2000 | 9,6 | 10,6 | 3,7 | 44,4 | 9,3 | 3,0 | 46,9 | 6,4 | 4,0 | 4,9 | 13,9 | 3,6

2001 | 10,8 | 9,1 | 3,8 | 41,3 | 10,5 | 3,4 | 42,6 | 7,1 | 4,1 | 5,2 | 15,1 | 4,7

2002 | 12,5 | 7,8 | 3,6 | 39,7 | 9,8 | 3,8 | 41,5 | 8,1 | 4,0 | 4,8 | 14,7 | 6,0

2003 | 15,2 | 8,4 | 3,3 | 36,8 | 10,1 | 4,3 | 36,8 | 7,7 | 3,7 | 5,2 | 15,1 | 8,1

2004 | 13,2 | 8,5 | 2,7 | 39,9 | 9,3 | 6,2 | 37,4 | 7,8 | 3,4 | 6,0 | 16,3 | 8,6

2005 | 13,8 | 8,7 | 2,7 | 40,9 | 8,3 | 4,8 | 32,0 | 8,6 | 3,9 | 6,8 | 17,5 | 8,9

Сер-пень 2006 | 11,4 | 9,4 | 2,5 | 42,6 | 8,1 | 4,8 | 31,5 | 8,5 | 3,1 | 7,2 | 16,8 | 11,3

* Моніторинг макроекономічних і галузевих показників. — 2006. — Жовтень. — Вип. 10(78).

по-друге, торговельна політика має бути передбачуваною, — іноземні компанії, інвестори та уряди повинні бути впевнені, що торговельні бар'єри не застосовуватимуться без узгодження з торговельними партнерами;

по-третє, відкритою для чесної конкуренції, — через попередження використання «нечесних» прийомів (експортні субсидії, продаж товарів за демпінговими цінами для завоювання ринків збуту);

по-четверте, сприятливою для слаборозвине-них країн, — надання перехідного періоду на пристосування до нових умов, використання спеціальних пільг для пом'якшення цього переходу.

Торговельна система ГАТТ/СОТ побудована на кількох основних правилах:

1)   захист вітчизняної промисловості лише за допомогою тарифів. Тарифний захист упроваджується одночасно з забороною країнам-членам використовувати кількісні обмеження імпорту;

2)   тарифні ставки мають бути зменшені та зв'язані проти подальших підвищень. Відповідно до угод ГАТТ/СОТ тарифи та інші заходи, які країни застосовують із метою захисту внутрішнього виробництва, потрібно зменшити і, де можливо, скасувати після проведення переговорів з іншими країнами-членами. Тарифні ставки, погоджені під час переговорів, і інші зобов'язання, які беруть на себе країни, наводяться у Розкладах поступок;

3)   торгівля на основі положень режиму найбільшого сприяння. Якщо країна-член СОТ надає одній країні будь-які переваги стосовно будь-якого товару, то вона повинна одразу ж надати такий режим аналогічним товарам інших країн. Зобов'язання щодо надання режиму найбільшого сприяння не обмежується лише тарифами, а стосується також будь-яких зборів, що накладаються у зв'язку з імпортом чи експортом; правил та формальностей, пов'язаних з імпортом чи експортом; внутрішніх податків і зборів на імпортні товари, а також законів, постанов і вимог, що впливають на їхній продаж; застосування кількісних обмежень тощо;

4)   національний режим. Вимагає, щоб імпортному товару, який перетинає кордон після сплати мита й інших зборів, надавались умови, не менш сприятливі, ніж аналогічним товарам, виробленим вітчизняними товаровиробниками.

Серед основних переваг, які зумовлюють рішення країни приєднатися до СОТ, виділяють полегшення доступу до міжнародних ринків, скасування щодо країни дискримінації і нета-рифних бар'єрів, доступ до багатосторонніх механізмів вирішення суперечок та можливість впливати для захисту національних інтересів на умови регулювання світової торгівлі. Членство в СОТ трактують як системний фактор розвитку національної економіки, створення прозорого та прогнозованого конкурентного і сприятливого інвестиційного середовища.

Характер торговельних відносин у світі свідчить, що принципи та правила, проголошені СОТ, не завжди виконуються через об'єктивні та суб'єктивні причини. Зокрема за умов розвитку транснаціоналізації капіталу впливовість провідних транснаціональних корпорацій світу перевищує рівень впливовості багатьох національних урядів. Ураховуючи те, що угода ГАТТ/СОТ має міждержавний характер і поширюється на державне регулювання зовнішньої торгівлі, вона не є обов'язковою для виконання великими корпораціями.

На цьому етапі вступ країни до СОТ можна розглядати як необхідну передумову лібералізації режиму торгівлі між Україною і ЄС, створення зони вільної торгівлі та забезпечення поступової інтеграції України до Євросоюзу.

Поряд із позитивними чинниками вступу України до СОТ необхідно звернути увагу на суттєві перешкоди щодо реалізації позитивних очікувань вступу. Наприклад:

1)   вітчизняним товаровиробникам необхідно реально оцінити свій виробничий і науково-технічний потенціал та оволодіти сучасними конкурентними перевагами;

2)   внаслідок цінової конкуренції, вимог міжнародних стандартів слід очікувати скорочення традиційних ринків збуту для українського експорту;

3)   існують проблеми неузгодженості українських національних стандартів якості продукції міжнародним нормам;

4)   існування антидемпінгових процесів проти України є фактично основною метою недопущення небажаних партнерів на ринки збуту;

5)   зниження рівня тарифного захисту внаслідок зв'язування тарифних ставок;

6)   визнання України як держави з ринковою економікою не дає певних переваг у перехідний період вступу до СОТ.

Вступ України до цієї організації блокує також деякі традиційні інструменти державного регулювання:

1. Приєднання до СОТ вимагає скасування надання національним виробникам більшості пільг, звільнень від оподаткування, мита, платежів.

2. Угода про субсидії і компенсаційні заходи забороняє пряме списання заборгованості державі чи надання коштів для погашення заборгованості.

3. Угода про державні закупівлі СОТ (1994 р.) запроваджує обмеження щодо державних закупівель, які мають здійснюватися лише на тендерній основі, причому з забезпеченням рівноправної участі у цих тендерах як національних, так і іноземних виробників. Це в свою чергу обмежує можливості стимулювання національних виробників засобами державних закупівель, зменшується дієвість бюджетної політики.

4.  Лібералізація фінансових послуг може призвести до активізації спекулятивного капіталу. Це зменшує контрольованість фінансового сектору. Лібералізація фінансових потоків у комплексі з обмежувальними заходами щодо українських фінансових структур у межах запобігання «відмиванню» грошей (вимоги FAT F ) створює несприятливі конкурентні умови для українських банків, страхових компаній, інвестиційних