Міжнародні валютно-фінансові та кредитні відносини
Зміст
1. Національна система інститутів та інструментів регулювання
міжнародних валютно-фінансових та кредитних відносин 3
2. Державне регулювання діяльності національного банку України
13
Література 27
1. Національна система інститутів та інструментів регулювання
міжнародних валютно-фінансових та кредитних відносин
Принципова структура інститутів, що управляють
зовнішньоекономічною сферою, і в промислово розвинутих
країнах, і в країнах, що розвиваються, приблизно однакова. До
неї звичайно входять Кабінет Міністрів, Міністерство
зовнішньої торгівлі або зовнішньоекономічних зв'язків, митні
органи (Управління). Центральний банк, Експортно-імпортний
банк, Центральне статистичне управління (міністерство),
Міністерство іноземних справ, податкові відомства.
Міністерство зовнішньої торгівлі здійснює функції
керівництва, регулювання та контролю у галузі зовнішньої
торгівлі, виробляє розпорядження і слідкує за їх виконанням
усіма підвідомчими їй організаціями.
Сьогодні міністерство виконує такі найважливіші функції:
1) розробляє та здійснює загальні заходи, спрямовані на
розвиток торгових відносин країни з іноземними державами;
2) розробляє проекти торгових договорів, угод і конвенцій
з питань зовнішньої торгівлі, проводить переговори з
іноземними державами і підписує за уповноваженням свого уряду
торгові договори та угоди, контролює виконання міжурядових
торгових договорів і угод;
3) складає проекти експортно-імпортних та інших зовнішньо
торговельних планів, регулює і контролює виконання планів із
зовнішньої торгівлі, накреслює заходи щодо поліпшення якості
експортних та імпортних товарів;
4) регулює та контролює діяльність експортно-імпортних
об'єднань, торгових представництв за кордоном і торгових
радників при посольствах і місіях своєї країни;
5) займається питаннями митної політики;
6) розробляє та здійснює заходи з валютно-фінансових
питань, регулює надходження платежів за зовнішньоекономічними
операціями;
7) вивчає питання транспортування зовнішньоторгових ванта
жів і контролює виконання планів перевезень товарів;
8) спостерігає за виконанням наказів, постанов і правил,
що стосуються зовнішньої торгівлі;
9) видає експортні та імпортні ліцензії, реєструє
контракти;
10) займається підбором і підготовкою кадрів.
Звичайно основною структурною одиницею Міністерства зов
нішньої торгівлі є управління. За характером діяльності всі
управління можна поділити на три групи:
1. Торгово-політичні управління (регіональні) займаються
питаннями розвитку торгових відносин з окремими групами країн;
вони виробляють основи торгової політики країни, а також
заходи щодо укріплення економічних зв'язків із зарубіжними
країнами.
2. Головні товарні (галузеві) управління здійснюють
контроль за виконанням експортних та імпортних планів;
вивчають комерційні умови експорту та імпорту; розглядають
заявки зарубіжних держав на поставку та закупівлю товарів,
проводять переговори з іноземними делегаціями щодо експорту та
імпорту; спостерігають за товарною структурою зовнішньої
торгівлі; видають дозволи на ввіз і вивіз товарів; беруть
участь у підготовці типових контрактів і загальних умов
поставок.
3. Функціональні управління та відділи. Існує кілька типів
таких управлінь, наприклад, договірно-правове (готує проекти
торгових договорів та угод, урядових постанов; контролює
виконання правових умов договорів та угод); валютне управління
(складає валютні баланси з торгівлі з окремими країнами, видає
дозволи на платежі в іноземній валюті); митне управління
(керує місцевими митними організаціями та контролює дотримання
ними законодавства і правил митної справи; вивчає питання
митної політики, готує проекти митних тарифів, бере участь у
розробці проектів міжнародних угод у частині, що стосується
митної справи); управління цін (здійснює загальний контроль за
ціновими умовами контрактів) та ін.
Торгові представництва країни в іноземних державах
захищають за кордоном права даної країни в галузі зовнішньої
торгівлі.
Функції та завдання торгових представництв такі:
1) представляти інтереси даної країни в галузі зовнішньої
торгівлі і сприяти розвитку торгових та інших господарських
відносин цієї країни з країною перебування торгового
представництва;
2) регулювати зовнішню торгівлю даної країни з країною
перебування торгового представництва;
3) здійснювати зовнішню торгівлю даної країни з країною
oepeasb`mm торгового представництва;
4) вивчати загальні економічні умови, зовнішньоекономічні
зв'язки та кон'юнктуру ринків країни перебування, враховуючи
інтереси зовнішньої торгівлі даної країни та подавати
відповідну інформацію у Міністерство зовнішньої торгівлі та
Міністерство іноземних справ своєї країни, а також
зовнішньоторговим та іншим зацікавленим організаціям своєї
країни.
Центральний банк будь-якої країни відіграє важливу роль в
управлінні зовнішньоекономічною діяльністю валютно-фінансовими
інструментами і насамперед регулюванням курсу національної
валюти, який безпосередньо впливає на експортно-імпортні пото
ки.
Експортно-імпортні банки здійснюють кредитні та
розрахункові функції від імені уряду. Кредитування зовнішньої
торгівлі - надзвичайно важлива функція, безпосередньо
пов'язана зі самим зовнішньоторговим процесом.
Митні органи - це державна установа, що контролює
експортно-імпортні потоки на митному кордоні країни; вони
ведуть митну статистику, розробляють митні правила і
процедури, стягують митні збори, мито та податки.
Міністерство іноземних справ сприяє визначенню
зовнішньополітичних орієнтирів і зовнішньополітичному
забезпеченню зовнішньоекономічних інтересів національних
експортерів та імпортерів.
Кабінет Міністрів (центральний апарат уряду) координує
діяльність органів, що беруть участь у процесі управління
зовнішньоекономічною діяльністю, керує процесом узгодження й
прийняття національної зовнішньоекономічної стратегії,
політики та законодавства головними органами державної влади
країни.
Багатосторонні міжнародні інститути регулювання
Регулювання зовнішньої торгівлі
ГАТТ (Генеральна угода про тарифи та торгівлю). Основні її
принципи - багатосторонність зовнішньої торгівлі; застосування
загального режиму найбільшого сприяння; зниження митних тари
фів та інших обмежень; взаємність поступок; ведення зовнішньої
торгівлі на приватноправовій основі.
ВТО (Всесвітня торгова організація), її головна мета -
сприяння розвитку торгівлі як засобу економічного зростання та
pngbhrjs; вдосконалення технології.
ЮНКТАД (Конференція ООН з торгівлі та розвитку) - спеціалі
зована організація ООН, яка займається всією сукупністю питань
сприяння розвитку міжнародної торгівлі на рівноправній і
взаємовигідній основі.
Головні функції Конференції: заохочення до міжнародної
торгівлі, особливо з погляду прискорення економічного
розвитку; встановлення принципів і політики, що стосуються
міжнародної торгівлі і відповідних проблем економічного
розвитку; розгляд і сприяння координації діяльності інших
установ у рамках системи ООН у галузі міжнародної торгівлі
відповідних проблем економічного розвитку; ведення переговорів
і затвердження багатосторонніх правових актів у
