або придбані на міжбанківському валютному ринку. Виручка за реалізовані товари та послуги після зарахування на субрахунковий рахунок підлягає перерахуванню у повному обсязі на основний рахунок. Що стосується коштів, які перераховані головним підприємством або придбані на міжбанківському валютному ринку, то вони можуть витрачатись філіалами або іншими відокремленими підрозділами ( згідно з затвердженими кошторисами ) на оплату службових відряджень за кордон, забезпечення експлуатації власних транспортних засобів за кордоном, на оплату праці нерезидентів в іноземній валюті, а також на придбання обладнання для власних потреб згідно з контрактами з нерезидентами.

Позичкові рахунки в іноземній валюті відкриваються уповноваженими банками на договірних засадах юридичним особам ( резидентам та нерезидентам ), а також представництвам юридичних осіб-нерезидентів. Позичкові рахунки призначені для обліку позик, які надані шляхом сплати розрахункових документів або перерахуванням на розрахунковий рахунок позичальника відповідно до умов кредитної угоди.

Депозитні ( за внесками ) рахунки в іноземній валюті відкриваються фізичним та юридичним особам ( резидентам та нерезидентам ), а також представництвам юридичних осіб - нерезидентів на підставі депозитного договору між власником рахунку та банком на визначений у договорі термін. Кошти на депозитний рахунок юридичної особи - нерезидента перераховуються з розрахункового рахунку в іноземній валюті власників коштів, а після закінчення терміну їх зберігання повертаються на цей же розрахунковий рахунок.

Кошти на депозитний рахунок юридичної особи - нерезидента перераховуються через кореспондентський рахунок уповноваженого банку України з рахунку нерезидента, відкритого ним в іноземному банку. Після закінчення терміну їх зберігання кошти повертаються на зазначений нерезидентом рахунок в іноземному банку. Аналогічний порядок діє щодо відсотків за депозитними внесками.

Виконання розрахункових операцій та видача готівки з депозитних рахунків юридичних осіб забороняється.

Порядок обов’язкового продажу частини надходжень у іноземній валюті. Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та контролю” від 19 лютого 1993 р. усі надходження на користь резидентів у іноземній валюті підлягають обов’язковому продажу через уповноважені банки на міжбанківському ринку України протягом п’яти банківських днів з моменту зарахування таких надходжень на кореспондентські рахунки уповноважених банків. Крім того, з самого початку дії цього нормативного акту було запроваджено тимчасовий порядок використання надходжень в іноземній валюті, який визначено за Декретом Кабінету Міністрів України “Про тимчасовий порядок використання надходжень в іноземній валюті” від 19.02.1993 р.

Зазначений порядок було введено з метою створення необхідних умов для запровадження внутрішньої конвертації української національної валюти, стабілізації її курсу та стимулювання експорту. Обов’язковому продажу через уповноважені банки на міжбанківському валютному ринку України підлягають не 100, а тільки 50% надходжень в іноземній валюті на користь резидентів. Решта коштів у валюті залишається в розпорядженні резидентів і використовується ними відповідно до правил валютного регулювання.

Законодавчими актами з питань валютного регулювання передбачається ряд випадків, коли резиденти звільняються від обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті. Так, обов’язковому продажу не підлягають:

1) кошти в конвертованій валюті, придбані на міжбанківському валютному ринку України через уповноважені банки протягом терміну, встановленого валютним законодавством для розрахунків з нерезидентами;

2) кошти в іноземній валюті, отримані фізичними особами резидентами, включаючи оплату праці, за винятком коштів, отриманих від підприємницької діяльності;

3) кошти в іноземній валюті, що належать дипломатичним, консульським, торговельним та іншим офіційними представництвам України, які користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, а також філіям та представництвам за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності;

4) кошти в іноземній валюті, що належать уповноваженим банкам та іншим кредитно-фінансовим установам, які мають ліцензію НБУ на право здійснення валютних операцій, в тому числі придбані від свого імені і за свій рахунок у фізичних осіб резидентів і нерезидентів з урахуванням правил ведення касових операцій, що встановлюються НБУ;

5) кошти