Тобто, в середньому по Україні — 3 тис. доларів, а це говорить про технологічний рівень конкурентноздатності наших підприємств, а про конкурентноспроможні товари говорить індекс CGI, за яким Україна займає 86 місце у світі.

Тож куди ми йдемо з таким рівнем технологій, з таким рівнем конкурентності товарів? —

Дійсно, багато експертів висловлюють думку про недостатньо привабливий ринок України для інвестицій. Ви зовсім не бачите позитиву в процесі входження до СОТ? Якісь заходи для захисту ринку все-таки плануються? —

Існують два безсумнівно позитивних моменти при вступі до СОТ — збільшення інвестиційної привабливості держави, і як наслідок — надходження інвестицій. А ще один суттєвий момент — Україна повинна вступити до СОТ раніше, ніж Росія. В Росії ця процедура триватиме приблизно два роки, і я вважаю, що це професійний підхід, адже необхідно визначити — які галузі стануть пріоритетними і максимально зміцнити їх, виробити державну політику для цих галузей: яким чином вони стануть конкурентноздатними, які здійснити кроки для захисту ринку.

Росія визначила свої чіткі цілі для вступу до СОТ і примушує з цими цілями рахуватися. Ми ж сьогодні здаємо СОТ рубіж за рубежем, не прораховуючи наслідків: вступ до СОТ повинен мати не політичні амбіції передвиборного року, а чіткі економічні розрахунки на найближчі десятиріччя, адже те, що ми у Верховній Раді ухвалимо, вже не зможе помінятися впродовж декількох років.

Ще один дуже важливий блок питань — наша податкова база принципово відрізняється від податкової бази розвинених країн, з чиїми товарами ми завтра змушені будемо конкурувати — як на зовнішніх ринках, так і на внутрішньому.

Практично будь-яке податкове законодавство, особливо європейських країн, звільняє від податків інвестиції, які підприємство спрямовує на свій розвиток. А українські підприємства платять податки як із внутрішніх, так і з зовнішніх інвестицій. Щоб стати інвестиційно привабливою країною, нам необхідно змінити і гармонізувати своє податкове законодавство.

Якщо ти вмієш захищати свій ринок, тоді будь-який партнер стане перед вибором — чи будувати підприємство і одержувати інвестиції, створювати тут виробництво і робочі місця, чи імпортувати товари. Але якщо немає захисних механізмів внутрішнього ринку, то про інвестиційну привабливість держави Україна говорити буде таки досить складно.

Є приклад Китаю, який вступив до СОТ у 2001 році. Ця країна далека від демократичних стандартів Західної Європи і Америки, але зуміла відповісти на питання: що треба зробити, щоб стати інвестиційно привабливою державою. Першим етапом китайці визначили навчання першокласних менеджерів, розробку стратегії державної промислової політики з врахуванням пріоритетності розвитку базових галузей.

Наступним етапом була відповідь на питання — що потрібно світовому капіталу від Китаю? Йому, в першу чергу, потрібен захищений ринок: а китайський ринок добре захищений, китайці створили вільні економічні зони, де дійсно не змінюють правила гри (на відміну від вітчизняної практики), мінімізували податкову базу і мають дешеву робочу силу. Ось ці три чинники, навіть без демократизації суспільства, без захисту приватної власності на рівні Конституції, — спричинили економічний бум, завдяки якому Китай побив всі світові рекорди за кількістю та обсягами інвестицій, одержав сотні мільярдів доларів в базові галузі економіки. —

Чи дасть членство в СОТ Україні статус країни з ринковою економікою і чи може цей новий статус країни вплинути на антидемпінгові розслідування? —

Ні, лише за фактом вступу до СОТ Україну не визнають як країну з ринковою економікою. І, зважаючи на все, новий статус на антидемпінгові розслідування також не вплине — це не взаємозалежні речі. Закордонні експерти посилаються на Кубу і Болгарію: вони члени СОТ, але статусу країн з ринковою економікою не мають. Ті ж експерти стверджують, що вступ до СОТ не можна розглядати лише як можливість відразу продавати все і багато.

Лібералізація зовнішньої торгівлі в рамках світового торгівельного клубу для економіки, скоріше, принесе ефект непрямої дії: ті ж підприємства-експортери зможуть завозити комплектуючі і сировину, застосовуючи спрощені митні процедури, не сплачуючи високих митних тарифів: в Україні діятиме аналогічна західним система стандартів. А для американських стандартів взагалі пріоритетніший ринковий статус країни, а не її членство до СОТ.

Оскільки Україна не має такого статусу, а сам факт вступу до СОТ не приводить до його моментального одержання (наприклад, Китай не має такого статусу і не матиме щонайменше ще кілька років), то перспективи України у вирішенні питання просування своєї металургійної продукції, наприклад, на американський ринок залишаться, як і раніше, примарними. Отже сподіватися на те, що з вступом до СОТ проблемні питання антидемпінгових переслідувань української продукції зникнуть самі собою, не тільки не бажано, але навіть певною мірою і небезпечно. —

Які галузі економіки, на Ваш погляд, постраждають від вступу України до СОТ, а які, навпаки, одержать стимул до додаткового розвитку? —

Я, чесно кажучи, поки не бачу галузей вітчизняної економіки, які після вступу України до Світової організації торгівлі отримуватимуть додатковий прибуток. Відразу ж після вступу у світовий торгівельний клуб багато українських компаній втратять великого покупця в особі