Україна бере участь у процесі приєднання до Світової організації торгівлі від грудня 1993 року, коли була подана заява уряду нашої країни про намір приєднатися до ГАТТ. Відтоді розпочинається тривалий процес багатосторонніх переговорів щодо вступу України до СОТ, який триває і нині й має своїх прихильників та опонентів.

Членство в СОТ передбачає узгодженість нормативно-правової бази, яка в Україні сформована недостатньо. Необхідно зазначити, що останній термін вступу України до СОТ передбачений на лютий 2007 року. До цього періоду необхідно переглянути або запровадити десятки євростандартів, які наблизять Україну до загальноприйнятих норм. Нині існує ще багато запитань щодо переваг та недоліків такого вступу, майбутніх перспектив розвитку економіки України як на макро-, так і мікрорівнях. Невирішеними залишаються питання стратегії і тактики розвитку економіки після вступу до СОТ, розвитку національних переваг, пріоритетів та можливостей діяльності вітчизняних товаровиробників.

Використовуючи власні дослідження, дослідження Національного інституту стратегічних досліджень, періодичну спеціальну літературу, дані Державного комітету статистики України зробимо деякі узагальнення та висновки.

Прагнення України інтегруватися у світову економіку вимагає гармонізації сучасної системи макроекономічного регулювання, і насамперед нормативно-правової бази, виробничо-технологічної та зовнішньоекономічної політики України з відповідними системами країн-членів Світової організації торгівлі. Вимогою сьогодення для українських виробників та менеджерів є вивчення й застосування міжнародних і європейських стандартів, технічних регламентів, процедур оцінювання відповідності та ринкового нагляду, які сприятимуть обміну товарами та послугами з торговими партнерами, підвищенню ефективності, якості та конкурентоспроможності на всіх рівнях: від виробництва до споживання продукції.

Рішуча лібералізація зовнішньоекономічної діяльності України, що відбулася у середині 90-х років ХХ століття, дала змогу досягти динамічного зростання товарообігу. Все ж до сьогодні не відбулося якісних змін у товарній структурі експортно-імпортних операцій України. На жаль, основними статтями українського експорту залишаються товари з відносно невеликою часткою кінцевої продукції. Так, за даними Державного комітету статистики України в 2005 році, 40,9% українського експорту припадає на чорні метали та вироби з них, 13,8% — мінеральні продукти, включаючи нафтопродукти, руди металів, природний газ тощо, 8,7% — продукція хімічної промисловості. Машинобудівна продукція становить лише близько 13% експорту (табл.).

Повільність модернізації та розширення якісних показників експорту призводить до втрати принципово важливих ринків збуту. Аналіз зазначених показників засвідчує, що українська економіка в глобалізаційних процесах посідає у міжнародному поділі праці місце, яке притаманне сировинно-орієнтованим низькотехнологічним країнам. Це суттєво звужує можливості вітчизняних суб'єктів господарювання скористатися перевагами економічної глобалізації, а також обмежує траєкторію економічного розвитку країни. Тому назріла нагальна необхідність формування нової стратегії зовнішньоекономічної політики України, яка передбачає зміну спеціалізації на світовому ринку товарів і послуг, застосування нових методів пристосування до вимог сучасного світового ринку.

Тепер вже можна констатувати про завершення етапу лібералізації експорту внаслідок здійснення відносно м'якої політики селективного протекціонізму в дозволених нормами СОТ межах. Проте назріла необхідність переходу до державної політики широкомасштабної підтримки та стимулювання експорту продукції з високою часткою доданої вартості, високотехнологічної продукції та товарів із тривалим циклом виробництва. Для реалізації активної експортної політики необхідно, спираючись на досвід інших країн, створювати відповідні інструменти її реалізації, і передусім систему державної кредитно-страхової підтримки експорту.

Зовнішньоекономічна політика повинна постійно розглядатися у нерозривній єдності з соціально-економічними процесами країни. Таке поєднання дасть змогу аналізувати вплив зовнішньоекономічних тенденцій щодо конкурентоспроможності національної економіки, виявляти «вузькі» місця й запроваджувати відповідні заходи.

Без членства в СОТ, за сучасних умов, неможливо використати переваги світової торгівлі й гарантувати вітчизняним товаровиробникам міжнародно-правовий захист від недобросовісної конкуренції на світовому і регіональному ринках. Так, на думку експертів, цифра щорічних втрат українських виробників унаслідок антидемпінгових розслідувань у різних країнах світу сягає 8 млрд дол. США.

Які ж основні принципи ГАТТ/СОТ стосовно торговельної політики країни-члена СОТ:

по-перше, вона має бути позбавлена будь-якої дискримінації, — країна не повинна упереджено ставитися до тих чи інших торговельних партнерів, так само не потрібно проводити різницю у політиці щодо національних та іноземних виробників товарів і послуг;

Таблиця

Товарна структура зовнішньої торгівлі України за 1996–2005 роки, % *  |

Експорт | Імпорт

із нього частка, що припадає на: | із нього частка, що припадає на: 

Міне-ральні проду-кти | Проду-кція хіміч-ної про-мисло-вості | Тек -стиль та текс-тильні вироби | Недо-рого-цінні метали та вироби з них | Маши-ни, устатку-вання та ме-ханіз-ми, апара-тура | Транс-портні засоби та шляхо-ве облад-нання | Міне-ральні проду-кти | Проду-кція хімічної про-мисло-вості | Тек -стиль та тексти-льні вироби | Недо-рого-цінні метали та вироби з них | Маши-ни, устатку-вання та меха-нізми, апара-тура | Транс-портні засоби та шляхо-ве облад-нання

1996 | 9,4 | 11,7 | 2,7 | 32,4 | 9,8 | 4,4 | 54,8 | 5,9 | 2,9 | 4,6 | 14,3 | 3,3

1997 | 9,0 | 10,6 | 3,2 | 41,5 | 9,6 | 3,8 | 47,6 | 7,3 | 2,9 | 3,9 | 15,2 | 5,0

1998 | 9,2 | 10,1 | 4,0 | 42,2 | 8,7 | 4,9 | 43,1 | 6,8 | 3,7 | 4,3 | 15,6 | 6,0

1999 | 10,1 | 9,3 | 3,9 | 42,1 | 7,9 | 3,6 | 47,3 | 6,7 | 4,0 |